Поэтапно излагаются правовые основы организации деятельности милиции Украины с момента создания этого органа, обозначены вехи законодательного совершенствования с учетом исторической и экономической обстановки и накапливаемого опыта работы во всех сферах ее деятельности.

Висвітлено історичний досвід діяльності міліції України протягом першого десятиріччя її існування як правоохоронного органу незалежної держави, визначено основні напрямки, форми, методи та особливості діяльності міліції в боротьбі з найбільш небезпечними проявами злочинності в Україні протягом 1991 - 2000 рр. Охарактеризовано основні напрями її реформування на основі аналізу кращих форм професійної діяльності сучасної європейської поліції.

Освещен исторический опыт деятельности милиции Украины на протяжении первого десятилетия ее существования как правоохранительного органа независимого государства, определены основные направления, формы, методы и особенности деятельности милиции в борьбе с наиболее опасными проявлениями преступности в Украине на протяжении 1991 - 2000 гг. Охарактеризованы основные направления ее реформирования на основании анализа лучших форм профессиональной деятельности современной европейской полиции.

На підставі аналізу відповідних законодавчих і нормативних актів, архівних й опублікованих документів, матеріалів періодики 1990-х рр. розглянуто діяльність органів державної влади та управління, керівництва МВС щодо нормативного та організаційного забезпечення функціонування міліції за нових історичних умов, досліджено структуру органів міліції та її трансформацію, зумовлену політичними та соціально-економічними перетвореннями в державі, кількісний та якісний склад підрозділів міліції після ліквідації МВС СРСР та організації МВС України. Обговорено діяльність міліції України у пріоритетних напрямках боротьби з найбільш небезпечними проявами злочинності - організованою злочинністю, корупцією, економічними злочинами, транснаціональною злочинністю, незаконним обігом наркотиків, нелегальною міграцією. Узагальнено заходи керівництва МВС України даного періоду щодо створення передумов для виходу на більш якісний рівень правоохоронної діяльності, реформування та удосконалення органів міліції як складової МВС, наближення їх до європейської моделі поліцейської структури. Розглянуто співпрацю міліції з населенням. Висвітлено питання міжнародного співробітництва з правоохоронними органами інших держав у боротьбі з найбільш небезпечними проявами злочинності.

Дисертацію присвячено проблемі становлення і діяльності міліції України в післявоєнний період (1945 - 1953 рр.). Досліджено структуру органів міліції та її трансформацію, зумовлену соціально-економічними і політичними умовами. Проаналізовано якісний і кількісний склад, джерела поповнення і систему професійної підготовки особистого складу, стан законності і дисципліни співробітників у підрозділах й органах міліції. Розглянуто основні напрями, характер і особливості діяльності міліції щодо забезпечення громадського порядку, безпеки громадян і боротьби зі злочинністю. З'ясовано форми і методи спільної діяльності міліції і населення щодо охорони громадського порядку в республіці.

На підставі даних, одержаних завдяки проведеному аналітично-критичному вивченню широкого кола джерел, наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених, а також узагальненню практичних даних, нових методологічних підходів здійснено аналіз положень Конституцій СРСР та УРСР, законодавчих актів щодо визначення правового статусу та утвердження законності у роботі міліції. Розкрито суть, зміст і форми підзаконних актів вищих органів управління щодо регулювання її правохоронної діяльності. Проведено правовий аналіз та надано оцінку рішень з'їздів КПРС та Компартії УРСР, постанов їх центральних комітетів, спрямованих на вдосконалення роботи правоохоронних органів. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення процесу розвитку й утвердження принципів діяльності органів міліції. Досліджено реорганізацію системи, її центральних і місцевих органів. Розкрито правові засади забезпечення напрямів, форм і методів підготовки кадрів. Визначено основні етапи, зміст і характерні особливості процесу вдосконалення правового статусу міліції та узагальнено результати правового регулювання її діяльності у 1956 - 1985 рр. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правових засад функціонування та правового регулювання діяльності міліції України.

