Розглянуто організаційно-методологічні чинники культури державних службовців. Висвітлено шляхи та механізм формування управлінської культури. Проаналізовано умови та зміст розвитку культурного потенціалу державних службовців. Описано соціально-психологічний та гендерний аспекти культури державного управління. Значну увагу приділено духовності як базовій основі способу життя державного службовця.

Рассмотрены организационно-методологические факторы культуры государственных служащих. Освещены пути и механизм формирования управленческой культуры. Проанализированы условия и содержание развития культурного потенциала государственных служащих. Описаны социально-психологический и гендерный аспекты культуры государственного управления. Значительное внимание уделено духовности как базовой основе способа жизни государственного служащего.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю751.3 + Х819(4УКР)012.1:Ю7

Рубрики:

Етика управління (менеджменту). Адміністративна етика

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 
Видання зберігається у :

Розглянуто політику та практику запобігання конфлікту інтересів у дев'яти країнах ЄС, проведено порівняльний огляд. Висвітлено контрольний список питань щодо змісту законодавства з державної служби (цілі, сфера діючого господарства, загальнодержавне управління, вторинне законодавство, фактори витрат, вступ до системи державної служби, обов'язки державних службовців, їх дисципліна та права тощо. Охарактеризовано принципи управління питаннями етичної поведінки на державній службі.

Проведено нормативно-правовий аналіз принципів державної служби (ДС), оцінку стану морально-етичних настанов сучасних державних службовців в Україні. Наведено результати досліджень європейського досвіду публічного врядування у сфері етики. Висвітлено перспективи розвитку морально-етичних засад ДС та подальшої розбудови її етичної інфраструктури. Розкрито роль антикорупційних заходів, формування морально-етичних норм та їх закріплення як психологічних настанов, професійного здоров'я.

Проведены нормативно-правовой анализ принципов государственной службы (ГС), оценка состояния морально-этических наставлений современных государственных служащих в Украине. Приведены результаты исследований европейского опыта публичного управления в сфере этики. Освещены перспективы развития морально-этических основ ГС и дальнейшего развития её этической инфраструктуры. Раскрыта роль антикоррупционных мероприятий, формирования морально-этических норм и их закрепления как психологических наставлений, профессионального здоровья.

Розглянуто предмет етики державного службовця (ДС), показано її місце у системі наукового знання. Висвітлено основні вимоги до моральних якостей ДС, проведено етичний аналіз проблеми взаємоузгодження суспільних, групових і індивідуальних інтересів чиновника. Описано інституційні механізми підтримки адміністративної етики, виявлено фактори особистої реалізованості ДС у професійній діяльності. Охарактеризовано управлінський потенціал етичної інфраструктури державної служби. Проаналізовано українські культурні особливості етики ДС.

Рассмотрен предмет этики государственного служащего (ГС), показано ее место в системе научного знания. Освещены основные требования к моральным качествам ГС, проведен этический анализ проблемы взаимосогласования общественных, групповых и индивидуальных интересов чиновника. Описаны институционные механизмы поддержки административной этики, выявлены факторы личной реализованности ГС в профессиональной деятельности. Охарактеризован управленческий потенциал этической инфраструктуры государственной службы. Проанализированы украинские культурные особенности этики ГС.

Доведено необхідність взаємного доповнення принципів безособистісних та особистісних підходів на державній службі та вибудовування оновленої етики державного службовця, що ставить головні акценти на повазі до особистості громадянина та працівника, професійному покликанні, творчості, моральній і професійній відповідальності та реалізованості представників державної служби. Виявлено роль місії професії й обгрунтовано систему основних вимог щодо професійно-етичних якостей чиновника. Узагальнено сучасні демократичні тенденції становлення та функціонування етики державного службовця. Здійснено аналіз шляхів взаємного узгодження суспільних, групових та особистісних смислів його діяльності. Обгрунтовано обов'язковість гармонійного поєднання інституціональних впливів та особистісної моральнісної саморегуляції щодо підтримки етики державного службовця.

Досліджено значущість та роль українських культурних особливостей адміністративної етики у формуванні та реалізації ціннісних засад сучасної державної служби України. Акцентовано на необхідність розмежування рис, які є наслідком певного етапу суспільного розвитку, та тих особливостей, що мають глибинний характер і випливають із культури та національної ментальності народу. Виклад ілюстровано даними соціологічних досліджень із різних джерел. Особливості етики українського чиновництва охарактеризовано у світлі чотирьох критеріїв культурних розбіжностей із кроскультурної моделі Г. Хофстеда. Відзначено тенденцію до зниження в українській адміністративній культурі вагомості ієрархічних відносин і нарощування позицій надії на власні сили, ініціативності, бажання досягти успіху в професії. Запропоновано подальші розвідки щодо пошуку механізмів використання культурних особливостей для дієвого ствердження професійно-етичних засад державної служби України.

