Проаналізовано кодифікаційні процеси у сфері міжнародного приватного права. Особливу увагу приділено класичним колізіям законів різних держав, специфічним колізійним проблемам. Досліджено оптимальні форми кодифікації. Зроблено порівняльний аналіз структури нормативних актів, що регламентують приватноправові відносини у різних країнах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х93-31

Рубрики:

Міжнародне приватне право

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Приведены результаты комплексного исследования правового обычая международной торговли (ОМТ). Рассмотрены история возникновения и условия формирования ОМТ, способы их государственного санкционирования. Определены правовая природа, соотношение правового обычая и обыкновения международной торговли. Раскрыта сущность понятия "правовой обычай международной торговли", "обыкновение международной торговли". Освещена роль ОМТ в системе правового регулирования международных коммерческих отношений, предложены рекомендации по осуществлению государством правовой политики относительно ОМТ.

Доведено, що уніфікація в ЄС на підставі критерію поділу правопорядків у вузькому контексті є супрауніфікацією, а в технічному - інтеруніфікацією. Уніфікація міжнародного приватного права (МПП) у рамках ЄС на базі даного критерію висвітлює поряд з двома типами уніфікацій ще й трансуніфікацію (уніфікацію у широкому контексті) та інпрауніфікацію (уніфікацію в найширшому контексті) МПП. Встановлено, що за критерієм законодавчої спеціалізації, потрібно розрізняти уніфікацію МПП у широкому та вузькому контекстах. Наведено конкретизацію поняття уніфікації МПП в ЄС.

Доказано, что унификация в ЕС на основе критерия деления правопорядков в узком контексте является супраунификацией, а в техническом - интерунификацией. Унификация международного частного права (МЧП) в рамках ЕС на основе данного критерия освещает наряду с двумя типами унификаций также и трансунификацию (унификацию в широком контексте) и инпраунификацию (унификацию в наиболее широком контексте) МЧП. Установлено, что с учетом критерия законодательной специализации, необходимо отличать унификацию МЧП в широком и узком контекстах. Приведена конкретизация понятия унификации МЧП в ЕС.

На підставі аналізу доктринальних положень, чинного законодавства України та інших держав, Проекту закону України "Про міжнародне приватне право", а також матеріалів судової практики визначено розуміння джерела міжнародного приватного права, досліджено форми його джерел, які існують у світі та в Україні, їх співвідношення. Наведено класифікацію нормативних актів, що відносяться до внутрішнього законодавства України. Досліджено методологію розмежування норм міжнародних договорів та внутрішнього законодавства України. Опрацьовано метод дослідження з даного питання та проаналізовано склад і види норм міжнародного приватного права. Наведено наукову класифікацію колізійних приписів зазначеного права.

Досліджено структуру та зміст міжнародних договорів України про правову допомогу в цивільних справах. Запропоновано новий підхід щодо структури міжнародних договорів України, що відповідає сучасному рівню розвитку договірної практики та є найбільш оптимальним. Особливу увагу приділено колізійним нормам договорів, визначено їх особливості. На підставі порівняльного аналізу відповідних норм договорів і внутрішнього законодавства сформульовано конкретні пропозиції для їх удосконалення. Висвітлено проблему чинності норм міжнародних договорів про правову допомогу в цивільних справах, їх співвідношення з нормами внутрішнього законодавства.

Розглянуто історію виникнення та процес утворення звичаїв міжнародної торгівлі (ЗМТ), які регулюють договірні та недоговірні комерційні відносини з іноземним елементом, встановлюють внутрішні параметри функціонування суб'єктів міжнародної комерційної діяльності та зовнішні стандарти поведінки з іншими учасниками міжнародної торгівлі. Запропоновано комплексну класифікацію ЗМТ і встановлено їх функції. Висвітлено місце ЗМТ у системі джерел міжнародного приватного права України. Наведено рекомендації щодо здійснення правової політики стосовно ЗМТ.

Надано загальну характеристику діяльності Ради Європи (РЄ) в сфері гармонізації приватного права, визначено місце в ній конвенцій. На основі зіставленя конвенцій РЄ з міжнародними угодами та іншими документами, розробленими та прийнятими у межах інших організацій, визначено їх місце стосовно інших джерел. Особливу увагу приділено розвитку форм взаємодії РЄ та ЄС у процесі формування приватного права, співвідношенню конвенцій РЄ та права ЄС. Проаналізовано основні положення приватноправових конвенцій, висвітлено низку проблем, пов'язаних з їх розробкою, прийняттям, уведенням у дію та застосуванням. Досліджено сучасний стан участі України в даних конвенціях. Розроблено пропозиції щодо забезпечення належної імплементації в Україні конвенцій, гармонізації з ними положень її внутрішнього права. Обгрунтовано доцільність приєднання України до уряду конвенцій РЄ з питань приватного права.

