На підставі системного аналізу шоу-бізнесу, механізмів управління даною галуззю економіки, світового досвіду її функціонування, розгляду особливостей становлення та розвитку вітчизняного шоу-бізнесу висвітлено природу, суть і специфіку менеджменту зазначеної сфери діяльності. Особливу увагу приділено питанням практичної організації управління в шоу-бізнесових структурах, моделям прийняття управлінських рішень, проблемам лідерства в організаціях шоу-бізнесу, їх організаційній культурі, стратегічному та інноваційному менеджменту даної галузі, особистісним якостям менеджера.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х916.630в4 + Х819(4Укр)134-3в4

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто основні вимоги Законів України "Про охорону культурної спадщини" та "Про охорону археологічної спадщини". Розкрито роль юристів і правоохоронців у збереженні культурно-археологічної спадщини країни.

Рассмотрены основные требования Законов Украины "Об охране культурного наследия" и "Об охране археологического наследия". Раскрыта роль юристов и правоохранителей в сохранении культурно-археологического наследия страны.

Досліджено проблему становлення та розвитку законодавства про охорону культурної спадщини в Україні. Проаналізовано історію становлення системи правової охорони пам'яток від охорони об'єктів до середовища, надано науковий аналіз історичних процесів у контексті даної проблеми. Зазначено, що в Україні відбуваються процеси формування системи спеціального законодавства про охорону, використання та примноження культурної спадщини, яке грунтується на конституційних засадах. Встановлено, що на сьогодні актуальним є питання висвітлення досягнень і помилок, детальний науковий аналіз процесів, що відбулися у радянський період, вироблення належних висновків для подальшого розвитку українського законодавства у даній сфері. Досліджено міжнародно-правове співробітництво України щодо реституції та повернення культурних цінностей. Зроблено висновок про необхідність реформування системи державного управління у сфері охорони культурної спадщини. Доведено, що для реального зрушення справи збереження пам'яток культури потрібно не лише утворення єдиної продуманої структури державних і громадських організацій, значне збільшення коштів, але й розробка науково обгрунтованої програми.

Проведено комплексний науково обгрунтований аналіз розвитку пам'яткоохоронної страви, яка не одержала всебічного й об'єктивного дослідження в сучасній історичній науці на прикладі окремого регіону держави - Донбасу. Використано та введено до обігу значну частину архівних джерел, що дозволило на яскравих фактах охарактеризувати місце та роль державних органів влади, наукових організацій, навчальних закладів, музеїв, громадських організацій у пам'яткоохоронній системі. Досліджено основні форми та напрями роботи пам'яткоохоронних інституцій, розроблено періодизацію етапів становлення системи охорони культурної спадщини у регіоні. Охарактеризовано основні пам'яткоохоронні програми, які реалізувались у Донбасі.

Подано загальний огляд основних груп пам'яток монументального мистецтва різних регіонів України з найдавніших часів до сьогодення. На основі сучасних наукових підходів розглянуто проблеми відбору пам'яток, їх поцінування та класифікації. Увагу приділено методиці написання статей, питанню фахового забезпечення досліджень. Наведено статті про деякі пам'ятки монументального мистецтва Києва.

Проаналізовано історичну ретроспективу становлення законодавства про знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини - та соціально-філософські аспекти проблеми.

Визначено терміни "пам'ятка архітектури", "пам'ятка містобудування", "традиційний характер середовища". Наведено класифікацію пам'яток архітектури та містобудування в контексті цінних об'єктів історії та культури, згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини". Стверджено щодо важливої ролі "Зводу пам'яток історії й культури України" у формуванні Державного реєстру нерухомих пам'яток держави. Окреслено комплексний характер об'єктів архітектурної та містобудівної спадщини, оскільки вони можуть поєднувати археологічні, історичні, технічні й мистецькі цінності, і які становлять національне культурне надбання.

Висвітлено актуальні проблеми міжнародно-правового регулювання відносин у сфері охорони та використання культурних цінностей. Проаналізовано теорію та історію становлення міжнародно-правових звичаїв, прийняття Пакту Реріха, розвитку системи принципів і норм міжнародного права охорони культурних цінностей як нової галузі сучасного міжнародного права. Системно розглянуто структуру міжнародного права охорони культурних цінностей, міжнародну інституційну систему, правову природу та міждержавну практику повернення та реституції музейних експонатів, бібліотечних і архівних матеріалів, втрачених і незаконно переміщених з території України під час перебування її в складі Російської імперії та СРСР, а також пограбованих і вивезених гітлерівською Німеччиною та її союзниками у роки Другої світової війни. Розкрито проблемні аспекти співіснування та співвідношення норм міжнародного права та міжнародної моралі у реституційній сфері. Увагу приділено визначенню міжнародно-правової позиції України, концептуальним положенням її міжнародних договорів у досліджуваній сфері, особливостям процесу імплементації їх норм у внутрішній правопорядок.

Розглянуто правові механізми державного регулювання сфери культури в Україні, проведено аналіз нормативно-правового забезпечення державної політики у сфері культури протягом останнього десятиліття та визначено основні потреби цієї сфери.

Проаналізовано ситуацію, що склалася на сьогодні в Україні в цілому та її областях зокрема з приводу збереження культурно-історичних пам'яток, досліджено факти появи так званої "чорної археології" та законодавчу базу з відповідного питання.