Зроблено спробу виявити значущість та роль українських культурних особливостей адміністративної етики у формуванні та реалізації ціннісних засад сучасної державної служби України. Відзначено відмінності між культурними особливостями й особливостями, які позначають певний період суспільного розвитку та не є показниками саме культурної специфіки. Виділено риси українського характеру, які позначаються на формуванні ставлення народу до державних структур влади: певна настороженість, недовіра до авторитетів і законів, чітке розмежування громадських та особистих інтересів (з перевагою особистих), волелюбність на межі з анархізмом, індивідуалістична, інтровертна, емоційна ментальність. Запропоновано враховувати та використовувати домінантні ціннісні настанови суспільства (орієнтованість на моралістичний підхід, на особистісні принципи державних службовців), поєднувати зміни в особистісних цінностях службовців з інституційними, організаційними змінами у виконавчій владі.

Проанализированы значимость и роль украинских культурных особенностей административной этики в формировании и реализации ценностных основ современной государственной службы Украины. Отмечены различия между культурными особенностями и особенностями, обозначающие определенный период и не являющиеся показателями именно культурной специфики. Выделены черты украинского характера, которые сказываются на формировании отношения народа к государственным структурам власти: недоверие к авторитетам и законам, четкое разграничение общественных и личных интересов, свободолюбие на грани анархизма, индивидуалистическая, интровертная, эмоциональная ментальность. Предложено учитывать и использовать доминантные ценностные установки общества (ориентированность на моралистический подход, на личностные принципы государственных служащих), сочетать изменения в личностных ценностях служащих с институциональными, организационными изменениями в исполнительной власти.

The article is devoted to significance and role of the Ukrainian cultural features of administrative ethics in formation and realization of value bases of modern government service of Ukraine.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю752 + Х879(4УКР):Ю7 + Х819(4УКР)012.1:Ю7

Рубрики:

Професійна етика

Трудове право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано можливість розгляду професійної культури державного службовця як певної компетентності.

Здійснено комплексне дослідження питання стилю державно-управлінської діяльності в Україні. Розкрито поняття стилю державно-управлінської діяльності. Проаналізовано питання формування стилю державно-управлінської діяльності. Визначено основні елементи сучасного стилю та окреслено особливості використання її стилю (на основі підходів теорій лідерства). Проаналізовано основні види стилів державно-управлінської діяльності: індивідуальний та колегіальний, авторитарний, демократичний, ліберальний та ін. Визначено основні пріоритети розвитку стилю державно-управлінської діяльності в Україні, такі як управлінська культура та етика управління, виконання та делегування повноважень державних службовців. Окрему увагу приділено зарубіжному досвіду стилю державно-управлінської діяльності та його адаптації за умов України.

Проаналізовано становлення та розвиток стандартів етики державних службовців в незалежній Україні.

Проанализированы становление и развитие стандартов этики государственных служащих в независимой Украине.

The formation and development of ethical standards of public servants in independent Ukraine are analyzed.

Розглянуто наукові підходи щодо вдосконалення системи мотивації в органах публічної влади. Досліджено і визначено основні проблеми мотивації службовців органів публічної влади, які виникають за сучасних умов розвитку Української держави. Доведено необхідність мотиваційного моніторингу як одного із найефективніших методів і способів постійного спостереження і контролю за станом мотивації трудової діяльності. Зазначено, що мотиваційний моніторинг дозволить здійснювати оперативну діагностику й оцінку в динаміці, що надасть можливість відстежувати результативність запроваджених заходів. Основою статті стало соціологічне дослідження, за результатами якого запропоновано шляхи, які допоможуть підвищити ефективність органів публічної влади та сприятимуть якісній роботі працівників.

Рассмотрены научные подходы к совершенствованию системы мотивации в органах публичной власти. Исследованы и определены основные проблемы мотивации служащих органов публичной власти, возникающие в современных условиях развития Украинского государства. Доказана необходимость мотивационного мониторинга как одного из эффективных методов и способов постоянного наблюдения и контроля за состоянием мотивации трудовой деятельности. Отмечено, что мотивационный мониторинг позволит осуществлять оперативную диагностику и оценку в динамике, что позволит отслеживать результативность проводимых мероприятий. Основой статьи стало социологическое исследование, по результатам которого предложены пути, которые помогут повысить эффективность органов публичной власти и способствовать качественной работе сотрудников.

