Досліджено аргументацію доцільності перегляду традиційних підходів до визначення поняття розбою, часу його закінчення, відділення від суміжних злочинів та кваліфікації спричинення смерті в процесі розбійницького нападу.

Исследована аргументация целесообразности пересмотра традиционных подходов к определению понятия разбоя, времени его окончания, отделения от смежных преступлений и квалификации причинения смерти в процессе разбойного нападения.

The argument of expediency of revision of traditional approaches to definition of concept of robbery, time of its ending, separate from adjacent crimes and qualification of causing of death is investigated during armed assault.

Розглянуто комплекс питань теоретичного та прикладного характеру, присвячених початковому етапу розслідування розбоїв, вчинених з метою заволодіння приватним майном громадян. На підставі використання сучасного наукового доробку учених-криміналістів, узагальнення слідчої практики та статистичних даних МВС України наведено криміналістичну характеристику даного виду злочинів, виділено її основні елементи, досліджено кореляційні зв'язки між ними. З'ясовано зміст і структуру початкового етапу розслідування розбоїв, проаналізовано слідчі помилки та розроблено рекомендації щодо їх усунення. Розкрито зміст поняття, сутність і структуру слідчої ситуації, досліджено її типові варіанти, які виникають на початковому етапі розслідування розбоїв, вчинених з метою заволодіння приватним майном громадян. Наведено практичні рекомендації щодо вирішення розглянутих варіантів слідчої ситуації та підвищення ефективності розкриття та розслідування даного виду розбійних нападів.

Проведено аналіз кримінологічної безпеки банківських установ. Досліджено кримінологічну характеристику розбійних нападів, що вчинюються на банківські установи, з'ясовано їх кількісні показники. Встановлено особливості характеристики злочинця, а також причини та умови, що сприяють вчиненню даних злочинів. Проаналізовано діяльність органів внутрішніх справ щодо запобігання розбійним нападам на банківські установи, розглянуто зарубіжний досвід цієї діяльності, вироблено та запропоновано заходи щодо її вдосконалення.

Досліджено проблеми розслідування розбійних нападів на банківські установи. Розглянуто теоретичні основи криміналістичної характеристики даного виду злочину, виділено основні її елементи. Висвітлено розробку методики розслідування розбійних нападів на банківські установи. Визначено особливості початкового етапу розслідування, типові слідчі ситуації, версування та планування, взаємодії слідчого з оперативними працівниками, організаційні та тактичні особливості проведення окремих слідчих дій. Розкрито використання спеціальних знань за розслідування розбійних нападів на банківські установи.

Висвітлено проблеми формування криміналістичної характеристики розбійних нападів, вчинених на водіїв автотранспортних засобів і детально вивчено її окремі елементи. Проаналізовано дії слідчого на початковому та наступному етапах розслідування даної категорії злочинів. Запропоновано шляхи вдосконалення діяльності слідчого щодо розслідування розбійних нападів.

Обгрунтовано, що розуміння сутності розбою як суспільно небезпечного діяння впродовж історії людства практично не змінювалося: він завжди вважався одним з найбільш тяжких злочинів і передбачав найвищу міру покарання. Надано характеристику розбою як предмету дослідження юридичної психології, визначено теоретичні засади та можливості застосування психологічних знань щодо визначення елементів складу злочину у виді розбою, аргументовано психологічну природу системи детермінант і механізмів вчинення розбою, проаналізовано поняття "імпульсивних злочинів" і механізм їх вчинення як стереотипізованого, установочного реагування на ситуацію. Визначено теоретичні засади та можливості практичного використання психолого-юридичних знань у протидії таким діянням, як розбійні напади. Висвітлено кримінально-правові та психологічні аспекти особи, яка вчинила розбійний напад. Одержано нові дані про психологічну детермінацію та механізми формування злочинної поведінки у разі вчинення розбою.

Досліджено проблеми розслідування нерозкритих грабежів і розбоїв минулих років і напрямам його вдосконалення. Сформульовано авторське визначення нерозкритих злочинів минулих років, досліджено систему причин і факторів об'єктивного та суб'єктивного характеру, що впливають на несвоєчасне розкриття даних злочинів. На основі виконаних емпіричних досліджень, аналізу статистичних даних та узагальнення результатів вивчення кримінальних справ здійснено криміналістичний аналіз нерозкритих грабежів і розбоїв минулих років. У залежності від наявності інформації про злочин та особу, що його вчинила, визначено та розкрито сутність типових слідчих ситуацій у справах про нерозкриті грабежі та розбої минулих років, запропоновано алгоритми дій слідчого для їх вирішення. Розглянуто актуальні питання та визначено систему тактичних рекомендацій проведення окремих слідчих дій за розслідування вказаних злочинів. На підставі одержаних результатів внесено конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства України.

