Розглянуто можливість впровадження в судову практику України технічних засобів дистанційної участі під час засідання учасників судового процесу.

Рассмотрена возможность внедрения в судебную практику Украины технических средств дистанционного участия в заседании участников судебного процесса.

The opportunity of introduction in judiciary practice of Ukraine of means of remote participation in session of participants of litigation is considered.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х892.19(4УКР)-2

Рубрики:

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто законодавчі вимоги щодо стану фіксування судового процесу технічними засобами.

Рассмотрены законодательные требования в отношении состояния фиксирования судебного процесса техническими средствами.

Legislative requirements are considered concerning a condition of fixation of litigation by means.

Розглянуто проблеми, пов'язані з впровадженням принципу змагальності в цивільному судочинстві; запропоновано доповнити ЦПК України переліком справ, по яких суд був би зобов'язаний збирати докази для встановлення фактичних обставин справи.

Рассмотрены проблемы, связанные с внедрением принципа состязательности в гражданском судопроизводстве; предложено дополнить ГПК Украины перечнем дел, по которым суд был бы обязан собирать доказательства для установления фактических обстоятельств дела.

The problems connected to introduction of a principle of competitiveness in civil legal proceedings are considered; it is offered to add Procedural Law of Ukraine to the list has put, on which the court would be obliged to collect proofs for an establishment of actual circumstances of an affair.

Охарактеризован принцип диспозитивности (ПД) в системе принципов гражданского процессуального права. Проанализировано влияние ПД на процессуальное положение различных лиц, участвующих в деле и содействующих осуществлению правосудия. Рассмотрены особенности действия ПД в производстве по делам, возникающим из административно-правовых отношений, а также в делах особого призводства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х892.19(4Укр)-24

Рубрики:

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х892.1-2 + Х892.19(4УКР)-2

Рубрики:

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х892.19(4УКР)-2

Рубрики:

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Наведено результати науково-практичного аналізу чинного цивільно-процесуального законодавства та судової практики з питань дії принципів усності, беспосередності та безперервності. На підставі аналізу законодавчих актів визначено шляхи удосконалення законодавства з даних проблем.

Приведены результаты научно-практического анализа действующего гражданско-правового законодательства и судебной практики по вопросам действия устности, непосредственности и беспрерывности. На основе анализа законодательных актов определены пути усовершенствования законодательства по данным проблемам.

Проведено дослідження принципів цивільної юрисдикції на підставі вивчення основних положень процесуального права, сучасного законодавства, зарубіжного досвіду та узагальнення правозастосовної практики. Розкрито теоретичні та практичні аспекти проблеми формування понятійного апарату та системи цивільної юрисдикції. Висвітлено питання класифікації та систематизації принципів цивільного процесу, розглянуто сучасні наукові уявлення щодо їх визначення. Особливу увагу приділено дослідженню розвитку принципів змагальності та диспозитивності, зокрема, розглянуто гарантії їх реалізації, викладено нові підходи щодо розуміння сутності. Проаналізовано сучасний стан і перспективи розвитку цивільного процесу у сфері вирішення цивільно-правових спорів за допомогою альтернативних процедур. Розроблено пропозиції щодо удосконалення цивільного процесуального законодавства.

Проведено исследование принципов гражданской юрисдикции на основе изучения основных положений процессуального права, современного законодательства, обобщения отечественной и зарубежной практики. Раскрыты теоретические и практические аспекты проблемы формирования понятийного аппарата и системы гражданской юрисдикции. Освещены вопросы классификации и систематизации принципов гражданского процесса, рассмотрены современные научные представления об определении их сущности. Особое внимание уделено исследованию развития принципов соревнования и диспозитивности, в частности рассмотрены гарантии их реализации, изложены новые подходы к определению содержания. Проанализировано современное состояние и преспективы развития гражданского процесса в сфере решения гражданско-правовых споров с помощью альтернативных процедур. Разработаны предложения по усовершенствованию гражданского процессуального законодательства.

