Розглянуто стан кадрових процесів у державному управлінні України, визначено пріоритетні тенденції якісного розгортання кадрової політики держави. Здійснено огляд кадрового забезпечення державного управління та професіоналізації корпусу державних службовців. Проаналізовано теоретико-методологічні засади кадрових процесів у даній сфері, наведено критерії ефективності державної служби в системі взаємодії органів державної влади. Висвітлено особливості кадрового забезпечення державного управління.

Рассмотрено состояние кадровых процессов в государственном управлении Украины, определены приоритетные тенденции качественного разворачивания кадровой политики государства. Осуществлен обзор кадрового обеспечения государственного управления и профессионализации корпуса государственных служащих. Проанализированы теоретико-методологические основы кадровых процессов в данной сфере, приведены критерии эффективности государственной службы в системе взаимодействия органов государственной власти. Освещены особенности кадрового обеспечения государственного управления.

Досліджено проблему реформування кадрових служб органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено реальний стан функціонування кадрових служб та здійснено його порівняння з нормативно-правовою моделлю, закладеною урядовими документами. Проаналізовано причини гальмування процесів модернізації роботи кадрових служб у системі державного управління та місцевого самоврядування. З'ясовано історичну логіку розвитку феномену кадрових служб. Запропоновано підходи щодо вдосконалення наявних і створення нових організаційних форм кадрових служб. Сформульовано пропозиції стосовно вдосконалення та розширення нормативно-правової бази кадрової роботи. Розроблено науково-практичні програми підготовки керівників і працівників кадрових служб до діяльності за нових умов.

Охарактеризовано правові й організаційні засади кадрового забезпечення (КЗ) державного управління в Україні. Розкрито загальнотеоретичні питання КЗ державного управління, його сутність, принципи, завдання, функції, методи, нормативні засади та систему. Увагу приділено аналізу форм, напрямків і основних шляхів удосконалення КЗ державного управління в Україні.

Охарактеризованы правовые и организационные основы кадрового обеспечения (КО) государственного управления в Украине. Раскрыты общетеоретические вопрсы КО государственного управления, его сущность, принципы, задачи, функции, методы, нормативные основы и система. Уделено внимание анализу форм, направлений и путей усовершенствования КО государственного управления в Украине.

Запропоновано вирішення наукового завдання теоретико-методологічного обгрунтування та розробки науково-практичних рекомендацій щодо впровадження механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру. Обгрунтовано доцільність його розгляду в контексті державного управління як одного з основних параметрів якості управлінської системи. Надано розуміння сутності людського виміру як такої характеристики суспільства, за якої людина визнається найвищою соціальною цінністю, а забезпечення її прав, свобод, якості життя та зростання людського капіталу визначає зміст і спрямованість даної діяльності. Систематизовано критерії людського виміру як параметри оцінювання. Визначено основні пріоритети пожвавлення системи державного управління у напряму підвищення її людського виміру. Сформовано науково-практичні рекомендації щодо реалізації механіхму оцінювання людського виміру державного управління.

Вперше здійснено цілісне дослідження тенденцій державного регулювання підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів з державного управління в Україні, удосконалено вітчизняну модель підготовки. Виявлено основні періоди підготовки наукових і науково-пепдагогічних кадрів з державного управління в Україні, а також тенденції державного регулювання цього процесу, характерні для кожного періоду. Визначено перспективи подальшого розвитку підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів з державного управління в Україні в контексті Болонського процесу.

Висвітлено системні основи управлінської діяльності та визначено механізми управління соціальними процесами. Розглянуто ідеологічні парадигми управління, а також стилі та методи управлінської діяльності. Охарактеризовано особистість в системі управління соціальним розвитком. Приділено увагу духовним основам управління розвитком суспільства, розвитку кадрового потенціалу управлінської еліти й уніфікації управлінської діяльності в цілому. Визначено маркетологічні засади управлінської діяльності та поняття тренінгу як технології підготовки управлінської еліти.

