Розкрито зміст норм правової системи ГАТТ/СОТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі/Світова організація торгівлі) щодо боротьби з недоброякісним імпортом, а також норм законодавства України, США та Європейського Союзу про кваліфікацію правопорушень і застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів. Наведено теоретичне висвітлення інститутів правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності (демпінгування, субсидування і масованого імпорту) та відповідальності за їх вчинення. Проаналізовано правові та економічні аспекти застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, передусім в Україні.

Проведено дослідження процесу виникнення гарантій фінансових установ як нового унікального способу забезпечення виконання зобов'язань у сфері міжнародної торгівлі, розглянуто основні етапи його поступової імплементації національними системами різних країн світу. Проаналізовано взаємовплив зобов'язань із гарантії, зобов'язань із договорів про надання гарантії та забезпечених гарантією зобов'язань. Розглянуто існуючі в чинному матеріальному праві України колізії щодо правового регулювання гарантійних відносин, а також випадки суперечності підзаконних актів щодо гарантій чинним законам України. Наведено пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства з метою усунення виявлених недоліків. Доведено об'єктивну невідворотність збільшення обсягу гарантійних операцій за участю фінансових установ як з підстави зацікавленості суб'єктів господарювання у розвитку прискорених механізмів захисту їх інтересів, так і з підстави можливості та доцільності заміни засобів адміністративного примусу держави на механізми правового регулювання економічного характеру. Досліджено особливості застосування гарантій фінансових установ для забезпечення інтересів публічного характеру, доведено їх цивільно-правовий характер. Наведено пропозиції щодо розширення сфер правового регулювання, в яких доцільно застосовувати такі гарантії для забезпечення публічного інтересу.

Визначено, що особливостями захисного застереження, як умови зовнішньоекономічного договору, є функціональне призначення та юридична техніка побудови зазначеної договірної умови, а також кваліфікаційні ознаки обставин, що вводять їх у дію. Детально охарактеризовано ці особливості та надано відповідні визначення. Значну увагу приділено найбільш важливим передумовам використання захисного застереження. Існуючі у міжнародному комерційному обігу захисні застереження зведено до єдиної класифікації, а також охарактеризовано правове значення цієї умови у змісті зовнішньоекономічного договору. Досліджено найбільш розповсюджені у договірній сфері захисні застереження (форс-мажорне, про ускладнюючі обставини та адаптаційно-цінового характеру). Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері укладення зовнішньоекономічних договорів.

Проаналізовано розуміння та застосування принципів правового регулювання міжнародних приватних зобов'язань у доктрині та практиці. Визначено поняття, систему та функції принципів правового регулювання міжнародних приватних зобов'язань. Розкрито уніфікацію та гармонізацію як принципи створення та застосування міжнародних приватних договірних зобов'язань. Визначено етапи створення та зміни уніфікованих правових норм у сфері міжнародних приватних договірних зобов'язань. Розглянуто підходи щодо доктринального розуміння матеріальної свободи договору, способи закріплення матеріальної свободи договору у праві окремих країн континентальної Європи, а також Англії та США. Проаналізовано зміст та способи визнання принципу свободи договору у міжнародних уніфікованих документах, праві України, Італії, ФРН, Польщі, Франції, Швейцарії, Нідерландів. Досліджено підходи до розуміння принципу добросовісності у доктрині, міжнародних уніфікованих документах, праві окремих держав.

Приділено увагу уніфікації - принципу створення правових норм, що регулюють міжнародні приватні договірні зобов'язання. Вивчено різні способи уніфікації, особливості застосування окремих уніфікованих документів (міжнародних договорів, джерел м'якого права). Охарактеризовано можливі вияви принципу свободи договору в міжнародних договірних відносинах: матеріально-правові, під час вибору застосовуваного права та процесуальні вияви зазначеного принципу. Досліджено застосування принципу добросовісності на усіх стадіях існування міжнародних договірних зобов'язань, а також його роль у тлумаченні приватних договорів, міжнародних уніфікованих актів. Проаналізовано доктринальні джерела, міжнародних уніфікованих документів, внутрішнього законодавства різних держав, судової та арбітражної практики. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України та правильного застосування правових норм, що регулюють міжнародні приватні договірні зобов'язання.