Висвітлено актуальні теоретичні та практичні проблеми розслідування нерозкритих грабежів та розбоїв минулих років. На основі емпіричних досліджень, аналізу літературних джерел і статистичних даних, узагальнення результатів вивчення кримінальних справ здійснено криміналістичний аналіз таких злочинів. Визначено та розкрито сутність типових слідчих ситуацій у справах зазначеної категорії, запропоновано алгоритми дій слідчого для їх вирішення. Запропоновано систему тактичних рекомендацій щодо проведення окремих слідчих дій під час розслідування нерозкритих грабежів і розбоїв минулих років.

Розглянуто особливості причинного комплексу, що призводять до вчинення розбійних нападів на банківські установи. Увагу приділено впливу світової економічної кризи на збільшення проявів даного виду злочинів.

Досліджено кримінально-правову характеристику насильницьких злочинів проти власності. З'ясовано, що їх сутність складає насильницьке заволодіння чужим майном. Розглянуто поняття та правову природу цих злочинів, досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки їх видового складу. Окремо з'ясовано особливості негайного (насильницький грабіж і розбій) та відтермінованого (вимагання) насильницького заволодіння чужим майном. Сформульовано й обгрунтовано низку пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавчого визначення насильницьких злочинів проти власності та санкцій за вчинення деяких з них.

Наведено результати першого в Україні комплексного кримінологічного дослідження проблеми запобігання розбійним нападам на банківські установи. Проаналізовано загальнотеоретичні та практичні питання кримінологічної безпеки банківських установ. Особливу увагу приділено кількісно-якісним показникам, особі злочинця, а також детермінації цього виду злочинності. Розглянуто загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи щодо запобігання розбійним нападам на банківські установи.

Досліджено грабіж як окремий субінститут у межах кримінально-правового інституту викрадення. Проаналізовано становлення поняття "грабіж" в історії вітчизняного кримінального закону та його змісту в законодавстві зарубіжних країн. З'ясовано співвідношення поняття "грабіж" з поняттями "викрадення" й "розкрадання" та іншими суміжними поняттями. Виявлено певні неузгодженості та суперечності у формулюванні статей закону і запропоновано нову редакцію ст. 186 Кримінального кодексу України. Запропоновано вдосконалення кваліфікувальних ознак деяких складів грабежу, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

У статті з використанням порівняльного методу вивчено зарубіжний досвід законодавчого закріплення кваліфікуючої ознаки крадіжки «з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище». Проведений аналіз кримінальних кодексів держав континентальної Європидав підстави для того, щоб запропонувати зміни до відповідної норми Кримінального кодексу України. У дослідженні завдяки порівняльно-правовому аналізу були виявлені загальні риси і особливості побудови кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, у законодавстві різних європейських держав. Проведений у статті порівняльно-правовий аналіз законодавчого закріплення кваліфікуючої ознаки крадіжки «з проникненням у житло,інше приміщення чи сховище» дав можливість виявити та врахувати зарубіжні досягнення при вирішенні питань кримінально-правової охорони власності від злочинів даної категорії та, на цій основі, сформулювати пропозиції щодо удосконалення відповідної кримінально-правової норми.

В статье с использованием сравнительного метода изучен зарубежный опыт законодательного закрепления квалифицирующего признака кражи «с проникновением в жилье, другое помещение или хранилище». Проведенный анализ уголовных кодексов государств континентальной Европы дал основания для того, чтобы предложить изменения к соответствующей норме Уголовного кодекса Украины. В исследовании благодаря сравнительно-правовому анализу были выявлены общие черты и особенности построения уголовно-правовых норм, устанавливающих ответственность за кражу, совмещенную с проникновением в жилье, другое помещение или хранилище, в законодательстве различных европейских государств. Проведенный в статье сравнительно-правовой анализ законодательного закрепления квалифицирующего признака кражи «с проникновением в жилье, другое помещение или хранилище» дал возможность выявить и учесть зарубежные достижения при решении вопросов уголовно-правовой охраны собственности от преступлений данной категории и, на этой основе, сформулировать предложения по усовершенствованию соответствующей уголовно-правовой нормы.

