Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)62-1

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проанализирован процесс становления и развития парламентского права Украины и Азербайджана в период возрождения независимой национальной государственности украинского и азербайджанского народов в 1917 - 1920 гг. Выявлены позитивные и негативные тенденции в формировании национальных систем парламентского права. Доказано научно-прикладное значение исторического опыта и традиций парламентаризма для современного государственно-правового строительства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)62-1 + Ф035

Рубрики:

Державне право окремих країн

Системи і розділ політичної влади

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

На підставі узагальнення фактичного та аналітичного матеріалу комплексно висвітлено та проаналізовано основні здобутки та недоліки українського парламентаризму від початку його виникнення до сьогодення. Висвітлено проблеми політичного розвитку України, проведено порівняльний аналіз парламентарної та радянської моделей представництва.

На основании обобщения фактического и аналитического материала комплексно освещены и проанализированы основные достижения и недостатки украинского парламентаризма от начала его возникновения до настоящего времени. Освещены проблемы политического развития Украины, проведен сравнительный анализ парламентарной и советской моделей представительства.

Висвітлено питання народовладдя та представницької влади на Русі, сеймовий досвід українознавства у вищих представницьких установах Литви та Польщі, Австрії та Австро-Угорщини, Державній Думі царської Росії на підставі першоджерел (літописів, хронік, опублікованих у ХІХ - на початку ХХ ст., архівних матеріалів), праць видатних істориків минулого та сучасних дослідників. Проаналізовано виборче законодавство, склад представницьких органів влади, їх компетенцію, визначено функції та викладено порядок роботи.

Освещены вопросы народовластия и представительской власти на Руси, сеймовый опыт украиноведения в высших представительских учреждениях Литвы и Польши, Австрии и Австро-Венгрии, Государственной Думе царской России на основе первоисточников (летописей, хроник, опубликованных в ХІХ - начале ХХ ст., архивных материалов), трудов известных историков прошлого и современных исследователей. Проанализировано избирательное законодательство, состав представительских органов власти, их компетенция, определены функции и изложен порядок работы.

Охарактеризовано джерела формування народовладдя та представницької влади на Русі. Висвітлено сеймовий досвід українства польсько-литовського періоду. Проаналізовано діяльність військових Рад Української козацької держави часів Гетьманщини. Визначено особливості формування українського представництва в парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Розглянуто ідеї та спроби відновлення вищих представницьких органів у період національно-визвольних змагань 1917 - 1920 рр. Досліджено основні етапи становлення "радянського парламентаризму", визначено склад, компетенцію та порядок роботи Всеукраїнських з'їздів Рад у 1920 - 1937 рр. Розглянуто функції Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету та його Президії, охарактеризовано склад і структуру Верховної Ради УРСР.

Охарактеризованы источники формирования народных органов управления и представительской власти на Руси. Освещен сеймовый опыт украинского народа польско-литовского периода. Проанализирована деятельность военных Советов Украинского казацкого государства времен Гетьманщины. Раскрыты особенности формирования украинского представительства в парламентских учреждениях Австро-Венгрии и Государственной думе России. Рассмотрены идеи и попытки восстановления высших предствительских органов в период национально-освободительного движения 1917 - 1920 гг. Исследованы основные этапы становления "советского парламентаризма", определены состав, компетенция и порядок работы Всеукраинских съездов в 1920 - 1937 гг. Рассмотрены основные функции Центрального исполнительного комитета и его Президии, охарактеризован состав и структура Верховного Совета УССР.

Проаналізовано формування та розвиток теорії народного представництва. Вивчено витоки народовладдя та представницьких органів у Київській Русі, сеймовий досвід польсько-литовського періоду та Ради на Гетьманщині (склад, компетенцію, порядок роботи), а також українське представництво у парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Значну увагу приділено становленню вітчизняного парламентаризму у добу національно-визвольних змагань 1917 - 1920-х рр., зокрема, формуванню складу та представництва, організаційних структур, компетенції, функцій та порядку роботи Української Центральної Ради; ідеям і спробам скликання народного представництва доби Гетьманату та Директорії; розвитку парламентаризму в ЗУНР, започаткуванню радянських вищих представницьких органів.

Розглянуто етапи еволюції Парламенту, охарактериизовано взаємодію між Парламентом та Президентом України з точки зору еволюційних процесів. Визначено основні документи, які покликані розподілити повноваження по лінії Президент-Верховна Рада. Проаналізовано періоди президентства Л. Кравчука та Л. Кучми та їх взаємодію за лінією Президент - Парламент, вплив президентів на орган законодавчої влади на різних етапах становлення незалежної України. Надано характеристику діяльності Верховної Ради першого, другого, третього та четвертого скликань з точки зору розвитку парламентаризму та становлення органу законодавчої влади.

