Висвітлено теоретико-методологічні засади, сутність, механізми та напрями реалізації державної регіональної політики в Україні та країнах Європи. Вдосконалено методологічні засади моніторингу, правового регулювання й інституційного забезпечення в системі стратегічного планування регіонального розвитку. Визначено місце та розроблено підходи до вдосконалення розробки стратегії розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України. Проаналізовано світовий та вітчизняний досвід функціонування агентств регіонального розвитку та визначено перспективи створення та функціонування Фонду регіонального розвитку в Україні.

Увагу приділено дослідженню європейської системи місцевого та регіонального самоврядування, яка активно розвивається за участю сучасних держав, їх адміністративно-територіальних одиниць субнаціонального рівня, ряду міжнародних організацій, насамперед, Ради Європи, ОБСЄ, ОЧЕС, Європейського Союзу. Проаналізовано її понятійно-категоріальний апарат, суб'єктів, основні принципи організації та функціонування, договірно-правовий та інституційний механізми, а також тенденції розвитку європейського муніципального прав. Акцентовано увагу на ролі України у європейській системі місцевого та регіонального самоврядування, особливостях процесу гармонізації її національного законодавства з існуючими європейськими стандартами у даній сфері.

З'ясовано роль нормативно-правового регулювання в зміцненні взаємодії громадських і державних інституцій, підвищенні рівня довіри громадян до влади. Висвітлено основні засади взаємодії громадських структур з органами місцевого самоврядування. Розглянуто особливості та правові основи забезпечення взаємодії громадських і партійних структур на місцевому рівні. Показано, що тільки конструктивний характер взаємодії та взаємовпливу між державними, партійними та громадськими інституціями гарантує стабільність політичної системності в Україні (як і в будь-якій іншій державі), до порушення якої може призвести цілий комплекс чинників. Особливо вразливим є чинник територіальний.

Розглянуто теоретичні та правові аспекти модернізації державного управління України, шляхи та методи оптимізації діяльності органів влади на регіональному рівні. Висвітлено іноземний досвід впровадження сучасних систем і методів управління в діяльність органів влади. Увагу приділено проблемам підготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням зарубіжного досвіду. Наведено приклади впровадження методів теорії обмежень в діяльність органів влади, показано необхідність застосування моніторингових систем у державному управлінні національної економіки на засадах якості. Проаналізовано світовий досвід трансформації системи загальнообов'язкового соціального страхування в країнах світу та запровадження механізмів удосконалення процесів реформування системи збору та обліку єдиного соціального внеску в Україні.

Розглянуто питання кадрової політики держави у сфері публічного управління, навчання та підвищення кваліфікації. Акцентовано увагу на формуванні професійної компетентності як основи професіоналізму державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування в системі безперервної освіти. Висвітлено зарубіжний досвід соціального забезпечення військовослужбовців, взаємодії органів державної влади з громадянським суспільством. Розглянуто соціально-економічні проблеми управління розвитком регіонів і держави в посткризовий період. Розкрито напрями управління економічним розвитком регіонів. Обгрунтовано доцільність запровадження інвестиційного податкового кредиту. Проаналізовано аграрні реформи в системі державного регулювання. Показано можливості вдосконалення бюджетного кодексу України в частині формування доходів місцевих бюджетів. Висвітлено тенденції грошово-кредитної політики України у посткризовий період.

Досліджено класичні (державницька і громадівська) та сучасні теоретичні моделі й підходи міждисциплінарного дослідження місцевого самоврядування. Проаналізовано проблеми, вектори трансформації і специфіка реформування місцевого самоврядування в Україні у контексті впливу зарубіжного досвіду. Запропоновано теоретико-методологічні підходи дослідження місцевого самоврядування в Україні з політологічної точки зору та проаналізовано вектори й напрями його реформування і трансформації.

Подано інформацію про використання організаційно-культурного ресурсу в публічному управлінні. Проаналізовано перспективи модернізації механізмів залучення громадкості до формування та реалізації державної політики України. Досліджено проблемні питання інформаційної політики держави у сфері засобів масової інформації. Розглянуто проблеми та перспективи впровадження чеського досвіду вдосконалення діяльності міських диспетчерських служб наземного громадського транспорту в Полтаві. Викладено теоретичні аспекти оптимізації регіонального управління з урахуванням зарубіжного досвіду. Запропоновано шляхи вдосконалення управління земельними відносинами в сфері надання послуг. Розкрито роль державного управління у реформуванні земельних відносин України.

Розглянуто актуальні питання розвитку місцевого самоврядування в Україні у контексті реалізації політики європейської інтеграції. На засадах аналізу виконання Україною своїх зобов'язань як держави - члена Ради Європи визначено пріоритетні напрями співробітництва із цією міжнародною організацією в галузі розвитку місцевої та регіональної демократії.

