Проаналізовано проблеми адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства (АМЗ) України. З використанням монографічного та дисертаційного надбання сучасних сітчизняних і зарубіжних вчених набули подальшого розвитку питання інституту адміністративної відповідальності в цілому та за порушення АМЗ України зокрема. Розглянуто теоретико-правові засади адміністративної відповідальності за порушення АМЗ України. Проаналізовано склади правопорушень, за які передбачено настання адміністративної відповідальності. Розкрито особливості, порядок притягнення й оскарження рішень про притягнення до адміністративної відповідальності. Досліджено історичний аспект становлення та розвитку АМЗ в Україні та в зарубіжних країнах.

Розглянуто генезу права громадян на свободу об'єднання та соціальну зумовленість його адміністративно-правової охорони. Досліджено нормативно-правове забезпечення правової охорони права громадян на свободу об'єднання. Визначено підстави адміністративної відповідальності, охарактеризовано адміністративні стягнення. Проаналізовано проблемні питання провадження у справах про порушення права громадян на свободу об'єднання. Окреслено причини й умови порушення права громадян на свободу об'єднання. Визначено повноваження суб'єктів адміністративно-правового запобігання порушенню права громадян на свободу об'єднання.

Проаналізовано та розкрито зміст і поняття правопорушень у сфері інтелектуальної власності (ІВ), історичний аспект і зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері ІВ, форми та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії правопорушенням у сфері ІВ. Розглянуто процес їх взаємодії з іншими суб'єктами протидії вищезазначеним правопорушенням надано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, організаційного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії правопорушенням у сфері ІВ.

Розглянуто актуальні питання адміністративної відповідальності за порушення державних стандартів, норм, правил у сфері благоустрою населених пунктів. Проаналізовано загальнотеоретичні положення щодо змісту адміністративної відповідальності за такі порушення, досліджено сучасний стан правового регулювання адміністративної відповідальності за них. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у разі застосування адміністративних стягнень до осіб, які вчиняють проступки цього виду. Проведено науково-практичний аналіз адміністративного провадження у справах про порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів.

Увагу приділено дослідженню проблем адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства. На підставі аналізу процесів протидії порушенню виборчого законодавства як системної категорії із застосуванням комплексної теоретико-управлінської методології, запропоновано та визначено поняття "посадова особа", "виборче законодавство" й "адміністративна відповідальність посадових осіб за порушення виборчого законодавства". Запропоновано класифікацію суб'єктів владних повноважень, що мають право застосовувати до порушників виборчого законодавства заходи адміністративного примусу, за рівнем компетентності. Вдосконалено понятійно-категоріальний апарат у сфері протидії порушенням виборчого законодавства, зокрема такі поняття як "посадова особа", "відповідальність за порушення виборчого законодавства", "спеціальний суб'єкт правопорушення", "виборчий процес", "виборче законодавство" тощо. Сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює відносини у сфері відповідальності за порушення виборчого законодавства.

Досліджено особливості здійснення провадження в адміністративному суді у справах щодо видворення іноземців і осіб без громадянства. Проаналізовано питання судового порядку розгляду й вирішення справ щодо видворення вказаних осіб за межі України. Розглянуто теоретичні положення, пов'язані з визначенням правової природи та характерних рис спорів щодо видворення іноземців і осіб без громадянства як предмета адміністративного судочинства. Перелічено ознаки таких спорів, охарактеризовано їх елементи. Здійснено класифікацію спорів, що виникають у зв'язку із видворенням цих осіб. Наведено правила підсудності, коло осіб, що згідно із законодавством є сторонами адміністративного процесу, процесуальні строки та порядок їх обчислення, судові витрати, порядок судового розгляду й вирішення справ щодо примусового видворення іноземців і осіб без громадянства, оскарження та виконання рішень адміністративного суду.

Розглянуто історико-правовий зв'язок формального регулювання судового способу захисту суб'єктивних публічних прав, свобод, інтересів осіб приватного права від порушень з боку представників публічної адміністрації.

Розкрито сутність і особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів та посадових осіб, яке розглянуто як різновид позовного провадження, що здійснюється адміністративним судом. Охарактеризовано історичні етапи становлення провадження у зазначених справах. Окреслено предмет оскарження у справах досліджуваної категорії, який обмежено актами, діями чи бездіяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Увагу приділено особливостям оскарження такого виду актів органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування як змішані акти. Охарактеризовано правові засади провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які становлять систему нормативно-правових актів різної юридичної сили. Виявлено недоліки правового регулювання, що впливають на ефективність правозастосовчої діяльності адміністративного суду під час розгляду та вирішення справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, та визначено шляхи їх удосконалення.

