Висвітлено загальні засади регулювання відносин власності. Розкрито сутність і види меж, обмежень та обтяжень права власності. Досліджено такі межі та обмеження, які обумовлені речовими, договірними та корпоративними правовідносинами. Доведено недопустимість існування невизначеності з правами членів сім'ї власника, зокрема його неповнолітніх та малолітніх дітей. Запропоновано конкретні зміни до законодавства України з метою забезпечення належного регулювання даних проблем і сприяння нормальному обороту нерухомості, зокрема укладанню договорів іпотеки та купівлі-продажу.

Освещены общие основы регулирования отношений собственности. Раскрыты сущность и виды границ, ограничений и отягощений права собственности. Исследованы такие границы и ограничения, которые обусловлены имущественными, договорными и корпоративными правоотношениями. Доказана недопустимость существования неопределенности с правами членов семьи собственника, в частности его несовершеннолетних и малолетних детей. Предложены конкретные изменения к законодательству Украины с целью обеспечения надлежащего регулирования данных проблем и содействия нормальному обороту недвижимости, в частности уложению договоров ипотеки и купли-продажи.

Розкрито правову природу речових прав (РП) на чуже майно. Викладено сутність і правовий зміст поняття "речові права на чуже майно". Встановлено співвідношення права власності та РП. Запропоновано класифікацію РП на чуже майно. Розглянуто договір як підставу виникнення та припинення РП. Описано особливості встановлення та припинення РП за рішенням суду.

Раскрыта правовая природа вещевых прав (ВП) на чужое имущество. Изложены сущность и правовое содержание понятия "вещевые права на чужое имущество". Установлено соотношение права собственности и ВП. Предложена классификация ВП на чужое имущество. Рассмотрен договор как основание для возникновения и прекращения ВП. Описаны особенности установления и прекращения ВП по решению суда.

Проведено комплексне дослідження правового регулювання в Україні відносин, які виникають у випадку користування чужим майном. Розглянуто особливості права користування чужим майном за нормами речового та зобов'язального права. Розкрито зміст права користування чужим майном, проаналізовано підстави його виникнення та правову природу. Виявлено недоліки та неточності чинного законодавства України щодо функціонування інституту речових прав на чуже майно й обгрунтовано пропозиції щодо їх усунення. У процесі дослідження права користування чужим майном за договором визначено зміст та особливості права користування наймача та піднаймача. Розглянуто питання користування майном за договором прокату та іншими видами найму. Визначено підстави (юридичний склад) виникнення права користування за заповідальним відказом, обгрунтовано умови правомірності використання чужого майна у спеціальних випадках (для самозахисту від протиправних посягань, у випадках крайньої потреби та необхідної оборони).

Досліджено правову природу земельного сервітуту. Надано дефініцію цієї категорії на підставі виявлених ознак. Проаналізовано теоретичні та законодавчі передумови до з'ясування галузевої належності інституту земельного сервітуту. Розкрито співвідношення земельного сервітуту з іншими правами на землю та роль і місце земельного сервітуту у системі земельно-правового регулювання. Проаналізовано генезу розвитку правового регулювання земельних сервітутних відносин на території України. Розкрито структуру правовідносин з приводу реалізації земельних сервітутних прав, а саме: суб'єктно-об'єктний склад, підстави виникнення, зміни, припинення та зміст. Виявлено прогалини та недоречності змісту елементів правовідносин. Наведено й обгрунтовано пропозиції щодо їх усунення. На підставі проведеного аналізу стану нормативного регулювання, а також з урахуванням історичного й іноземного досвіду регулювання земельних сервітутних відносин наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, зокрема, шляхом прийняття Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України".

Здійснено комплексний аналіз теоретичних і практичних питань правового регулювання системи речово-правових обмежень права приватної власності у стародавній римській та сучасній вітчизняній правових системах. Досліджено поняття та систему речового права, надано характеристику суб'єктивному праву приватної власності і процесу його реалізації, визначено поняття, сутність та особливості категорії правообмежень. Основну увагу зосереджено на з'ясуванні юридичної природи й особливостей окремих видів речових прав на чуже майно та їх впливу на процес здійснення права приватної власності. На основі порівняльного аналізу з римським приватним правом, виявлено моменти рецепції позитивного історичного досвіду, обговорено окремі недоліки чинного законодавства у галузі речового права та сформульовано конкретні пропозиції щодо їх усунення.

Розглянуто актуальні питання припинення прав громадян України щодо використання природних об'єктів за умов впровадження законів ринкової економіки в механізм правового регулювання економічних відносин. Проаналізовано підстави та порядок припинення права загального та спеціального використання природних об'єктів. Розкрито правові наслідки та гарантії припинення таких прав.

Досліджено особливості примусового припинення права приватної власності в Україні на різних етапах її історичного розвитку.