Вивчено аспект нормативно-правового регулювання окремих елементів правового статусу працівника міліції УСРР у 1920-х рр. Наведено відомості про специфіку реалізації норм права, які встановлювали цей статус. На підставі архівних документів з'ясовано нормативно-правове закріплення прав і обов'язків працівників міліції УСРР, юридичні гарантії проходження служби ними, їх соціальний і правовий захист. Запропоновано тезу, що норми законодавчих актів УСРР, які встановлювали умови соціального забезпечення міліціонерів, часто не виконувалися. Вивчено ступінь впливу рішень правлячої партії УСРР на встановлення правового статусу українських міліціонерів. Досліджено правий статус працівників міліції УСРР у 1920-х рр. як комплексний інститут права. Визначено можливість урахування у сучасному законодавстві норм права, які у цей період встановлювали зазначений статус.

На підставі широкого кола джерел, а також документів державних і відомчих архівів проаналізовано процес відбудови, структурної реорганізації та діяльність правоохоронних органів. Досліджено правові засади організації та діяльності міліції, кількісні та якісні зміни у структурі міліцейських підрозділів. Визначено динаміку основних напрямків, форм і методів їх роботи. Обгрунтовано необхідність розробки комплексного правового механізму реорганізації української міліції з залученням світового досвіду.

Проведено історико-правовий аналіз правового регулювання, організації та діяльності міліції України у другій половині 1940-х - початку 1950-х рр. На основі широкого кола джерел, у тому числі документів українських державних і відомчих архівів, проаналізовано процес відбудови, структурної реорганізації органів міліції. Досліджено правові засади організації та діяльності міліції, кількісні та якісні зміни в структурі міліцейських підрозділів, визначено динаміку основних напрямків, форм і методів роботи. Обгрунтовано необхідність розробки комплексного правового механізму реорганізації української міліції в правоохоронний орган на рівні європейських стандартів.

Висвітлено історію органів внутрішніх справ (ОВС) України, особливу увагу приділено історії ОВС Луганщини. Проаналізовано становлення та розвиток правоохоронних органів на території України наприкінці XVIII - початку ХХ ст. Розкрито особливості організації та діяльності ОВС у період української революції (1917 - 1921 рр.). Описано систему ОВС у період становлення радянської влади, Великої Вітчизнянної війни, повоєнний період.

Проаналізовано положення Конституцій СРСР та УРСР, законодавчих актів щодо визначення правового статусу й утвердження законності в роботі міліції. Розкрито сутність, зміст і форми підзаконних актів вищих органів управління щодо регулювання правоохоронної діяльності органів міліції. Проведено правове оцінювання рішень з'їздів КПРС і Комуністичної партії УРСР, постанов їх центральних комітетів, спрямованих на вдосконалення роботи правоохоронних органів. Охарактеризовано особливості нормативно-правового забезпечення процесу розвитку й утвердження принципів діяльності органів міліції, реорганізації системи, її центральних і місцевих органів. Висвітлено правові засади забезпечення напрямів, форм і методів підготовки кадрів. Визначено основні етапи, зміст і особливості процесу вдосконалення правового статусу міліції та обгрунтовано результати правового регулювання її діяльності.

Охарактеризовано діяльність міліції України за умов воєнного лихоліття 1941 - 1945 рр. Сформульовано деякі практичні пропозиції щодо удосконалення її діяльності. Особливу увагу звернуто на необхідності використання за сучасних умов ускладнення криміногенної обстановки досвіду діяльності міліції за екстремальних умов.

Висвітлено проблеми виникнення, становлення та розвитку поліцейських органів в Україні. Проаналізовано особливості організації та діяльності поліції відповідно до головних періодів її історії. Розглянуто основні аспекти правового регулювання діяльності загальної (кримінальної) поліції. Значну увагу приділено теоретичним питанням діяльності поліції, її ролі в сучасній державі та суспільстві.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х621.163.1(4УКР)63-3 + Х819(4УКР)112.011-1

Рубрики:

Організація та діяльність міліції СРСР

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито основні етапи розвитку форменого одягу української міліції та одностроїв Національної поліції України. Досліджено чинники, які впливають на процеси розроблення, вдосконалення та використання зразків форменого одягу. Проаналізовано зміни в зовнішньому вигляді, конструкції та комплектності предметів форменого одягу та знаків розрізнення українських міліціонерів та поліцейських Національної поліції України. Систематизовано нормативно-правові акти щодо затвердження зразків форменого одягу, правил носіння та комплектності одностроїв з 1991 р. до сьогодення.

