Обговорюються питання про різні підходи до визначення понять "корінні народи" та "національні меншини" в Україні, актуальні проблеми, пов'язані з визначенням та законодавчим забезпеченням прав корінних народів, висвітлюється міжнародний досвід стосовно шляхів вирішення цих проблем. Розглядається визначення в міжнародних документах понять "корінний народ", "національна меншина", реалізація принципу захисту прав корінних народів у міжнародній практиці, можливості застосування терміну "корінний народ" до кримськотатарського народу та інших народів України. Аналізуються теоретико-методологічні та концептуальні аспекти розв'язання кримськотатарської проблеми.

Проаналізовано формотворче значення природи для українського суспільства, питання формування образу України в інших народів. Розкрито природні умови зародження та розвитку українського етносу, показано географічну специфіку народонаселення України. Визначено напрямки взаємовпливу довкілля та української культури. Окрему увагу приділено екологічним і правовим аспектам взаємодії людини та довкілля на теренах України.

Розкривається специфіка розвитку українського народу, внутрішня єдність формування українців як нації, їхньої ментальності. Висвітлюється органічна причетність українського народу до творення загальнолюдських духовно-гуманістичних цінностей. Уособлюються всі етапи інтелектуального і духовного самовизначення українського народу, його прагнення до самопізнання і самосвідомості, надається комплексне уявлення про Україну в її історичній, політичній (внутрішній та зовнішній), соціально-економічній, екологічній, культурній (освіта, наука, мистецтво, право, філософія, релігія), національно-державній генезі.

Розглянуто звичаєве право в Україні як джерело правової культури народу та продукт етнотворчості. Проаналізовано основні етапи кодифікації звичаєвих норм у законодавчих збірниках. Розглянуто систему звичаєвих норм у галузях кримінального та кримінально-процесуального права. Досліджено розвиток традицій звичаєвого права в різних його галузях. У контексті класичного розподілу обрядів на родинні та календарні визначено правову роль українських обрядів. Показано значення звичаю у становленні українського трудового права. Висвітлено правні обряди сімейно-родового життя українців. Розкрито правове значення календарно-трудових обрядодій.

Рассмотрено обычное право на Украине как источник правовой культуры народа и продукт этнотворчества. Проанализированы основные этапы кодификации обычных норм в законодательных сборниках. Рассмотрена система обычных норм в отраслях криминального и криминально-процессуального права. Прослежено развитие традиций обычного права в различных его отраслях. В контексте классического распределения обрядов на семейные и календарные определено правовое значение украинских обрядов. Показана роль обычая в становлении украинского трудового права. Освещены правовые обряды семейно-родовой жизни украинцев. Раскрыто правовое значение календарно-трудовых обрядодействий.

Освещена история славянства за многолетний период его существования, проанализирована роль славянской цивилизации, её уникальная творческая миссия во всемирно-историческом процессе. Описана модель славянской соборной государственности, рассмотрены вопросы её экономического развития, в частности в период Киевской Руси. Значительное внимание уделено вопросам христианизации Руси Аскольдом и Диром, государственности Киевской Руси.

Висвітлено проблеми історії звичаєво-правової культури українського народу у контексті розвитку світової правової думки. Розкрито зміст понять звичаю та звичаєвого права (ЗП). Наведено порівняльну характеристику звичаю та закону. Розглянуто особливості ЗП зарубіжних країн, зокрема, ЗП романо-германської й англосаксонської правових сімей. Увагу приділено етапам розвитку ЗП на українських землях і його кодифікації.

Освещены проблемы истории обычно-правовой культуры украинского народа в контексте развития мировой правовой мысли. Раскрыта сущность понятий обычая и обычного права (ОП). Приведена сравнительная характеристика обычая и закона. Рассмотрены особенности ОП зарубежных стран, в частности, ОП романо-германской и англосаксонской правовых семей. Внимание уделено этапам развития ОП на украинских землях и его кодификации.

