Висвітлено проблему переходу прав кредиторів у цивільному праві. Розглянуто історичні аспекти становлення та розвитку даного інституту. Розкрито теоретичні засади переходу прав кредитора за угодою сторін (цесії) та законом (універсального правонаступництва, суброгації, переведення прав за рішенням суду). Висвітлено судовий досвід і проаналізовано нове законодавство України у галузі регулювання зобов'язальних правовідносин.

Освещена проблема перехода прав кредиторов в гражданском праве. Рассмотрены исторические аспекты становления и развития данного института права. Раскрыты теоретические основы перехода прав кредитора по соглашению сторон (цесии) и закону (универсальной правоприемственности, суброгации, переводу прав по решению суда). Освещен судебный опыт и проанализировано новое законодательство Украины в области регулирования обязательных правоотношений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)201 + Х932.211.120.1

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

На основі теоретичних доробок вчених-цивілістів різних історичних періодів та аналізу законодавчого регулювання щодо зобов'язальних правовідносин у разі переходу прав кредитора до третіх осіб, розкрито його поняття, зміст і визначено його місце в системі цивільного права. Проаналізовано підстави переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві. Розкрито поняття та правову природу уступки вимоги (цесії) як однієї з підстав переходу прав кредитора до третіх осіб, розглянуто її умови та правові наслідки, а також механізми договірної передачі прав вимоги, висвітлено питання універсального правонаступництва, суброгації, переведення прав кредитора за рішенням суду.

Досліджено проблеми уступки права вимоги та переведення боргу в цивільних правовідносинах, що досліджуються на матеріалах судової практики. Висвітлено основні історичні етапи та передумови розвитку цих інститутів у римському приватному праві та за національним законодавством різних часів. Досліджено основні елементи передачі права вимоги - поняття, предмет, підстави та наслідки, сформульовано ознаки, яким має відповідати право вимоги, щоб бути предметом відступлення. Розглянуто поняття й основні види обмежень уступки права вимоги. Проаналізовано проблематику їх окремих видів, обгрунтовано неможливість передачі переважних прав. Значну увагу приділено механізму переведення боргу, зокрема, досліджено підстави, умови, наслідки, межі й обмеження переведення боргу.

Розкрито особливості суб'єктного складу договору, зміст прав та обов'язків сторін договору, зокрема питання зміни та розірвання договору, можливості особи, яка уклала договір, скористатися правом, від якого відмовилася третя особа. Досліджено правові наслідки порушення зобов'язання, яке виникає з такого договору. Проаналізовано особливості правового регулювання окремих різновидів договорів на користь третіх осіб, зокрема, договору управління майном, договору довічного утримання, договору банківського вкладу, договорів страхування. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері правового регулювання договорів на користь третіх осіб.

Розглянуто проблеми заміни боржника в цивільних зобов'язаннях, які виникають в цивільному обігу. Проаналізовано основні історичні етапи та передумови розвитку даного інституту в римському приватному праві, за національним законодавством різних часів, а також за законодавством зарубіжних країн. Досліджено основні елементи заміни боржника - поняття, предмет, підстави та наслідки, сформульовано ознаки, яким відповідає заміна боржника, щоб борг вважався таким, що переведений новому боржнику. Надано поняття та основні види обмежень заміни боржника. Встановлено проблематику їх окремих видів, зокрема, обгрунтовано неможливість передачі певних боргів. Визначено механізм заміни боржника, зокрема, досліджено підстави, умови, межі, обмеження та наслідки заміни боржника.

Розкрито загальні й особливі риси договірного регулювання адміністративно-правових відносин, межі встановлення та реалізації його змісту. Розглянуто загальні засади договірного регулювання, на основі яких виділено організаційні та правові засади використання адміністративного договору як договірної форми регулювання. Приділено увагу аналізу змісту окремих видів адміністративних договорів.

Раскрыты общие и особенные черты договорной регуляции административно-правовых отношений, предела установления и реализации его содержания. Рассмотрены общие принципы договорной регуляции, на основе которых выделены организационные и правовые принципы использования административного договора как договорной формы регуляции. Уделено внимание анализу содержания отдельных видов административных договоров.