Виявлено особливості уніфікації норм міжнародного приватного права (МПрП) в ЄС і розроблено рекомендації щодо удосконалення нормативно-правової бази України для гармонізації відносин з ЄС та державами-членами ЄС. Розкрито зміст поняття уніфікації права. Розроблено систему критеріїв оцінки процесу уніфікації норм МПрП. На підставі запропонованої системи критеріїв проаналізовано норми колізійного та конфліктного права ЄС з урахуванням уніфікації відповідних йому норм матеріального та процесуального права ЄС, виявлено сучасні тенденції усіх зазначених сфер права у межах ЄС. Доведено, що уніфікація в ЄС на базі критерію поділу правопорядків у вузькому сенсі є супрауніфікацією, а в технічному - інтеруніфікацією. Встановлено, що уніфікація МПрП у межах ЄС за даним критерієм також охоплює трансуніфікацію (уніфікацію в широкому сенсі) й інтрауніфікацію (уніфікацію в найширшому сенсі) міжнародного приватного права. Обгрунтовано, що за критерієм законодавчої спеціалізації необхідно розрізняти уніфікацію МПрП у широкому та вузькому сенсі. Встановлено, що у 2003 р. в ЄС відбувається переорієнтація з уніфікації матеріального приватного права на уніфікацію колізійного права та незмінною залишається уніфікація єдиного європейського процесуального права, результатом якої є розвиток європейського міжнародного цивільного процесуального права (конфліктного права). З'ясовано, що уніфікація на рівні супра- витісняє уніфікацію на рівні інтернаціонального правопорядку, а трансуніфікація МПрП перетворюється на основу, минаючи інтеруніфікацію, супрауніфікацію МПрП в ЄС.

Проаналізовано уніфікаційну діяльність Гаазької конференції з міжнародного приватного права, визначено її правовий статус, охарактеризовано організаційну структуру, розглянуто сучасні теоретичні концепції. Вивчено генезис формування та розвиток даної міжнародної організації. Досліджено процес прийняття конференційних угод, розкрито зміст основних конвенцій у сфері цивільного процесу, сімейних і спадкових правовідносин. Обгрунтовано необхідність участі України у розробці та прийнятті конвенційних угод, серед яких визначено першочергові, з метою приведення чинного законодавства у відповідність зі світовими стандартами.

Комплексно проаналізовано звичай у міжнародному праві та досліджено чинники, що викликали зміни у його правовому статусі.

Проаналізовано сутність та основні риси уніфікаційних і гармонізаційних процесів у сфері міжнародного приватного права в контексті євроінтеграційної України. Проведено дослідження адаптації права України до права ЄС, розкрито його значення для вирішення проблем регулювання відносин з іноземним елементом.

Акцентовано увагу на проблемах уніфікації норм про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелами підвищеної небезпеки (ДПН), обгрунтовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання діяльності, пов'язаної з їх використанням, і процесу імплементації уніфікованих міжнародних норм про відповідальність за шкоду, заподіяну ДПН в українське законодавство. Досліджено поняття й ознаки ДПН, надано характеристику зобов'язань, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди ними. Проаналізовано підстави й умови цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну ДПН. Досліджено особливості уніфікованого регулювання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди окремими видами ДПН. На основі вивчення нормативного матеріалу й аналізу літературних джерел сформульовано висновки та рекомендації щодо подальшого удосконалення правового регулювання відповідальності за шкоду, заподіяну ДПН.

Розглянуто особливості уніфікації норм міжнародного приватного права в межах діяльності Гаазької конференції з міжнародного приватного права за сучасних умов розвитку суспільства, здійснено правовий аналіз новітніх Гаазьких конвенцій, прийнятих на початку XXI ст. Висвітлено перспективи уніфікації міжнародного приватного права Гаазькою конференцією, обгрунтовано основні тенденції майбутньої діяльності Гаазької конференції, які виразно намітилися у XXI ст. З огляду на євроінтеграційні прагнення України проаналізовано історію розвитку, перспективи співпраці, теоретичні та практичні аспекти відносин між Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права та Європейським Союзом, обгрунтовано необхідність активної організаційно-правової співпраці України з Гаазькою конференцією, що дозволяє брати участь у багатосторонньому міжнародному співробітництві.