У контексті сучасних досягнень культурології, соціальної та юридичної антропології розглянуто сутність і характер звичаєвого права (ЗП) як соціально-правового явища, детальні аспекти походження й еволюції правового звичаю як форми (джерела) права. Визначено взаємовплив позитивного та звичаєвого права. Проаналізовано процес становлення теорії ЗП у працях зарубіжних і вітчизняних учених. Висвітлено маловивчений досвід діяльності Комісії з питань ЗП України, яка функціонувала у Всеукраїнській (Українській) Академії наук в 1918 - 1934 рр.

В контексте современных достижений культурологии, социальной и юридической антропологии рассмотрены сущность и характер обычного права (ОП) как социально-правового явления, детальные аспекты происхождения и эволюции правового обычая как формы (источника) права. Определено взаимовлияние позитивного и обычного права. Проанализирован процесс становления теории ОП в трудах зарубежных и отечественных ученых. Освещен малоизученный опыт деятельности Комиссии по вопросам ОП Украины, действовавшей во Всеукраинской (Украинской) Академии наук в 1918 - 1934 гг.

Розглянуто місце правового звичаю як першоджерела права з огляду на специфіку українського державотворення. Звичаєве право подано як регулятор суспільних відносин, що містить основні правничо-філософські категорії та складає фундамент української правової культури. Висвітлено проблему соціального регулювання в додержавних суспільствах, перетворення політичних органів потестарної влади первісного ладу на органи державної влади, еволюцію соціальних норм тощо.

Проаналізовано особливості розвитку українського звичаєвого права, його історичну еволюцію в аспекті втілення звичаєвого права в культурі України ХХ - ХХІ ст. На основі узагальнення наявної літератури з досліджуваної проблеми виявлено ступінь джерельного забезпечення дослідження. Уточнено ключові поняття дослідження (правовий звичай та його основні ознаки, правовий звичай та право, звичаєве право та правова культура). З'ясовано обрядовий характер українського звичаєвого права, показано його вплив на розвиток української художньої культури.

Виділено та порівняно основні параметри правової культури українського народу в історико-юридичних пам'ятках, етнологічних дослідженнях, судових і архівних документах, фольклорі та літературних творах. Визначено й описано основні феномени проявів родинно-шлюбних взаємин у традиційній правовій культурі на різних рівнях соціальної та правової реальності, а також і на рівні окремих особистостей в Україні XVI - XVIII ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)4-623.73 + Т52(23=Укр)-519

Рубрики:

Історія держави і права

Етнографія сучасних народів

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т52(23=УКР)-513 + Х2(4УКР)-381

Рубрики:

Етнографія сучасних народів

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто звичаєве право в Україні як джерело правової культури народу та продукт етнотворчості. Проаналізовано основні етапи кодифікації звичаєвих норм у законодавчих збірниках. Уперше зроблено спробу простежити розвиток традицій звичаєвого права в різних галузях права. Правне значення українського аграрного календаря визначено в контексті класичного розподілу обрядового фольклору на цикли. Наведено хрестоматійні додатки, які унаочнюють інкорпорацію усного права україців у народнопоетичному тексті та його паралельне функціонування із законами.

Розглянуто судові механізми в історичних типах українського звичаєвого права - додержавному, вервному, копному, карпатському та козацькому. Проаналізовано формування, склад і компетенцію додержавних, вервних, копних, зборових, отаманських, сотенних, полкових та інших судів. Висвітлено вплив козацького звичаєвого права на становлення судової системи Гетьманщини.

"Саксонське зерцало" було найвідомішим записом звичаєвого права в Європі й першим правовим трактатом, написаним світською особою. Воно відбивало ментальність середньовічного суспільства, просякнуту вірою в Бога, християнством і метафоричністю світосприйняття. Тут символічне значення мали жести, числа, одяг, кольори. Метафора тіла використовувалася автором трактату для пояснення сучасних йому суспільних інститутів. На текст "Саксонського зерцала" значний вплив справив Старий Заповіт.