Розкрито питання про правове та матеріальне становище працівників міліції на початку 1930-х рр. Проаналізовано нормативно-правові акти того часу, зокрема Положення про робітничо-селянську міліцію, Дисциплінарний устав міліції, постанову про правове та матеріальне становище працівників міліції. Основною метою цих документів були подальші централізація та уніфікація організації та діяльності міліції, покращання її діяльності у протидії злочинності й оптимізація її складу. Це було продовженням загальної політичної лінії тоталітарного режиму на зміцнення своєї влади. На початку 1930-х рр. йшло формування системи правоохоронних органів, здатної забезпечити функціонування тоталітарної концепції управління. Саме тоді визначалися завдання міліції, було сформульовано її права та обов'язки, закладалися принципи матеріального та кадрового забезпечення її органів. На цьому етапі досить чітко простежується головна тенденція втілення вказаної концепції, що надає змогу не вважати численні реорганізації органів внутрішніх справ і конкретно міліції випадковими і несистемними. Міліція, яка мала згідно з Положенням про робітничо-селянську міліцію 1931 р. статус "адміністративно-виконавчого органу", що теоретично означало її самостійність як державної структури, практично такою не була, а весь цей час входила в систему ОДПУ. При цьому власні функції міліції як самостійного державного органу, створеного для охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки і боротьби зі злочинністю, відходили на другий план. Первинною ставала функція силової підтримки в рішенні політичних, господарських, організаційних та інших завдань, що стояли перед іншими відомствами та всією виконавчою владою. Матеріальному становищу міліції теж приділялася певна увага, воно дещо покращувалося, але рядові співробітники міліції були не досить забезпечені та деякі з них також постраждали від Голодомору.

Досліджено історію правоохоронних органів (ПОО) в системі юридичних наук. Охарактеризовано етапи формування ПОО у державах Стародавнього світу. Наведено загальні характеристики середньовічної держави і її права. Розглянуто процес створення і діяльність органів прокуратури. Проаналізовано характерні риси розвитку ПОО країн Європи та США кінця XVII - XX ст. Увагу приділено створенню і генезі правоохоронних органів у системі урядуючих установ Руси-України, Галицько-Волинської держави, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (кінець IX - середина XVII ст.). Досліджено функціонування ПОО Української козацької держави, Російської та Австро-Угорської імперій. Розглянуто становлення та розбудову системи ПОО за доби відродження Української держави, радянської України та незалежної України.

На підставі вивчення наукової літератури, законодавчих та інших нормативно-правових актів, архівних джерел, аналітичних і статистичних матеріалів здійснено комплексний аналіз організаційно-правових засад становлення й діяльності міліції незалежної України (1991–2015). Висвітлено особливості формування законодавчої бази органів міліції. Розглянуто організаційно-управлінську діяльність органів державної влади й управління, МВС України щодо створення системи управління та організаційно-штатної структури органів і підрозділів міліції. Схарактеризовано нормативно-правову базу й основні напрями кадрового забезпечення та професійної підготовки особового складу органів міліції. Зʼясовано особливості роботи служб міліції за пріоритетними напрямами її оперативно-службової діяльності – протидії загальнокримінальній та організованій злочинності, злочинності у сфері економіки, злочинності, пов’язаній з незаконним обігом наркотичних засобів, протидії торгівлі людьми та кіберзлочинності. Проаналізовано діяльність МВС України щодо створення нормативно-правової бази й організаційного забезпечення діяльності підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення в умовах антитерористичної операції на Сході України протягом 2014–2015 років. Узагальнено історичний досвід діяльності міліції України, визначено основні причини, які зумовили необхідність перетворення її на правоохоронний орган європейського зразка – Національну поліцію України. На підставі результатів дослідження запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності та функціонально-структурної побудови органів Національної поліції України.