The article studies the international experience of providing the legislative framework for a qualifying criterion for theft «with breaking and entering residential premises, other premises or accommodation». It proves the reasonability and necessity of admitting the fact of theft with breaking and entering residential premises, other premises or accommodation as an aggravating circumstance. Such offences not only infringe the right for property, but also abuse the constitutional guarantee of the inviolability of residence (Article 30 of the Constitution of Ukraine). Moreover, the above mentioned offences represent such a method of theft, which inflicts, as a rule, a greater extent of material damage. The attention is also paid to the fact that quite often it is impossible to commit theft without any efforts to eliminate obstacles. The above mentioned offences may also reflect a greater degree of anti-social activity of an individual if compared with other crimes. As a rule, such method of committing crimes is a proof of exceptional motivation of an individual committing theft and speaks of the offender's intention to take possession of property in spite of any obstacles. The analysis of the norm under research gave us grounds for the conclusion that the wording that is stipulated by Part 3 of Article 185 of the Criminal Code of Ukraine complies at its maximum to such principle of criminalization such as the constitutional adequacy. The essence of which lies in the fact that the Constitution of Ukraine has the highest legal power in accordance with Article 8. Laws, including the Criminal Code, are adopted on the basis of the Constitution and must comply with it. The comparative legal analysis discovered common features and peculiarities of structuring criminal-legal norms, which create liability for theft combined with breaking and entering residential premises in the legislation of different European countries, and namely: Azerbaijan, Belarus, Estonia, Spain, Latvia, Moldova, Germany, Poland, the Russian Federation, France and others. We determined a number of countries, criminal codes of which specify methods of breaking-in, for example, with the help of a forged key, by removing a barrier or a door latch, by deceit, break-in or forced entrylocker and safe burglary, ruination of walls, ceilings, breaking doors, windows and others. It is said that the increased social threat of theft offences is determined not by the very fact of using technical tools or methods of secret stealing of property, but by the fact that a person using them facilitates his/her unlawful breaking into residential premises, other premises or accommodation, acts more insolently, makes efforts to overcome obstacles in gaining access to another person's property. Therefore, a detailed description of all technical means and methods of breaking-in burdens the dispositions of the respective norms and is unnecessary. One more essential difference in formulations of the criminal-legal norms is using the terms «illegal» or «unlawful» in dispositions as such related to breaking into residential premises, other premises or accommodation. That is we speak of the absence of the guilty person's right to be in such a location. The analysis of the judicial practice discovered qualifying mistakes in this category of cases when, for example, a guilty person is invited to a household or lives together with the aggrieved party, has keys or free access to a household and other. A distinct reference in the disposition of Part 3 Article 185 of the Criminal Code of Ukraine helps to avoid such problems by pointing to the illegitimacy of breaking into residential premises, other premises or accommodation. Thus, the conducted comparative analysis of the Ukrainian and foreign legislation led us to the conclusion about the advisability of applying the international experience to the issue in question.

Розглянуто проблеми розмежування розбою від злочинів із суміжним складом та особливості його кваліфікації. Наголошено, що для правильної кваліфікації та відмежування розбою від зазначених вище правопорушень, необхідно чітко уявляти основні відмінності між суміжними складами злочину та розпізнати у них саме той склад, який мав місце в дійсності.

Звернуто увагу на окремі проблемні аспекти формування конструктивних і кваліфікуючих ознак такого складу злочину як розбій (ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України)). Зроблено висновки про те, що необхідно виключити термін "напад" із законодавчої дефініції розбою в ч. 1 ст. 187 КК України. У ч. 2 ст. 187 КК України варто фразу "розбій, учинений особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм" замінити на "розбій, учинений повторно". Паралельно слід розширити сферу дії примітки 1 до ст. 185 КК України посиланням на розбій (ст. 187 КК України). Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, і розбій, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах, мають бути передбачені як самостійні склади злочинів у різних частинах ст. 187 КК України. Введення до кваліфікованого розбою такої ознаки, як учинення його організованою групою, суттєво ускладнює чітке відмежування бандитизму на практиці (ст. 257 КК) від озброєного розбою, учиненого організованою групою (ч. 4 ст. 187 КК). Як окрему кваліфікуючу ознаку в ст. 187 КК України доречно було б передбачити вчинення розбою з використанням зброї та предметів, які її замінюють.

