Розглянуто загальні положення інструкцій польовим військам США, які пізніше було названо Кодексом Лібера. Зазначено, що цей документ ігунтувався на загальній концепції, яка передбачала, що війна може бути законною лише за умови відповідності її методів певним правилам.

Здійснено комплексний аналіз міжнародно-правового режиму військовополонених і досліджено його розвиток та специфіку. Вказано на поступову гуманізацію інституту воєнного полону та проліферацію міжнародно-правових норм щодо поводження та захисту військовополонених. Надано системну характеристику інституту воєнного полону. Детально проаналізовано положення універсальних міжнародних договорів та відповідні звичаєві норми міжнародного гуманітарного права, які встановлюють міжнародно-правовий режим військовополонених. Досліджено допоміжні джерела міжнародного гуманітарного права щодо поводження та захисту військовополонених: резолюції ГА ООН, резолюції РБ ООН, коментарі Міжнародного комітету Червоного Хреста, судова практика. Конкретизовано застосування положень щодо поводження та захисту військовополонених у період сучасних інтернаціоналізованих конфліктів, зокрема на сході України. Проаналізовано міжнародно-правові основи функціонування міжнародних контрольних механізмів щодо захисту військовополонених. Систематизовано заходи внутрішньодержавної імплементації положень щодо поводження та захисту військовополонених. Запропоновано комплекс законодавчих та правозастосовних заходів для підвищення якості імплементації в Україні міжнародно-правових норм щодо поводження та захисту військовополонених. Висвітлено питання кримінальної відповідальності за порушення правил поводження з військовополоненими.

Розглянуто правові аспекти прав військовополонених. Акцентовано увагу на міжнародних стандартах у сфері поводження з цією категорією осіб. Визначено суб'єктів, які мають право на отримання статусу військовополонених. Вказано на необхідність удосконалення відповідальності за порушення прав військовополонених.

На прикладі доль бійців і командирів Червоної армії, співробітників НКВС, які вийшли з оточення під Києвом, уперше в історіографії порушено проблеми ставлення у СРСР до цієї категорії військовослужбовців, ототожнення їх правового статусу з військовополоненими. У центрі уваги - формування нормативної бази й особливості процедури перевірки колишніх оточенців фронтовими й регіональними підрозділами контррозвідки. Проаналізовано пролонговані на декілька повоєнних десятиліть соціально-правові наслідки дискримінації оточенців.

Надано пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правових засад процедури видачі злочинців в Україні. Розкрито проблематику практичного застосування статті 13 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими в умовах війни. Висвітлено основи правового статусу військовополонених в Україні. Розглянуто питання звільнення від відбування покарання у зв'язку з передачею засудженого для обміну як військовополоненого. Увагу приділено проблемам визначення поняття "військовополонений" в законодавстві України та міжнародних актах.