Изучены особенности функционирования русского языка в современном судебном общении. Проведен социокультурный анализ современного судебного общения, протекающего в рамках судебного разбирательства по гражданским делам. Рассмотрены специфика судебного диалога, жанровые особенности судебного общения, судебный этикет, речевое поведение основных участников гражданского судопроизводства (судьи, истца и ответчика), а также принцип кооперации П. Грайса и процессуальный регламент. Проанализированы коммуникативные неудачи в структуре судебной коммуникации, изложены коммуникативные тактики их предупреждения/преодоления. Приведены фрагменты судебных диалогов и образцы процессуальных документов, составленных для разных видов гражданских споров.

Досліджено етапи розвитку принципу диспозитивності (ПД). Визначено особливості реалізації ПД в суді першої інстанції, в апеляційному та касаційному провадженнях, в перегляді рішень, ухвал, що набрали законної сили. Обгрунтовано ПД за класифікаційними ознаками. За дією в системі права даний принцип є міжгалузевим, за формою нормативного закріплення - закріплений законодавством про цивільне судочинство, за предметом регулювання - функціональним, за роллю у виникненні та розвитку цивільних процесуальних правовідносин - основоположним. Внесено пропозиціі щодо доповнення Цивільного процесуального кодексу України положеннями, що визначають ПД, змагальність, процесуальну рівноправність сторін, законність, об'єктивність істини, публічність. Доповнено чинне законодавство правами апеляційного та касаційного оскаржень рішень суду у справах з питань виборчих і адміністративно-правових відносин.

Дисертацію присвячено проблемам принципу змагальності сторін як конституційної засади судочинства, досліджено його історичний розвиток та чинне законодавство. Проаналізовано суть та місце цього явища в системі принципів цивільного процесу. Наведено нове визначення поняття даного принципу. Проведено порівняльний аналіз зарубіжного законодавства, розроблено новий механізм його реалізації. Досліджено сучасну практику судочинства у цивільних справах. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення правового регулювання принципу змагальності в процесуальному законодавстві України.

Обгрунтовано існування принципу оперативності, досліджено його зміст, взаємозв'язок з іншими принципами цивільного процесуального права, узагальнено теоретичні та практичні проблеми оперативності цивільного судочинства та процесуальних засобів, які її забезпечують. Окреслено найбільш дискусійні питання, пов'язані з поняттям принципів цивільного процесуального права. Узагальнено поняття цивільної процесуальної форми, з'ясовано її значення в механізмі процесуального регулювання цивільного судочинства. Досліджено питання ефективності цивільного судочинства та нормативні механізми, що забезпечують своєчасність вирішення цивільних справ. Визначено зміст принципу оперативності й досліджено його дію на усіх стадіях цивільного судочинства. Надано рекомендації, спрямовані на вдосконалення цивільного процесуального законодавства та практики його застосування.

Досліджено поняття, характерні ознаки та зміст принципів усності, безпосередності та безперервності, визначено їх місце в системі цивільного процесуального права України, а також співвідношення з іншими принципами цивільного процесуального права. Досліджено історичний шлях та етапи розвитку даних принципів, особливості їх реалізації в суді першої інстанції, в апеляційному та касаційному провадженнях, а також у разі проваджень у зв'язку з винятковими обставинами та нововиявленими обставинами. Обгрунтовано значення принципів усності, безпосередності та безперервності для всіх стадій цивільного процесу та видів проваджень. Наведено положення про особливості документування як процесуальних дій у межах цивільної процесуальної форми, а також тих видів документування, які спричинені наявністю такої форми та мають обов'язковий характер для інших суб'єктів правовідносин. Запропоновано тезу, що документування судових процесів за допомогою технічних засобів має здійснюватись технічними секретарями, покладання таких обов'язків на секретарів судових засідань чи інших працівників суду є недоцільним. Наголошено на необхідності закріплення положення про можливість їх відводу.