Досліджено склади насильницьких злочинів проти власності за кримінальним правом України та Республіки Польща. Проаналізовано стан теоретичного дослідження складів насильницьких злочинів проти власності у кримінальному праві України та Республіки Польща. Визначено поняття насильницьких злочинів проти власності, а також сформовано систему складів злочинів проти власності, які містять ознаки насильства за законодавством цих держав. Зроблено висновок, що диференціація кримінальної відповідальності за насильницькі злочини проти власності за кримінальним законом Республіки Польща є значно вужчою, порівняно з законодавством України. Проаналізовано елементи й ознаки основних і кваліфікованих складів насильницьких злочинів проти власності за кримінальним правом України та Республіки Польща. Обгрунтовано, що наукові законодавчі підходи до регламентації кримінальної відповідальності у Республіці Польща можуть бути розглянуті у процесі вдосконалення кримінального закону України.

Здійснено комплексне порівняльно-правове дослідження кримінальної відповідальності за розбій. Висвітлено ряд теоретичних та практичних питань. Виходячи з результатів вивчення історичного розвитку розбою, грунтуючись на теоретичних основах та емпіричній базі дослідження, враховуючи позитивний та негативний іноземний досвід, запропоновано низку змін до українського кримінального законодавства. Передусім вони окреслюють межі удосконалення ст. 187 “Розбій” КК України та внесення змін і доповнень у примітку до ст. 185 КК України та примітку до ст. 289 КК України, а також стосуються змін термінології в межах ст. 187 КК України.

Представлено комплексне кримінологічне дослідження грабежів та розбійних нападів. Розглянуто історичний розвиток інституту кримінальної відповідальності за вчинення грабежів та розбійних нападів, розкрито кримінально-правові та кримінологічні засади протидії грабежам та розбійним нападам на сьогодні, досліджено стан наукової розробки проблеми запобігання цим злочинам. Проаналізовано стан та динаміку грабежів та розбійних нападів в Україні за період 1992 - 2020 рр., розкрито притаманні їм тенденції та закономірності. На основі вибіркових масивів заяв та повідомлень, кримінальних справ і правозастосовної практики розроблено комплексну кримінологічну характеристику грабежів і розбоїв, охарактеризовано ознаки місця, часу, способу та обстановки їх вчинення. Встановлено основні кримінологічні ознаки осіб, які вчиняють грабежі та розбійні напади. Визначено комплекс причин та умов, що сприяють вчиненню грабежів та розбійних нападів. На цій основі запропоновано систему найбільш ефективних та дієвих загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів запобігання грабежам і розбійним нападам.

Дисертація є одним із перших комплексних, монографічних досліджень, в якому з використанням сучасних методів пізнання, розроблено систему заходів запобігання розбійним нападам на банківські установи та інкасаторів, в результаті чого сформульовано низку інноваційних положень, висновків і пропозицій, які можуть слугувати подальшому розвитку державної політики у сфері захисту банківської діяльності, удосконаленню у цій сфері законодавчої бази і лравозастосовної практики. У роботі надано кримінологічну характеристику розбійних нападів на банківські установи та інкасаторів. Систематизовано детермінанти, що сприяють вчиненню розбійних нападів на банківські установи та інкасаторів, проведено їх довгостроковий кримінологічний аналіз, виокремлено найбільш вагомі з них, що зумовлюють та сприяють вчиненню розбійних нападів цієї категорії. Розкрито елементи кримінологічної характеристики особи злочинця та організованих злочинних груп, які вчиняють розбійні напади, 3 урахування специфіки банківської діяльності, розроблені правові та організаційні заходи запобігання розбійним нападам на банківські установи та інкасаторів, а також сформульовано пропозиції щодо налагодження взаємодії правоохоронних органів та Національного банку України у такій діяльності.

Розглянуто причини й умови, які детермінують крадіжки, що вчиняються неповнолітніми, роль віктимності та віктимної поведінки жертв крадіжок у механізмі злочинної поведінки, особистість неповнолітнього крадія та мотивацію його злочинної поведінки. Визначено місце крадіжок, що вчиняються неповнолітніми, у структурі злочинності неповнолітніх, наведено їх розгорнуту кримінологічну характеристику, вивчено динаміку вчинення неповнолітніми крадіжок за останні 17 років. Особливу увагу приділено розробці рекомендацій щодо запобігання крадіжкам, що вчиняються неповнолітніми, в яких визначено шляхи та способи запобігання їм на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному, віктимологічному й індивідуальному рівнях з урахуванням ресурсних можливостей держави. Розглянуто доцільність імплементації в практику запобіжної діяльності в Україні досвіду запобігання злочинності неповнолітніх провідних країн світу (США, Велика Британія, Німеччина тощо).