Із екософських позицій доведено вичерпаність творчого потенціалу соцієтальної системи, що керується технократичною парадигмою техногенної цивілізації, та її екологічну небезпечність. Право обгрунтовано як екогармонійний засіб подолання соцієтальності та як фундаментальний чинник становлення інформаційного постіндустріального громадянського суспільства, правової державності в контексті особливостей трансформаційного етапу розвитку сучасної України.

Розроблено концептуально-методологічну базу сучасної соціальної екології з метою вивчення та аналізу глобальних і регіональних екологічних проблем, які є життєво значущими. Обгрунтовано, що єдине концептуальне поле соціальної екології будується на основі сучасного осмислення традиційної натурфілософії, соціально-філософського аналізу накопичених людством екологічних знань, практичного досвіду розв'язання екологічних проблем, усвідомлення об'єктивності природних закономірностей та взаємозв'язків між компонентами системи людина - природа - суспільство. Доведено, що найбільш ефективним шляхом у розв'язанні завдань охорони та захисту навколишнього середовища є комплексний підхід, який полягає у поєднанні соціально-психологічних, аксіологічних, економічних, політико-правових та інших аспектів даної проблеми.

Розглянуто основні проблеми захисту довкілля. Перша проблема пов'язана з питанням можливості прийняття в позитивному праві екоцентричної моделі захисту навколишнього середовища. Мету дослідження визначено, як коротке представлення дискусії між екоцентричною і антропоцентричною моделями захисту довкілля. Доведено, що екоцентрична модель є непридатною в позитивному праві. Друга частина аргументації пов'язана із захистом довкілля в якості питання конституційного права. Увагу приділено проблемам, що мають відношення до регулювання конституційного захисту за допомогою програмних норм. Цей вид регулювання, зважаючи на захист довкілля, покладає деякі обов'язки на законодавця і правозастосовні органи влади.

Описаны истоки идеи и первые попытки научного обоснования Экологической Конституции Земли. Рассмотрен экологический федерализм в контексте регионального и мирового развития. Изложены политико-правовые, экологические и экономические последствия парникового эффекта в контексте деятельности отдельных международных неправительственных организаций. Внимание уделено формированию экономического механизма экологически сбалансированного природопользования в контексте Экологической Конституции Земли. Раскрыта роль Церкви в решении региональных и глобальных экологических проблем. Исследовано урегулирование международных споров по вопросам окружающей среды - Международный суд и Международный арбитраж. Изложены институционные предпосылки, препятствия и перспективы создания Всемирной экологической организации.

Розкрито сутність та об'єктивну необхідність екософії права. Розглянуто ментальну інтеграцію етносів Східної та Південної Азії в сучасний глобалізаційний процес як чинник творення правового мегапростору. Досліджено питання про врахування можливостей впливу вітчизняної правової ментальності на формування сучасної моделі екоправового виховання в Україні. Встановлено значення екофільних традицій народів Сходу для моделювання системи екоправового виховання в Україні. Проаналізовано сучасну екософію права як некласичний тип праворозуміння. Висвітлено деякі методологічно-світоглядні особливості подолання деформацій правосвідомості. Розглянуто діалектику антропогенного та соціального у вимірі екософії права. Окреслено витоки та метаморфози правосуб'єктності в контексті екософського аналізу. Розкрито проблему антропної природи права в позитивному екзистенціалізмі.