Досліджено загальнотеоретичні та практичні проблеми конституційно-правового забезпечення європейських стандартів регіонального самоврядування. Розглянуто теоретико-правові аспекти гносеології стандарту, міжнародного стандарту, міжнародного стандарту місцевого та регіонального самоврядування. З’ясовано методологічні та нормативні аспекти конституційно-правового забезпечення європейських стандартів регіонального самоврядування в Україні, проведено аналіз його актуальних проблем у частині імплементації таких стандартів у національне конституційне законодавство та взаємовідношення європейської регіональної політики, регіоналізму та зазначених стандартів з національним законодавством України.

Розглянуто питання впровадження за сучасних умов ефективної державної регіональної політики. Наведено тлумачення понятійно-категоріального апарату державного управління розвитком регіонів. Висвітлено досвід країн Європейського Союзу щодо підтримки депресивних і стимулювання високорозвинених регіонів з метою підвищення їх конкурентоспроможності. Визначено науково-методичні підходи щодо побудови, визначення, формування комплексної процедури державного управління розвитком регіонів. Охарактеризовано основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення розвитку регіонів України.

Наведено вирішення важливої наукової проблеми визначення й обгрунтування теоретико-методологічних засад і науково-прикладних аспектів адаптації досвіду становлення та розвитку місцевого самоврядування в Канаді для України. Обгрунтовано, що об'єктивною необхідністю стає процес реформування місцевих органів виконавчої влади та системи місцевого самоврядування в Україні. Узагальнено історичний досвід становлення та функціонування місцевого самоврядування в провінціях і територіях Канади. Встановлено й охарактеризовано провідні закономірності та тенденції його розвитку на різних історичних етапах і періодах. Здійснено порівняння базових систем принципів місцевого самоврядування в Канаді й Україні. Виявлено низку переваг та особливостей місцевого самоврядування в Канаді, що заслуговують на адаптацію в Україні. На основі осмислення канадського досвіду муніципальних реформ запропоновано науково-практичні рекомендації, спрямовані на модернізацію місцевого самоврядування в Україні, зокрема стратегічні засади його розвитку.

Розглянуто теоретичні засади формування та реалізації регіональної політики за умов інтеграційних процесів, що дозволило визначити сутність категорії "регіональна політика", виділити та класифікувати її завдання і принципи, складові механізму її реалізації та чинники, що впливають на його формування за участі держави в інтеграційних процесах. Визначено етапи еволюції регіональної політики України за критерієм її змістовного наповнення і спрямованості на використання досвіду ЄС в цій сфері. Виділено змістовні складові, інструменти й особливості реалізації регіональної політики в ЄС та в Україні. Обгрунтовано концепцію та організаційно-методичні заходи з трансформації регіональної політики України.

Проведено комплексний аналіз теоретичних і практичних питань становлення та впровадження механізмів регіонального врядування за умов європейської інтеграції України. Уточнено понятійно-категоріальний апарат теорії регіонального врядування та сутнісні характеристики понять "регіон", "врядування", "регіональне врядування", "механізми регіонального врядування". Досліджено європейські підходи до становлення та впровадження регіонального врядування за умов європейської інтеграції. Визначено пріоритетні напрями практичної реалізації даних підходів і виявлено ознаки європейського виміру освіти службовців системи регіонального врядування. Вивчено питання становлення механізмів регіонального врядування та визначено їх види, якими є організаційний, правовий, політичний та інституційний механізми регіонального врядування. Встановлено компоненти даних механізмів та їх взаємодію в процесі реалізації державної регіональної політики, обгрунтовано потребу взаємодії механізмів регіонального врядування з інститутами громадянського суспільства, окреслено основні напрями впровадження цих механізмів. Визначено форми співпраці органів місцевого самоврядування з громадськістю й обгрунтовано необхідність використання нових форм взаємодії в процесі впровадження механізмів регіонального врядування.

Теоретико-методологічно обгрунтовано напрямки удосконалення вітчизняної системи територіального управління на основі досвіду держав Центральної та Східної Європи. Обгрунтовано вплив трансформації суспільного устрою на організацію системи територіального управління (СТУ). Встановлено тенденції розвитку СТУ у державах Центральної та Східної Європи. На основі європейського досвіду обгрунтовано принципи перспективного адміністративно-територіального реформування в Україні та запропоновано напрями удосконалення вітчизняної нормативно-правової системи в сфері територіального управління.