Розкрито теоретико-історіографічні та теоретико-методологічні засади формування та розвитку еліти в сучасному державному управлінні. Надано характеристику сучасної еліти в державному управлінні України за альтиметричним та аксіологічним підходами, обгрунтовано обов'язковість поєднання даних підходів під час формування сучасної еліти. Проаналізовано світовий досвід формування та розвитку еліти в державному управлінні та можливості його застосування в Україні. Запропоновано напрями та механізми формування та розвитку еліти в державному управлінні України.

Проаналізовано проблему встановлення адміністративно-правого статусу державних політичних діячів. Викладено авторське бачення поняття "державний політичний діяч", визначено й охарактеризовано його елементи. Увагу приділено дослідженню особливостей реалізації адміністративно-правового статусу державних політичних діячів відносно відповідальності. Простежено становлення статусу державного політичного діяча від найдавніших часів до сьогодення. Розглянуто порядок прийняття та проходження публічної служби на посадах державних політичних діячів. Показано дискреційні повноваження державних політичних діячів як особливість їх адміністративно-правового статусу. Охарактеризовано прояви політичної корупції реалізації статусу державного політичного діяча.

Розглянуто теоретичні та методологічні аспекти HR-менеджменту, його філософію. Визначено основні передумови, чинники та закономірності формування та реалізації людського капіталу. Наведено концептуальні положення розробки та впровадження сучасної кадрової стратегії, проаналізовано підходи до навчання персоналу. Розкрито методи проведення атестаційних заходів, принципи здійснення оцінювання персоналу в організації.

Освещена теория и методология управления персоналом при слиянии организационных культур. С системных позиций рассмотрены концептуальные основы управления человеческим фактором при слияниях и поглощениях компаний, описан механизм слияния корпоративных культур и достижения командной синергии. Особое внимание уделено проблемам гармонизации человеческих и социальных ресурсов, умению строить отношения со всеми заинтересованными лицами, продуктивной коммуникации, преодолению противодействия изменениям со стороны персонала, планированию оттока кадров и удержанию ключевых сотрудников в период интеграции компаний, устранению серьезных противоречий между различнымми корпоративными или национальными культурами при трансграничных слияниях и поглощениях. Акцентировано на формировании команды и создании в объединенной компании общей сплоченности и благоприятного морально-психологического климата. Приведены и проанализированы классические ошибки управленцев.

Розкрито зміст концептуальних і конституційних основ державного управління, форми та методи організації праці менеджера, його функції, принципи та методи керівництва персоналом. Наведено форми та методи управлінської діяльності менеджера незалежно від форм власності. Надано загальну характеристику злочинів у сфері службової діяльності, інформацію про відповідальність за їх матеріальні види. Охарактеризовано окремі види службових злочинів. Розкрито правові аспекти менеджера управління навчальними закладами України в контексті Болонського процесу (незалежно від форм власності).

Досліджено поняття та сутність державного політичного діяча як нового феномену у сфері державного управління. У результаті аналізу ряду нормативно-правових актів сформульовано поняття "державний політичний діяч", та наведено ознаки, що йому притаманні.

Досліджено адміністративно-правові засади кадрового забезпечення державного управління, що склалися на сучасному етапі розвитку Української держави. На основі розробки поняття "кадрове забезпечення" проаналізовано різні аспекти функціонування системи забезпечення персоналом органів державного управління різного рівня в Україні, а також досліджено чинні організаційно-правові засади реалізації функцій кадрового забезпечення державного управління. Проаналізовано чинну систему нормативно-правових актів, що регулюють процеси кадрового забезпечення державного управління, та запропоновано авторську модель Кодексу Державної служби України. У порівняльно-правовому аспекті на основі вивченого зарубіжного досвіду правового регулювання кадрового забезпечення державного управління США, Англії, Франції, Німеччини та Китаю встановлено особливості системи підготовки кваліфікованого персоналу для державної служби. Запропоновано модель реформування системи кадрового забезпечення державного управління в Україні на основі впровадження позитивного іноземного досвіду в даній сфері.

Порушено та проаналізовано питання кадрової політики в Україні, кадрового забезпечення органів державного управління та органів місцевого самоврядування високопрофесійними працівниками.

