Подано хронологію військових конфліктів між позаблоковими державами, розкрито їх причини та наслідки, а також зусилля міжнародних організацій спрямовані на врегулювання даних конфліктів. Показано особливі та відмінні риси, що їх характеризують.

Розглядається становлення й розвиток міжнародного гуманітарного права (МГП), яке регулює засоби й способи ведення збройної боротьби, полегшує долю хворих, поранених, військовополонених, встановлює права й відповідальність держав та громадян за порушення норм міжнародної поведінки. МГП представлено комплексною філософсько-правовою дисципліною, яка реалізує тенденцію сучасного міжнародного права - об'єднувати як юридичні норми, так і традиції й звичаї гуманної поведінки, синтезувати право Женеви й Гааги з новітніми юридичними й моральними здобутками світового співтовариства в рамках ООН (право Нью-Йорка). Підкреслюється необхідність і можливості формування міжнародно-правового поля регуляції сучасних збройних конфліктів.

Висвітлено історію становлення і розвитку права збройних конфліктів. Розглянуто війни і збройні конфлікти як об'єкти дії міжнародного гуманітарного права (права війни), природу міжнародного гуманітарного права в контексті класичної правової філософії. Доведено необхідність і можливості формування міжнародно-правового поля регуляції збройних конфліктів сучасності. Міжнародне гуманітарне право представлено комплексною філософсько-правовою дисципліною, яка реалізує тенденцію сучасного міжнародного права - об'єднувати як юридичні норми, так і традиції гуманної поведінки, синтезувати право Женеви і Гааги з новітніми здобутками світового співтовариства в рамках ООН (право Нью-Йорка). Смисл його у послідовному втіленні концепції гуманізації людської діяльності в екстремальних станах сучасних війн і збройних конфліктів.

Охарактеризовано місію миротворчих сил ООН у Лівані, визначено склад, призначення та основні завдання військових підрозділів. Розглянуто організаційну структуру інженерної служби UNIFIL та 3-го окремого інженерного батальйону. Проаналізовано особливості виконання інженерних завдань у Південному Лівані, зокрема вплив фізико-географічних умов на зведення інженерних споруд. Охарактеризовано основні види інженерних споруд, які застосовуються для обладнання військових позицій миротворчих сил. З урахуванням досвіду миротворчої місії ООН у Лівані розроблено рекомендації щодо виконання інженерних робіт за бойових умов у гірській місцевості.

Охарактеризована миссия миротворческих сил ООН в Ливане, рассмотрены состав, назначение и основные задания военных подразделений. Проанализирована организационная структура инженерной службы UNIFIL и 3-го отдельного инженерного батальйона. Установлены особенности выполнения инженерных заданий в Южном Ливане, в частности влияние физико-географических условий на установку инженерных сооружений. Охарактеризованы основные виды инженерных сооружений, применяемых для обустройства военных позиций миротворческих сил. С учетом опыта миротворческой миссии ООН в Ливане разработаны рекомендации по проведению инженерных работ в боевых условиях в горной местности.

Досліджено правоохоронну діяльність залізничної міліції та Державної автомобільної інспекції в перші роки Великої Вітчизняної війни.

Исследована правоохранительная деятельность железнодорожной милиции и Государственной автомобильной инспекции в первые годы Великой Отечественной войны.

Law-enforcement activity of railway militia and State motor-car inspection in the first years of Great Patriotic War is investigated.

Розкрито об'єктивні історичні передумови виникнення миротворчих операцій (МО), їх суть та правові аспекти. Визначено основні тенденції та закономірності розвитку форм і способів дій військ під час проведення МО. Узагальнено досвід застосування військових формувань ООН щодо підтримання міжнародного миру та безпеки. Наведено рекомендації стосовно удосконалення застосування підрозділів Збройних Сил України в операціях з підтримання миру.

Раскрыты объективные исторические предпосылки возникновения миротворческих операций (МО), их сущность и правовые аспекты. Определены основные тенденции и закономерности развития форм и способов действий войск при проведении МО. Обобщен опыт использования военных формирования ООН по поддержке международного мира и безопасности. Приведены рекомендации по усовершенствованию применения подразделений Вооруженных Сил Украины в операциях по поддержке мира.

На основе архивных фондов Украины и России освещены малоизвестные факты о содержании охраняемого контингента немецких, австрийских, румынских, венгерских, польских военнопленных и интернированных в лагерях и отдельных рабочих батальонах НКВД (МВД) СССР на территории Украины в период войны и послевоенные годы. Особое внимание уделено вопросам учета военнопленных (интернированных), их использовании на работах, медицинского и санитарного обслуживания, агентурно-оперативной разработки и следствия, репатриации.