Проведено комплексне дослідження проблематики участі третіх осіб у цивільно-правових зобов'язаннях. Розкрито сутність особи як центральної категорії поняттєвого апарату юриспруденції, вперше сформульовано сутнісні ознаки третіх осіб у зобов'язаннях, розроблено вчення про окремі види третіх осіб. Досліджено проблеми участі третіх осіб у речових, корпоративних, спадкових правовідносинах, а також відносинах інтелектуальної власності. Проаналізовано видові особливості третіх осіб у зв'язку з їх участю в окремих групах зобов'язань. Висвітлено питання виконання зобов'язання третіми особами, розкрито особливості зобов'язань на користь третіх осіб. Визначено підстави та форми участі третіх осіб у забезпеченні виконання зобов'язань. Проаналізовано питання, пов'язані з захистом третіх осіб у зобов'язаннях. Розглянуто загальні положення про захист прав третіх осіб, а також окремі способи його здійснення. Проаналізовано проблеми вибору та реалізації способів захисту третіх осіб у цивільно-правових зобов'язаннях.

Вивчено доктринальне осмислення інституту односторонньої відмови від договору сурогатного материнства батьками-замовниками. Дослідження проведено в контексті порівняльного аналізу відмови від цивільно-правових договорів загалом та договорів сурогатного материнства зокрема. Вивчено питання юридичної можливості таких дій та їх правові наслідки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х832.01 + Х839(4УКР)201

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання правового регулювання переходу прав за бездокументарними цінними паперами (БЦП). З'ясовано правову природу, ознаки та зміст поняття бездокументарних цінних паперів. Здійснено диференціацію видів цінних паперів, що можуть існувати в бездокументарній формі. Досліджено генезу законодавства в сфері правового регулювання емісії та обігу БЦП. Проаналізовано особливості передання майнових та немайнових прав, посвідчених БЦП. Розглянуто підстави переходу прав за БЦП. Охарактеризовано особливості переходу прав за БЦП у порядку правонаступництва. Досліджено перехід прав за БЦП на підставі укладених договорів про відчуження БЦП. Обгрунтовано висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері правового регулювання переходу прав за БЦП.

Проведено комплексне дослідження багатосторонніх договорів у цивільному праві України. З'ясовано генезу багатосторонніх договорів у законодавстві України та виділено її основні етапи. Визначено поняття та ознаки багатосторонніх договорів, розкрито теоретичні положення щодо їх місця у системі цивільно-правових договорів. Здійснено відмежування багатосторонніх договорів від суміжних конструкцій, зокрема двосторонніх договорів і договорів на користь третьої особи. З'ясовано теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних вчених до поділу багатосторонніх договорів, запропоновано їх класифікацію. Охарактеризовано зміст багатосторонніх договорів, визначено стадії їх укладення й особливості формування у них оферти та акцепту. З'ясовано порядок зміни та розірвання багатосторонніх договорів, виявлено специфіку відповідальності за невиконання або неналежне їх виконання.

Досліджено еволюцію правового регулювання цівільно-правових зобов'язань з множинністю осіб. З'ясовано правову природу презумпції частковості в цивільно-правових зобов'язаннях з множинністю осіб. Здійснено правовий аналіз солідарних зобов'язань та підстав їх виникнення. Встановлено обсяг прав та обов'язків суб'єктів у солідарних зобов'язаннях з пасивною та активною множинністю осіб, а також порядок і наслідки припинення таких зобов'язань. Визначено правову природу неподільного предмета зобов'язання як підстави виникнення солідарних зобов'язань. Обгрунтовано підстави виникнення, обсяг прав та обов'язків суб'єктів регресних зобов'язань як наслідку припинення солідарних зобов'язань. Приділено увагу особливостям притягнення фізичних та юридичних осіб до солідарної відповідальності. Охарактеризовано підстави виникнення, порядок та наслідки припинення, а також обсяг прав й обов'язків суб'єктів у зобов'язаннях із субсидіарною множинністю осіб. Доведено необхідність віднесення зобов'язань, забезпечених порукою, до категорії зобов'язань з акцесорною множинністю осіб. Визначено різновиди та особливості зобов'язань зі змішаною множинністю осіб. Сформульовано пропозиції з удосконалення цивільного законодавства України, що регулює зобов'язання з множинністю осіб.

Досліджено особливості правового регулювання права зворотної вимоги в цивільному праві України. Виявлено особливості правового регулювання зворотної вимоги в цивільному праві України. Визначено поняття та сутність права зворотної вимоги. Розглянуто особливості виконання дій в праві зворотної вимоги. Досліджено зміст, умови, підстави та склад зворотного правовідношення. Розкрито підстави та порядок виконання та припинення зворотного зобов'язання, особливості застосування права зворотної вимоги в договірних і недоговірних зобов'язаннях. На підставі аналізу наукової доктрини та чинного цивільного законодавства України внесено пропозиції щодо удосконалення окремих правових норм.