Обгрунтовано поняття примусового припинення права власності як публічно-приватного інституту цивільного права, який визначає підстави, порядок та процедуру вилучення майна у власника, та систему гарантій, що забезпечують захист інтересів власника залежно від підстав вилучення майна. Запропоновано доктринальне визначення поняття інтересів власника за примусового припинення права власності як окремого об'єкту цивільно-правового захисту, під якими розуміються майнові блага, які власник втрачає, або вже не може набувати внаслідок примусового припинення права власності на певний об'єкт, який із інтересів публічних підлягає вилученню. З'ясовано їх природу, зміст і складові елементи. Доведено, що специфіка цивільно-правового захисту майнових і немайнових прав та інтересів власника полягає у застосуванні таких юридичних засобів чи способів, що забезпечують усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища, а також у виплаті справедливої компенсації за блага, що неможливо поновити.

Розглянуто правове регулювання сервітутів в Україні. Сформульовано на цій основі теоретичні узагальнення та практичні рекомендації для удосконалення правового забезпечення цієї сфери. Досліджено сутність правової конструкції інституту сервітуту, генезу процесу виникнення та розвитку сервітутних правовідносин, при цьому особливу увагу приділено національним особливостям становлення сервітутів на терені України. Визначено та додатково аргументовано такі грунтоутворювальні категорії дослідження, як ознаки сервітутів, елементи сервітутних правовідносин, підстави їх виникнення та припинення. Сформовано поняття сервітуту. Проаналізовано механізм державної реєстрації сервітутів, правові механізми захисту порушених прав суб'єктів сервітутних правовідносин.

Розглянуто проблеми володіння та користування чужим майном як на підставі певного правового титулу, так і без нього. Визначено концептуальні проблеми правового регулювання нетитульного володіння чужою річчю. Запропоновано запровадити більш узгоджений юридичний механізм щодо забезпечення балансу інтересів власника та добросовісного набувача.

Перше у вітчизняній науці цивільного права спеціальне комплексне дослідження захисту прав на чужі речі за цивільним законодавством України. Охарактеризовано концепцію захисту прав на чужі речі за законодавством України. Визначено поняття та здійснено класифікацію прав на чужі речі, що підлягають захисту. Розглянуто особливості цивільно-правового захисту прав на чужі речі при виникненні, здійсненні та припиненні цих прав. Визначені способи захисту прав на чужі речі та здійснено їх класифікацію. З'ясовано особливості речово-правових, зобов'язальних та спеціальних способів захисту прав на чужі речі. Сформулювані теоретично обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері захисту прав на чужі речі.

Досліджено питання щодо становлення та розвитку вчення про механізм цивільно-правового регулювання, його становища на сучасному етапі наукових пошуків у правовій матерії, поняття та характерних особливостей механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин як окремого різновиду цивільних відносин. Увагу приділено аналізу складових елементів механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, а саме: засад (принципів) правового регулювання сервітутних відносин; цивільно-правових норм, спрямованих на регулювання сервітутних відносин і форм їх зовнішнього вираження; договору про встановлення сервітуту в значенні правового регулятора; юридичних фактів у сфері сервітутного користування; сервітутних правовідносин тощо. Запропоновано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення цивільного законодавства України у частині правового регулювання сервітутних відносин.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми договору про встановлення сервітуту за цивільним законодавством України. Запропоновано сучасну концепцію цивільно-правового регулювання договору про встановлення сервітуту, з урахуванням особливостей його правової природи, предмету, об'єкту, суб'єктного складу, змісту, порядку укладання, зміни, розірвання та відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання передбачених умов. Визначено місце договору про встановлення сервітуту в системі цивільно-правових договорів і сформульовано його поняття через призму наукових підходів щодо розуміння підстав його встановлення у вітчизняній та зарубіжній цивільно-правовій думці. Досліджено суб'єктний склад договору про встановлення сервітуту та з'ясовано особливості його змісту. Окрему увагу приділено аспектам укладення, зміни та розірвання договору про встановлення сервітуту, а також підставам відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору. На підставі аналізу наукової доктрини та чинного законодавства України розроблено пропозиції щодо вдосконалення окремих правових норм.

Конкретизовано ознаки чужого майна у сфері господарювання та запропоновано визначення такого майна. Здійснено розмежування понять користування майном та використання майна. Запропоновано визначення поняття використання чужого майна у сфері господарювання. Обґрунтовано положення щодо правової основи, загальних засад (принципів) використання чужого майна у сфері господарювання та правового режиму такого майна. Окрему увагу приділено аналізу основних і додаткових правових титулів використання чужого майна у сфері господарювання, на підставі чого зроблено висновки щодо права господарського відання, права оперативного управління, використання майна на праві оренди, концесії, лізингу, сервітуту. Додатково обґрунтовано положення щодо права оперативного використання чужого майна. Досліджено та конкретизовано підстави та способи захисту прав на використання чужого майна у сфері господарювання, а також підстави та форми господарсько-правової відповідальності користувача чужого майна. На підставі проведеного дослідження запропоновано внести зміни до ГК України та низки законів України.