Розкрито організаційні засади морської діяльності у Стародавній Греції мікенського періоду (XVI - XII ст. до н.е.). Проаналізовано конкретно-історичні обставини окремих подій, зокрема, таких, як вторгнення на Балканську Грецію ахейців, морський похід коаліції ахейських держав на Трою, Дорійська навала та занепад "палацової" державності. Досліджено державно-правові витоки та прояви морської гегемонії Стародавніх Афін в XII - VI ст. до н.е., періоди протистояння перській навалі (500 - 479 рр. до н.е.) й утворення Афінського морського союзу (481 - 449 рр. до н.е.) та другій половині V ст. до н.е. Розглянуто правову реформу Драконта та реформи Тезея, Солона, Клисфена про організацію морської діяльності, "Морську програму" Фемистокла, реформу Ефіальта щодо демократизації політичної організації Афін і військово-морську доктрину Перикла. Наведено матеріали про протодержавну діяльність Дельфійської амфіктонії, участь афінських громадян у справах Афінського морського союзу, внутрішню та зовнішню політику Перикла, а також його Середземноморські та Понтійський походи.

Раскрыты организационные основы морской деятельности в Древней Греции микенского периода (XVI - XII ст. до н.э.). Проанализированы конкретно-исторические обстоятельства некоторых событий, в частности, таких, как вторжение на Балканскую Грецию ахейцев, морской поход коалиции ахейских государств на Трою, Дарийское нашествие и упадок "дворцовой" государственности. Исследованы государственно-правовые истоки и проявления морской гегемонии Древних Афин в XII - VI ст. до н.э., периоды противостояния персидскому нашествию (500 - 479 гг. до н.э.) и создания Афинского морского союза (481 - 449 гг. до н.э.), а также второй половине V ст. до н.э. Рассмотрены правовая реформа Драконта и реформы Тезея, Солона, Клисфена об организации морской деятельности, "Морская программа" Фемистокла, реформа Эфиальта о демократизации политической организации Афин и военно-морская доктрина Перикла. Приведены материалы о протогосударственной деятельности Дельфийской амфиктонии, участии афинских граждан в делах Афинского морского союза, внутренней и внешней политике Перикла, а также его Средиземноморских и Понтийском походах.

Проаналізовано чинники сталого самовідновлення близькосхідного конфлікту, котрий несе в собі тенденцію переростання з регіонального на цивілізаційний. Простежено вплив на ескалацію кризи інститутів глобального контролю, актуальних економічних тенденцій, радикального ісламізму.

Приведены результаты обследования военнослужащих миротворческих контингентов ВС Украины до и после исполнения миротворческой миссии. Определено ухудшение их психического здоровья и психофизиологического состояния. Рассмотрены критерии, которые могут влиять на результаты обследования, и указано на необходимость динамического наблюдения психического и психофизиологического состояния военнослужащих миротворческих контингентов.

Досліджено процес розвитку форм і способів застосування військово-морських сил (ВМС) у боротьбі з морським тероризмом у другій половині XX - на початку XXI ст. Розкрито сутність даного явища, визначено його особливості та розроблено класифікацію. Виявлено чинники, які впливають на розвиток форм і способів дій ВМС у боротьбі з морським тероризмом, проаналізовано методи їх застосування у протидії тероризму на морі. Визначено тенденції та закономірності використання ВМС у боротьбі з морським тероризмом. Розроблено класифікацію морських антитерористичних операцій (дій). Запропоновано періодизацію процесу застосування сил флотів у протидії тероризму на морі. Наведено рекомендації щодо використання світового досвіду застосування ВМС у боротьбі з тероризмом на морі у 1970-х рр. - на початку XXI ст. у діяльності ВМС ЗС України.

Досліджено питання правового забезпечення участі підрозділів Збройних Сил України (ЗСУ) у міжнародних миротворчих операціях. Запропоновано шляхи удосконалення законодавчої бази, що регулює ці процеси. Установлено, що миротворча діяльність України суттєвою мірою впливає на рівень її національної безпеки. Запропоновано розширити підстави застосування підрозділів ЗСУ у миротворчих операціях, уточнити владні повноваження командирів миротворчих контингентів, використовувати інститут військово-польових судів для підтримки відповідного рівня дисципліни. Обгрунтовано необхідність створення Концепції миротворчої діяльності України.