The article deals with scientific approaches for the improvement of the motivation system in organs of public authority. It analyzes and determines the basic problems concerning the motivation of employees of organs of public authority. These problemsappear in the context of the development of Ukrainian state. It’s a matter of fact that there is an urgent need for motivational monitoring as it is one of the most effective ways to regularly observe and control the motivation in ones job. Motivational monitoring furthermore allows to implement online diagnostics and evaluation of the dynamics which allows to improve the efficiency of events and meetings. The most important part of the article deals with a social research. The results of this research will determine future strategies for improving the efficiency of public authority organs and support employees to work on a professional level.

Реформування і розвиток української державності гостро поставили проблему становлення адекватної системи державної служби, визначення та актуалізації оптимальних параметрів, що сприяють формуванню державної служби як відкритої, динамічної соціальної системи. Одним з таких найважливіших факторів, здатних забезпечити ефективність її функціонування, є організаційна культура. Необхідність вивчення особливостей організаційної культури державних управлінців зумовлена кризовим станом вітчизняної державної служби, очевидними проявами якого виступають недостатній рівень професіоналізму і моральної стійкості чиновників, поширення таких аномальних явищ, як хабарництво, корупція, байдуже ставлення до інтересів суспільства, держави і громадянина. Іншою обставиною, яка актуалізує процес вивчення організаційної культури управлінців, є переважання в українському суспільстві негативних оцінок діяльності державних органів і службовців, які знаходять відображення в несприятливому іміджі державних службовців. Можна представити перспективну модель організаційної культури державної служби України у складі таких векторів: орієнтація на суспільні цілі і цінності; формування ефективних управлінських зразків поведінки; високий правовий і соціальний статус державних службовців; управління персоналом державних органів шляхом формування і розвитку системи цінностей, найважливішими серед яких є законність, професіоналізм, ініціатива, гласність, неупередженість при виконанні службових обов'язків. У цій моделі відносно самостійною частиною є культура професійної діяльності державних службовців. Таким чином, організаційна культура державної служби є сукупністю соціальних процесів, в яких виділяються спрямованість і швидкість змін, стадії, типи процесів, механізми розвитку, принципи та методи впровадження інновацій. Розвиток є одним з найбільш ефективних способів підвищення ефективності. Організаційна культура може бути сформована, і існують методи її підтримки і зміцнення. По суті, слід говорити про те, якими мають бути філософія і практика управління - на що слід звернути увагу керівникам для підтримки нової, бажаної організаційної культури.

Актуальним і важливим для утвердження міцності Української державності є подальший результативний пошук національної моделі публічного управління, яка базувалася б на гуманно орієнтованій, такій, що опирається на демократичні принципи та застосовує ефективні методи і механізми належного врядування, управлінській культурі публічних службовців та інших представників державного управління. Сам процес формування, становлення й утвердження демократичної управлінської культури як певної концептуальної моделі управління постає як стратегічне завдання життєвості і здатності державного управління до змін і реформ. Основою таких позитивних перетворень має стати публічний службовець, який не тільки вміє працювати, а й хоче працювати за нових обставин, готовий до змін у собі та є вагомою частиною модернізації українського суспільства, складником нового публічного менеджменту. Сьогодні досить актуальними залишаються проблеми управління, зокрема управлінської культури та її ролі і значення у професійній управлінській роботі публічних службовців. Успішно сформована демократична управлінська культура як стратегічна ознака державної управлінської діяльності своїми дієвими можливостями, зокрема компетентністю й управлінським професіоналізмом; вмінням налагодити організаційний складник управлінської роботи; знаннями і виконанням своїх службових обов'язків; контактом і взаєморозумінням у спілкуванні з громадянами, яким надаються адміністративні послуги, створює таку модель, котра безпосередньо стосується і впливає на виконання своїх функцій публічними службовцями. Зазначено, що концептуальна модель управлінської культури українських публічних службовців осмислюється як своєрідне управлінське теоретико-практичне завдання для науковців і практиків. Це завдання характеризує стратегічний підхід до процесів системних змін у галузі державної (публічної) політики та підготовки сучасних державних менеджерів управління. Такі управлінці на часі. Лише державницький погляд, політична воля й успішні соціально-економічні зміни призведуть до оптимізації публічного управління, в якому належне місце посяде сформована демократична управлінська культура публічного службовця.