Розглянуто процесуальні аспекти доступності правосуддя в цивільних справах. Сформульовано положення про те, що доступність є стандартом справедливого правосуддя. Виведено поняття раціональної юрисдикції. Здійснено спробу тлумачення поняття розумного строку судового розгляду та запропоновано механізми щодо забезпечення його дотримання. Розглянуто форми надання процесуальної допомоги.

Визначено поняття, роль та зміст принципу диспозитивності цивільного процесуального права. Проаналізовано дію цього принципу відносно всіх суб'єктів цивільного процесу, у різних цивільних провадженнях та запропоновано шляхи вдосконалення меж диспозитивності у цивільному судочинстві. Указано, що до складу процесуальних прав, які визначаються принципом диспозитивності, належить право заінтересованих осіб визначати межі судового захисту. Доведено, що принцип диспозитивності виконує в судовому процесі врівноважувальну функцію. Проаналізовано дію даного принципу відносно суду. Зазначено, що суд під час розгляду й вирішенні цивільних справ здійснює функції, похідні від функції здійснення правосуддя: забезпечення законності під час вирішення цивільних справ, компенсаторну, контролюючу та функцію захисту прав. Зазначені функції реалізуються шляхом здійснення судом диспозитивних прав і обов'язків. Висвітлено дію принципу диспозитивності у позовному, апеляційному, касаційному провадженнях, а також провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, та у справах окремого провадження. Запропоновано новий підхід до розмежування підвідомчості зазначених справ. Деякі справи запропоновано віднести до компетенції адміністративних судів, а решту розглядати за правилами позовного провадження та назвати справами з питань публічно-правових відносин.

Досліджено поняття право на судовий захист, звернення до суду за судовим захистом, процесуальний порядок реалізації права на звернення до суду та їх реалізація у різних видах проваджень цивільного судочинства та стадіях процесу, щодо окремих категорій справ. Проаналізовано право на судовий захист з позиції його абсолютизації, необмеженості. Розкрито його правову природу як об'єктивного явища, яке існує в демократичному суспільстві незалежно від волі конкретних осіб і гарантує захист порушених, оспорених або невизнаних прав, свобод чи інтересів кожної людини. Сформульовано поняття "право на судовий захист" в широкому значенні та суб'єктивному розумінні. Висвітлено аспекти його реалізації, класифікацію принципів за ознакою, спрямованою на захист права, свободи чи інтересу та впливом на процедуру здійснення цивільного судочинства.

Досліджено проблеми сучасного цивільного процесу України, які обумовлені переходом від принципу об'єктивної істини до принципу змагальності. Запропоновано не замінювати один принцип іншим, а сприймати принцип об'єктивної істини більш широко як мету цивільного судочинства. Дана гіпотеза підтверджена результатами дослідження процедур перегляду рішень в апеляційному та касаційному порядку, в яких проявляється не принцип змагальності, а принцип об'єктивної істини, оскільки сторони не змагаються з судом, що постановив рішення. Встановлено, що сприймати принцип змагальності як механізм для досягнення об'єктивної істини. Визначено численні пропозиції щодо вдосконалення теорії цивільного процесу, зокрема, шляхом запровадження принципу бути вислуханим і почутим на всіх стадіях судового розгляду справи.

Розглянуто процесуальний аспект доступності правосуддя у цивільних справах як стандарту справедливого судочинства. Проаналізовано історичні та концептуальні витоки проблеми доступності правосуддя, процес її інституалізації. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо застосування п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод проведено структурну характеристику доступності правосуддя у цивільних справах і розкрито зміст її складових. Наведено рекомендації щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства України.

Рассмотрен процессуальный аспект доступности правосудия в гражданских делах как стандарта справедливого судопроизводства. Проанализированы исторические и концептуальные истоки проблемы доступности правосудия, процесс ее институализации. С учетом практики Европейского суда по правам человека относительно применения п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод проведена структурная характеристика доступности правосудия в гражданских делах и раскрыто содержание ее слагаемых. Даны рекомендации по дальнейшему усовершенствованию действующего законодательства Украины.