З'ясовано політику українських і зарубіжних державних і громадсько-політичних структур щодо практики переділу східних кордонів Європи у 1918 - 1923 і 1939 - 1951 рр. Проаналізовано етнополітичні та соціально-демографічні витоки та уроки протистояння українців і поляків після відродження національних держав. Визначено місце та роль українського та польського питань на геополітичній карті Європи напередодні та під час Другої світової війни. Узагальнено роль ОУН та УПА у вирішенні державно-соборної проблеми в аспекті радянсько-польсько-німецьких стосунків. Показано дискримінаційну політику польського еміграційного уряду щодо українських земель у 1940-і рр. Конкретизовано етнополітичні та територіальні претензії Польщі та Росії - СРСР під час переділу європейської карти після Першої та Другої світових воєн.

Досліджено становлення системи залучення Збройних Сил України щодо запобігання виникненню, урегулювання або створення умов для урегулювання, надання допомоги у подоланні наслідків воєнних конфліктів і кризових ситуацій у 1992 - 2002 рр., місце та роль Збройних Сил у миротворчій діяльності нашої держави, участь українських миротворчих контингентів і персоналу у міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН у складі багатонаціональних сил. З'ясовано, що формування системи залучення українських підрозділів до урегулювання воєнних конфліктів було досягнуто на основі урахування досвіду еволюції міжнародних дій та заходів багатонаціональних сил у сфері підтримання миру та безпеки у нормативно-правовому та інституційному аспектах, що дає змогу встановити відповідність створеної системи вимогам, які визначені світовим співтовариством. Висвітлено дії підрозділів Збройних Сил України у миротворчих операціяє і місіях під час урегулювання воєнних конфліктів.

Визначено адміністративно-правовий статус суб'єктів міжнародної миротворчої діяльності та місце серед них органів внутрішніх справ. Розглянуто нормативно-правове забезпечення участі працівників ОВС у міжнародній миротворчій діяльності та місця у ньому адміністративного законодавства. Охарактеризовано особливості проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів. Удосконалено класифікацію напрямів адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів. Проаналізовано адміністративно-правове регулювання професійного відбору кандидатів для проходження служби у складі міжнародних миротворчих підрозділів ОВС, адміністративно-правове забезпечення професійної підготовки працівників, які будуть проходити службу у складі міжнародних миротворчих підрозділів. Розкрито роль адміністративного законодавства у забезпеченні окремих адміністративних процедур під час проходження служби працівниками ОВС у складі міжнародних миротворчих підрозділів.

За результатами дослідження значного масиву архівних документів і наукової літератури висвітлено внесок спецслужб у відсіч агресії гітлерівської Німеччини та її союзників, визволення України від загарбників. Розглянуто провідні напрями розвідувальної, контррозвідувальної, диверсійної діяльності радянських органів державної безпеки в Україні в роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.). Охарактеризовано роботу спецслужб з організації та оперативного забезпечення партизансько-підпільного руху, їх протистояння із повстанським рухом УПА і підпіллям ОУН. Розкрито механізм оперативної роботи спецслужб стосовно релігійних об'єднань.

Проведено комплексне вивчення організації та діяльності військової цензури в Україні протягом липня 1914 р. - лютого 1917 р. У ході роботи в науковий обіг введено ряд невідомих досі архівних матеріалів, зафіксовано посилення норм цензурного законодавства. Визначено специфіку діяльності органів військової цензури в окреслених географічних рамках, аргументовано доведено поступове розширення їх повноважень щодо контролю за інформацією загальнополітичного та соціально-економічного характеру.

Розглянуто боротьбу Української Центральної Ради за відновлення державності українського народу та проти більшовицької агресії у грудні 1917 - січні 1918 рр.

Осмислено сутність воєнної сили як засобу вирішення державами взаємних суперечностей на власну користь. Це явище об'єктивується у вигляді загрози війни, вторгнення, провокації, нападу, агресії, нанесення ударів тощо. Надано аналіз поглядів дослідників на сфери застосування сили за сучасних умов.

Висвітлено організацію та діяльність українських допоміжних військових формувань Збройних сил Німеччини на території райхскомісаріату Україна в 1941 - 1943 рр. Розглянуто структуру, чисельність, озброєння, підпорядкування та повсякденну роботу українських частин, принципи їх комплектування та матеріального забезпечення. Показано, що комплектування добровольних частин німецької армії відбувалося за рахунок здебільшого випадкових людей під прямим чи непрямим тиском. Їх бійці вступом до німецької армії та поліції реалізували власну стратегію виживання, матеріального добробуту, боротьби з більшовизмом, і до останніх місяців війни не одержали жодних далекосяжних політичних цілей чи інших підстав для тіснішого пов'язання власного майбутнього з соціал-соціалізмом. Добровольці складали дрібні підрозділи та частини з німецьким керівним складом, займали виключно нижчі щабелі силових структур і не мали жодного впливу на діяльність системи в цілому.