Проведено комплексне дослідження реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України. Розглянуто поняття права на судовий захист у публічно-правових спорах, досліджено сутність та стадії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України. Визначено гарантії реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України. Розкрито механізм реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, визначено його поняття, ознаки, структуру, проаналізовано окремі елементи. Проаналізовано також судову практику адміністративних судів, практику Європейського суду з прав людини та міжнародних інвестиційних арбітражів. Виявлено проблеми, які зумовлюють неефективність механізму реалізації права на судовий захист в адміністративному судочинстві України, надано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері.

Уперше під ксенофобією як об'єктом адміністративно-правової протидії запропоновано розуміти комплексний інститут, спрямований на повернення до попереднього стану порушених прав і свобод громадян України та національних меншин, які проживають на території України суб'єктами адміністративно-правової протидії. Доведено необхідність розробки антиксенофобського законодавства як вагомого чинника підвищення ефективності протидії ксенофобії, яке зможе виконати відведену йому системотвірну роль і стане правовою основою для налагодження конструктивної взаємодії міліції та державних органів й громадських організацій. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до ст. 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Удосконалено розподіл виявів ксенофобії на види та форми. Покращено характеристику адміністративно-правового механізму протидії ксенофобії в Україні одного із видів державно-правового механізму, основні елементи якого врегульовані нормами адміністративного законодавства і який спрямований на уповільнення темпів зростання рівня ксенофобії, його зменшення, створення умов для розвитку толерантності серед населення, а також поновлення законних прав, свобод та інтересів осіб, у разі їх порушення. Набули подальшого розвитку методи і форми взаємодії міліції з державними органами та громадськими організаціями з проблем протидії ксенофобії, а також пропозиції постійно здійснювати моніторинг виявам ксенофобії для приведення його у відповідність до потреб сьогодення. Розвинено систему суб'єктів адміністративно-правової протидії ксенофобії, яку поділено на: міжнародні (загальної компетенції, спеціальної компетенції), національні (суб'єкти, наділені владними повноваженнями, а також інші суб’єкти, які не наділені владними повноваженнями).

Досліджено адміністративно-правовє регулювання протидії насильству у сім'ї шляхом взаємодії державних і недержавних суб'єктів. Удосконалено форми та методи їх діяльності, розроблено пропозиції що до вдосконалення практики правозастосовної діяльності у цій сфері. З'ясовано сутність протидії насильству в сім'ї у правовій державі, визначено правові основи протидії насильству в сім'ї, а також розкрито сучасний стан протидії насильству у сім'ї в Україні. Сформульовано поняття взаємодії суб'єктів протидії насильства в сім'ї, визначено загальне поняття протидії насильству в сім'ї як комплекс соціально-педагогічних і правових заходів спеціально-уповноважених органів держави та інституцій громадянського суспільства, що охоплюють запобігання, виявлення, припинення правопорушень у сім'ї, притягнення до відповідальності та коригування поведінки правопорушників, надання соціальної підтримки жертвам насильства. Проаналізовано функції та компетенції різних інституцій, а також міжнародний досвід взаємодії суб'єктів протидії сімейному насильству, визначено конкретні форми, методи організації взаємодії і шляхи їх удосконалення.

Досліджено порядок одержання, зберігання та використання персональних даних, а також особливості правового статусу суб'єктів, що беруть участь у правовідносинах обігу персональних даних. Визначено особливості державної політики у сфері забезпечення належної процедури обігу персональних даних. Визначено особливості державної політики у сфері забезпечення належної процедури обігу персональних даних. Проаналізовано окремі аспекти правового статусу спеціального уповноваженого органу з питань захисту персональних даних.

Здійснено комплексне дослідження участі іноземців та осіб без громадянства в адміністративно-деліктному процесі України. Обумовлено необхідність теоретичного осмислення проблем забезпечення прав і законних інтересів іноземців та осіб без громадянства під час провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо них, а також інтересів держави у забезпеченні виконання завдань такого провадження. Приділено увагу історико-правовим аспектам становлення і розвитку взаємовідносин з іноземцями та особами без громадянства, формуванню їх правового статусу в адміністративно-правовій сфері, нормативно-правовим гарантіям забезпечення їх участі у таких юрисдикційних справах. Розглянуто підстави притягнення іноземців та осіб без громадянства до адміністративної відповідальності, виявлено причини вчинення ними адміністративних правопорушень, проблемні питання накладення на них адміністративних стягнень. Обгрунтовано особливості адміністративно-деліктного провадження за участю іноземців та осіб без громадянства відповідно до його стадійності. Запропоновано науково обгрунтовані проекти змін до законодавства України.