Досліджено категорії суброгації в цивільному праві України. Сутність суброгації з'ясовано за допомогою визначення її поняття, встановлено підстави та умови застосування, характеристики генези правового регулювання суброгації в цивільному праві України та зарубіжних країн. З'ясування істотних ознак суброгації надало можливість поділити її на види за такими критеріальними засадами, як підстава застосування суброгації, обсяг прав, що переходять до суброганта, особа суброганта. Обгрунтовано подвійну правову природу суброгації як конструкції заміни кредитора у зобов'язанні та права зворотної вимоги, що зумовило необхідність її відмежування від суміжних категорій - цесії та регресу. Проаналізовано специфіку підстав, умов і правових наслідків суброгації залежно від особи суброганта: суброгації прав кредитора третій особі; суброгації прав кредитора поручителю; суброгації прав кредитора майновому поручителю; суброгації прав кредитора страховику. Надано пропозиції, спрямовані на вдосконалення національного законодавства та судової практики в цій сфері.

Розкрито поняття та підстави суброгації в цивільному праві України. Охарактеризовано види суброгації в цивільному праві України. Досліджено співвідношення суброгації із суміжними категоріями (цесія, регрес). Вивчено генезу правового регулювання суброгації в цивільному праві України та зарубіжних країн.

Комплексно досліджено множинності осіб у цивільно-правовому зобов’язанні, зокрема: з'ясовано критерій існування множинності осіб у зобов'язанні, відмежовано її від інших понять. Здійснено класифікацію множинності осіб та зобов'язань із множинністю осіб; обгрунтовано висновок щодо відсутності універсальної конструкції правовідносин із множинністю осіб через різне призначення норм про множинність осіб в абсолютних і відносних правовідносинах, а також єдиної моделі зобов'язань із множинністю осіб. Встановлено підстави виникнення, охарактеризовано особливості виконання, наслідків порушення зобов'язань із множинністю осіб, а також взаєморозрахунків між боржниками (кредиторами) після припинення цих зобов'язань, на підставі чого запропоновано зміни до законодавства.

Здійснено аналіз положень цивільного законодавства щодо визначення поняття та видів суб'єктів цивільних правовідносин, а також теоретичних досліджень з даної проблематики. Окрему увагу присвячено випадкам заміни сторін у зобов'язанні.

Завершена наукова праця, виконана в Україні на новому теоретичному рівні і є приватноправовим дослідженням договору форфейтингу. Вирішено проблему визначення загальнотеоретичних засад цивільно-правового регулювання відносин форфейтингу. Зокрема, у зазначеній праці з’ясовано правові аспекти договору форфейтингу; надано доктринальне поняття договору форфейтингу; з’ясовано спільні ознаки договору форфейтингу як родового поняття з виявленням особливостей окремого виду цивільного договору - договору факторингу; виявлено особливості укладення договору форфейтингу та визначено істотні умови та форму договору форфейтингу; з’ясовано особливості правового становища суб’єктів договору форфейтингу, їх права та обов’язки; визначено особливості виконання договору форфейтингу, особливості його припинення та відповідальність сторін; сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. Зокрема визначено стан дослідження проблематики договору форфейтингу у цивільному праві та його напрями, досліджено основні наукові підходи до договору форфейтингу. Наведено різні підходи, що існують у праві з цього приводу, зокрема представників цивілістичної науки. На основі вивчення нормативного матеріалу та аналізу літературних джерел сформульовані висновки та рекомендації щодо подальшого удосконалення законодавства України з питань договору форфейтингу.

Проведено наукове дослідження поняття та особливостей заміни сторін у цивільно-правовому зобовꞌязанні. Здійснено огляд літератури, законодавства та практики його застосування за темою дисертаційного дослідження. Особливу увагу приділено визначенню способів та підстав заміни сторін у зобовꞌязанні, виокремлено різноманітні критерії для їх класифікації. Аргументовано доцільність визначення такого способу заміни сторін у зобовꞌязанні, як передача місця в зобовꞌязанні. Доведено необхідність запровадження презумпції відсутності впливу договірної заборони або обмеження відступлення права вимоги на її допустимість. Визначено особливості розірвання договору про відступлення права вимоги, а також наслідки для такого договору розірвання чи визнання недійсним основного або забезпечувального основного зобовꞌязання. Обґрунтовано доцільність включення боргу до складу обꞌєктів цивільних правовідносин.