Розкрито сутність інституту парламентаризму, обгрунтовано політико-управлінські засади його становлення в сучасній Україні. Запропоновано шляхи та розроблено практичні рекомендації щодо його реформування. Проаналізовано теоретико-методологічні засади парламентаризму як об'єкт наукового дослідження та вдосконалено його понятійно-категорійний апарат. Досліджено особливості становлення українського парламентаризму з часів Київської Русі до сучасної доби, показано особливості сучасного європейського парламентаризму. Розроблено наукову політико-управлінську концепцію сучасного парламентаризму в Україні. Поняття парламентаризму розкрито крізь призму державного управління, філософії, психології, юриспруденції, соціології. Визначено ключові проблеми інституційного розвитку парламентаризму в Україні.

На підставі дослідження нормативно-правових актів України та Білорусі, історіографічних матеріалів і широкої джерельної бази вперше здійснено ретроспективний аналіз розвитку парламентаризму в цих країнах. За результатами порівняльного дослідження визначено відмінності українського парламенту від білоруського в аспектах структури, місця та ролі в політичній системі, місця парламенту в системі стримувань і противаг, взаємодії з іншими органами державної влади, механізмів формування парламентів та їх ролі у формуванні громадянського суспільства. Доведено необхідність подальшого розвитку положення про вдосконалення парламентсько-президентської форми правління в Україні. Показано зростання ролі парламенту в системі органів державної влади в Україні та Білорусі.

The article deals with the parliamentary system in Ukraine as a factor state creation from from its historical origins to the present day. The multidimensional structure of the parliament and its influence on the development of democracy and the formation of the institute of public service. The generality of the action of the state and society, legal state and civil society is forming a new quality of public administration, which is based on the culture of parliamentarism as the constant feeling of the state and society to each other, the partners awareness of the importance of dialogue between the authorities and society, all its citizens in the development of mechanisms for such dialogue, achieving positive results of co-creation on the basis of this dialogue.

Розглянуто парламентаризм в Україні як чинник державотворення від його історичних витоків до наших днів. Розкрито багатовимірну структуру парламенту, його вплив на розвиток демократії та формування інституту державної служби. Спільність дії держави і суспільства, правової держави і громадянського суспільства формує нову якість державного управління, основою якого є культура парламентаризму як постійне відчуття державою та громадянським суспільством одне одного, в усвідомленні партнерами важливості діалогу влади й суспільства, всіх його громадян у виробленні механізмів такого діалогу, досягненні позитивних результатів співтворчості на базі зазначеного діалогу.

Рассмотрен парламентаризм в Украине как фактор построения государства от его исторических истоков до наших дней. Рассмотрена многомерная структура парламента, его влияние на развитие демократии и формирование института государственной службы. Общность действия государства и общества, правового государства и гражданского общества формирует новое качество государственного управления, основой которого является культура парламентаризма как постоянное ощущение государством и обществом друг друга, в осознании партнерами важности диалога власти и общества, всех его граждан в выработке механизмов такого диалога, достижении положительных результатов сотворчества на базе указанного диалога.

The article highlights the issues of formation of modern Ukrainian parliamentarism, revealed external, internal and destructive factors of influence on these processes and is indicated on the way to overcome them.

Висвітлено питання становлення сучасного українського парламентаризму, виявлено зовнішні, внутрішні та деструктивні чинники впливу на ці процеси та вказано шляхи їх подолання.

Освещены вопросы становления современного украинского парламентаризма, выявлены внешние, внутренние и деструктивные факторы влияния на эти процессы и указаны пути их преодоления.

Мета дослідження - визначення теоретичних підходів та характеристика ключових понять в контексті вивчення історії українського парламентаризму, на прикладі представницьких органів влади створених в імперії Габсбургів другої половини ХIХ - початку ХХ ст. Методика. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових, спеціально наукових й історичних методів, а також принципи історизму та об'єктивності. Результати. Розкрито ключові теоретичні і категоріально-понятійні підходи до вивчення історії українського парламентаризму. Визначено етимологію поняття парламентаризм, а також історичну традицію становлення парламентських інституцій на теренах України в ХIХ - на початку ХХ ст. Ми схильні вважати, що витоки класичного парламентаризму на українських землях слід шукати в другій половині ХIХ ст., коли в Галичині та Буковині, під впливом конституційних перетворень було започатковано крайові сейми, що стали вищими представницькими органами влади в краї. Закономірно, що це не була українська форма парламентаризму, однак практичний досвід отриманий українцями в стінах Галицького і Буковинського сеймів, а також імперського парламенту, був надзвичайно вагомим. Наукова новизна. Встановлено, що теоретичною основою дослідження діяльності Галицького сейму є поняття парламентаризм, нормотворча діяльність, алегат та ін. Усі вони, по-перше, вказують, що крайовий сейм був класичним прикладом представницького органу влади із вираженими законодавчими функціями. По-друге, доводять, що саме Галицький і Буковинський сейми були першими класичними парламентськими інституціями до роботи яких залучалися українські посли. Окрім того, існування сеймів мало вагомий вплив і на тогочасне суспільство, адже існуюча виборча система передбачала залучення широких прошарків суспільства до політичних процесів. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у подальших історико-правових дослідженнях, підготовці спецкурсів.