Досліджено місце права публічної служби в системі адміністративного права України. Доведено, що публічне право є фундаментом становлення та розвитку права публічної служби України. Визначено предмет правового регулювання права публічної служби та встановлено, що останнє є елементом Особливого адміністративного права. Охарактеризовано систему та досліджено джерела права публічної служби. Розглянуто право публічної служби у контексті європейської інтеграції України. Окреслено сутність, ознаки та види службових правовідносин. Досліджено суб'єкти службових правовідносин, побудовано їх систему. Виділено основні права й обов'язки суб'єктів службових правовідносин. Проаналізовано юридичні факти як підставу виникнення, зміни та припинення службових правовідносин. Розглянуто та сформульовано основні цілі систематизації права публічної служби. Обгрунтовано точку зору про необхідність розробки загального нормативного акта (кодексу) з питань публічної служби.

Проведено аналіз інноваційного управління персоналом органів державної влади в Україні. Доведено, що сутність інноваційного управління персоналом органів державної влади полягає в постійній модернізації як органів виконавчої влади, так і системи управління персоналом. Визнано, що інноваційний клімат як рушійна сила є важливим інструментом в управлінні персоналом органів державної влади. Доведено, що орган державної влади як соціальна виховна система являє собою особливий соціальний інститут, функціонування якого забезпечує формування та розвиток стійких якостей особистості державного службовця, зміцнення дисципліни, підвищення особистої й колективної організованості та порядку, об'єднання колективу й існування у ньому творчої морально-психологічної атмосфери й інноваційного клімату. Обгрунтовано пріоритети активізації інноваційного управління персоналом органів державної влади в Україні. Визначено проблематику подальших наукових розробок окремих аспектів дослідженої проблематики.

Проаналізовано організаційно-правове забезпечення кадрової політики в державному управлінні; охарактеризовано ключові аспекти, які забезпечують побудову нової ефективної кадрової політики в державному управлінні з урахуванням викликів сьогодення. Розмежовано зміст поняття "кадрова політика", "державна кадрова політика", "кадрова політика в державному управлінні". Виокремлено проблеми та потреби модернізації кадрових служб, з урахуванням сучасних соціально-економічних умов і реальних потреб. Ідентифіковано сталі тенденції умов забезпечення елітизації кадрової політики в державному управлінні. Виявлено, що на шляху елітизації держаної кадрової політики необхідно сформувати нову систему організаційно-правового забезпечення, підгрунтям якої повинен стати кращий зарубіжний досвід і виклики сьогодення українського суспільства. Українське суспільство потребує дієвої парадигми організаційно-правового забезпечення кадрової політики в державному управлінні та якісному механізму її реалізації, що забезпечить формування високоінтелектуальних, високопрофесійних і високоморальних, відкритих для впровадження інновацій і модернізації кадрів державного управління України.

Проаналізовано проблеми нормативно-правового забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. На підставі результатів їх анкетних опитувань та статистичних даних виявлено невідповідність існуючої практики підвищення кваліфікації стратегічним завданням реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Досліджено організаційно-правові аспекти державного регулювання підвищення кваліфікації керівних кадрів органів влади та органів місцевого самоврядування і визначено комплекс заходів щодо забезпечення його ефективності. Запропоновано в процесі їх реалізації використовувати методичні розробки Національної академії державного управління при Президентові України.

Визначено підходи та принципи дослідження проблем державного регулювання підвищення кваліфікації керівних кадрів органів влади. Встановлено доцільність удосконалення його механізмів на основі ліберальної, інноваційної, нормативно-правової та інструментальної парадигм. Обгрунтовано включення до методології дослідження концепції належного врядування, а також теорій людського капіталу, доданої вартості і соціального конструктивізму. Здійснено класифікацію проблемного поля предмета дослідження та розкрито особливості застосування окремих емпіричних і теоретичних методів.

Обгрунтовано необхідність забезпечення органів державної влади висококваліфікованими та компетентними фахівцями публічного управління. Визначено зростаючу динаміку попиту у підготовці фахівців за галуззю знань "Публічне управління та адміністрування" серед інших галузей та зростаючу затребуваність цієї галузі. Проаналізовано можливості розвитку та набуття професійних компетентностей для фахівців публічного управління в умовах реалізації освітніх європейських програм та проектів.