Досліджено різноманітні правові проблеми провадження адміністративними судами справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Визначено поняття, зміст, правові засади та принципи провадження щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, з'ясовано особливості реалізації процесуального статусу його учасників. Проаналізовано систему стадій та етапи провадження щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, з'ясовано особливості розгляду та вирішення даної категорії адміністративних справ. Визначено вади в діяльності адміністративного суду щодо розгляду та вирішення даної категорії справ, розроблено пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативного та організаційного забезпечення такої діяльності.

Розглянуто окремі проблеми адміністративно-правового регулювання відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства. На основі аналізу процесів протидії порушенням виборчого законодавства як системної категорії із застосуванням комплексної теоретико-управлінської методології запропоновано і сформульовано поняття "адміністративна відповідальність посадових осіб" і "адміністративна відповідальність за порушення виборчого законодавства". Запропоновано класифікацію суб'єктів владних повноважень, які можуть застосовувати до порушників виборчого законодавства заходи адміністративного примусу, за рівнем компетентності. Удосконалено понятійно-категорійний апарат у сфері протидії порушенням виборчого законодавства, зокрема такі поняття, як "посадова особа", "відповідальність за порушення виборчого законодавства", "спеціальний суб'єкт правопорушення", "виборчий процес", "виборче законодавство" тощо. Подано характеристику відповідальності за порушення виборчого законодавства у більш ніж 20 країн світу. Увагу приділено проблемам правового регулювання передвиборної агітації, висування та реєстрації кандидатів на виборах, голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів.

Визначено сутність і механізм адміністративно-правового захисту прав людини та громадянина на мирне зібрання. Сформульовано поняття адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання як комплексну систему заходів, що застосовують для забезпечення права громадян на проведення в місцях із необмеженим публічним доступом будь-яких не заборонених Конституцією та законами України заходів та дій, спрямованих на висловлення й оприлюднення власної колективної позиції щодо визначеного питання, запобігання, припинення порушення прав у сфері волевиявлення громадян на зібрання, а саме: організацію та проведення запобіжних дій щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина під час різноманітних заходів; забезпечення умов для нормального функціонування органів державної влади, діяльності громадських об'єднань, підприємств, установ та організацій; притягнення до відповідальності осіб, що вчинили перешкоду проведення мирних зібрань. Досліджено юридичні гарантії прав і свобод людини та громадянина на мирні зібрання, форм та порядку реалізації зазначеного права, у тому числі судового захисту, а також сутність, етапи реалізації та доктринальні вимоги з обмеження кола суб'єктів щодо контролю та нагляду з боку державних органів на проведення громадянами мирного зібрання, зокрема в контексті завчасного повідомлення щодо зібрання. Сформульовано пропозиції до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України та проекту Закону України "Про мирні зібрання".

Проведено аналіз встановлення адміністративної відповідальності за порушення прав дитини згідно із сучасним адміністративним законодавством України. Виявлено застарілі та неефективні норми, що регулюють суспільні відносини у цьому напрямі. Висловлено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення в авторській редакції. Акцентовано увагу на тому, що після проведення судової реформи відповідні зміни, які стосуються інституційного механізму притягнення до адміністративної відповідальності, українськими парламентарями не були запроваджені ні в чинних нормативно-правових актах у відповідній сфері, ані у формі законопроектів.

Проаналізовано юридичну природу реєстрації іноземців та осіб без громадянства. Встановлено особливості цього правового інституту та його значення для кваліфікації адміністративних правопорушень. Запропоновано окремі доповнення, що спрямовані на вдосконалення застосування терміна "реєстрація".

Проаналізовано адміністративно-правовий механізм забезпечення виборчих прав громадян в Україні. Охарактеризовано виборчі права громадян як об’єкт адміністративно-правового забезпечення. Визначено сутність і особливості адміністративно-правового механізму забезпечення виборчих прав громадян в Україні. Окреслено структуру адміністративно-правового механізму забезпечення виборчих прав громадян. Розкрито особливості правового регулювання забезпечення виборчих прав громадян в України та з’ясовано місце в ньому адміністративного законодавства. Встановлено коло суб’єктів забезпечення виборчих прав громадян в Україні, висвітлено особливості їх адміністративно-правового статусу. Окреслено поняття й особливості притягнення до адміністративної відповідальності за порушення виборчих прав громадян в Україні. Систематизовано напрями взаємодії суб’єктів забезпечення виборчих прав громадян в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід забезпечення виборчих прав громадян і визначено можливості його використання в Україні. Запропоновано напрями удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення виборчих прав громадян в Україні.