Показано роль і значимість інститутів місцевого та регіонального самоврядування як нового феномену української державності. Досліджено теоретичні та методологічні проблеми визначення та розуміння ролі та значення стандартів, міжнародних (європейських) правових стандартів в житті суспільства та держави, міжнародних (європейських) правових стандартів місцевого та регіонального самоврядування в організації та функціонуванні публічної влади в Україні. Визначено категоріальні й оцінні підходи до розуміння міжнародної правосуб'єктності регіонального самоврядування та їх ролі в розвитку та функціонуванні сучасної демократичної державності та локальної демократії. Досліджено зміст феномену конституційно-правового забезпечення європейських стандартів регіонального самоврядування в Україні. З'ясовано теоретичні та праксеологічні проблеми суб'єктно-об'єктного складу та змісту чинних європейських стандартів регіонального самоврядування та таких, що ще не набули юридичної сили, та надано їх дефінітивну характеристику. Висвітлено особливості становлення та розвитку європейських правових стандартів регіонального самоврядування та проведено їх систематизацію. Вивчено форми закріплення європейських правових стандартів регіонального самоврядування в національному законодавстві України та інших держав. Розкрито особливості реалізації європейських правових стандартів регіонального самоврядування в Україні та в державах Європи.

Досліджено теоретико-методологічні засади державної муніципальної політики, інституціональний механізм та політичний цикл її вироблення та реалізації, шляхи формування в Україні державної муніципальної політики європейського зразка. Обгрунтовано правомірність ототожнення інституціонального контенту державної муніципальної політики з державно-управлінською діяльністю, що здійснюється з метою створення інституціональних умов для ефективного виконання функцій місцевого самоврядування. Показано, що контент державної муніципальної політики реалізується на двох рівнях державної регламентації сфери місцевого самоврядування - законодавчому та адміністративному, які визначають її стратегію та тактику. Доведено, що співвідношення змісту й обсягів законодавчої та адміністративної регламентації діяльності місцевого самиврядування є підставою для виокремлення континентальної та англосаксонської моделей державної муніципальної політики. Висвітлено роль стандартів публічного управління як елементів методології європейської державної муніципальної політики, її концептуально-правові засади та ключові фактори їх впровадження в Україні. Показано, що вони базуються на принципах, положеннях і стандартах місцевого самоврядування, що гармонічно поєднуються у концепції "доброго самоврядування" (Good Governance).

Розглянуто теоретичні засади реформування системи місцевого самоврядування в Україні з урахуванням національних традицій врядування. Проаналізовано витоки управлінських особливостей та визначено їх поняття. Охарактеризовано сучасний стан місцевого самоврядування в Україні в контексті його вітчизняних проблем і досвіду європейських країн - як спільного історичного та сучасного підгрунтя розвитку національного врядування. Застосовано метод порівняльного аналізу під час проведення виокремлення національних традицій врядування та визначення їх регіональних особливостей. З урахуванням національних традицій врядування, їх територіальної специфіки розроблено Західноукраїнську та Наддніпрянську моделі місцевого самоврядування, що можуть бути впроваджені в окремих регіонах України.

Розглянуто найбільш характерні особливості процесу організації місцевого самоврядування у сучасному світі. На основі досвіду, накопиченого у цій сфері у Франції, Польщі і Російській Федерації, було визначено основні напрями подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні. Установлено, що саме цей рівень публічної влади відповідає за розв'язання найбільш близьких до населення проблем, однак існуюча система місцевого самоврядування в Україні не задовольняє потреби сучасного суспільства, а тому потребує якісних змін. Зроблено висновок про те, що очікувана реформа у цій сфері передбачає створення інституту префектів, які у межах своїх повноважень не лише будуть здійснювати нагляд за дотриманням конституційних норм і вимог чинного законодавства України органами місцевого самоврядування, а й координуватимуть діяльність територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

Проаналізовано європейський шлях розвитку в напрямі забезпечення доброго місцевого та регіонального врядування на засадах міжнародних документів. Зазначено основні документи, що були ратифіковані та набули чинності для України відповідно до міжнародного (європейського) законодавства. Проведено аналіз умов виникнення таких документів: Європейської хартії місцевого самоврядування, Утрехтської декларації про добре місцеве та регіональне врядування в неспокійний час: проблеми змін, Протоколу № 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями стосовно об'єднань єврорегіонального співробітництва (ОЄС).

Досліджено децентралізацію влади у Швеції та здійснено пошук позитивного досвіду для України. Проаналізовано основні підходи до розуміння поняття децентралізації, охарактеризовано загальні риси цього процесу в скандинавських країнах. Розглянуто причини, умови та наслідки реформування місцевого самоврядування у Швеції, зосереджено увагу на змінах у територіальному устрої, розподілі повноважень між центральними та місцевими органами влади, законодавчому регулюванні та ін. Охарактеризовано особливості шведської децентралізації влади, зокрема фінансова незалежність місцевого самоврядування, своєрідна система представництва держави на нижньому рівні управління, роль муніципальних партій тощо. Висвітлено основні проблеми, з якими стикається Україна в розпочатій реформі децентралізації влади, та окреслено подальші напрями розвитку цього процесу з урахуванням досвіду Швеції.