Проаналізовано стан реформування галузі охорони здоров'я, яке було розпочате Урядом України в пілотних регіонах. Висвітлено практику Європейського суду з прав людини за 2012 р. щодо захисту прав пацієнтів у справах проти України та практику національних судів у "медичних справах" за вказаний рік. Значну увагу приділено ситуації з дотримання прав людей, які живуть з ВІЛ, проблемам доступу до програми замісної підтримувальної терапії, правам людини з питань паліативної допомоги. Розглянуто проблеми дотримання прав представників ЛГБТ-спільноти у галузі медицини, приклади порушення права на здоров'я в пенітенціарній системі. Виокремлено проблему доступу ромів до медичної допомоги, окреслено шляхи правової допомоги через впровадження соціально-медичних посередників.

Эпидемия СПИДа вызвала самый тяжелый кризис в истории охраны здоровья человечества. СПИД стал первым заболеванием среди социально значимых, которое привело не только к пересмотру традиционных медицинских подходов борьбы с эпидемиями, но и изменило их этический и правовой базис. Вирус иммунодефицита проверил человеческое сообщество на верность таким декларируемым ценностям, как терпимость, порядочность, сострадание, социальная справедливость, ответственность общества и государства.

Розглянуто питання нормативно-правового забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності, характеризується правовий статус громадянина в медичній галузі, запропоновано принципи, на яких має грунтуватися надання медичної допомоги кожному пацієнтові в Україні.

Розглянуто право на життя як первинне право людини, встановлено зв'язок права на життя і права на охорону здоров'я. Окреслено проблемні аспекти, які зумовлені реалізацією права на відмову від медичної допомоги з релігійних мотивів.

Досліджено проблеми адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення права громадян України на охорону здоров'я. Вивчено значення охорони здоров'я для формування та реалізації державної політики у соціальній сфері, право людини на охорону здоров'я та його місце у системі основних прав і свобод людини і громадянина, міжнародно-правові засади, закордонний та вітчизняний досвід правового регулювання у вказаній сфері. Проаналізовано питання інформаційного та фармацевтичного забезпечення реалізації права на охорону здоров'я, якості послуг у сфері охорони здоров'я, а також адміністративно-правових гарантій реалізації вказаного права. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових норм, які регламентують забезпечення права громадян України на охорону здоров'я.

Важливе місце у правовому становищі особистості займає природне і невід'ємне право на охорону здоров'я, закріплене в нормі Основного закону - Конституції України (ст. 49). Водночас, ефективному захисту права на охорону здоров'я перешкоджає недосконалість законодавчої бази, її фрагментарний характер. Актуальність дослідження продиктована проблемами, пов'язаними з повноцінною та безперешкодною реалізацією конституційного права на охорону здоров'я та медичну допомогу й ефективністю захисту даного права у разі порушення чи загрози порушення. Мета дослідження - проаналізувати конституційно-правовий механізм захисту права на охорону здоров'я та медичну допомогу і розробити рекомендації щодо його вдосконалення. Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань використано методи діалектичного матеріалізму, що надає змогу розглядати правові явища в динаміці їх розвитку та взаємозв'язку з іншими явищами, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, системний і функціональний підходи) та інші методи (порівняльно-правовий, соціологічний, історичний, статистичний). Предметом дослідження виступають Конституція України, міжнародно-правові акти, нормативні акти України, теоретичні положення, що визначають конституційно-правові форми та механізм захисту прав людини у сфері охорони здоров'я. На підставі аналізу Конституції України та інших нормативно-правових актів України, міжнародно-правових актів визначено, що ефективність захисту права на охорону здоров'я та медичну допомогу залежить, насамперед, від досконалості законодавчої бази у цій сфері. Багатоаспектність питань стосовно охорони та захисту здоров'я громадян, говорить про необхідність систематизації правових актів у галузі охорони здоров'я. З точки зору конституційного права, законодавство в галузі охорони здоров'я слід привести у відповідність зі змістом поняття "права на охорону здоров'я".

Проаналізовано дотримання задекларованих в Конституції України державних гарантій на охорону здоров'я та безоплатну медичну допомогу. Показано, що законодавство України гарантує всім громадянам право на охорону здоров'я та безоплатну медичну допомогу, тоді як на практиці ці гарантії, в більшості своїй, мають тільки декларативний характер. Надано результати соціологічних досліджень Державної служби статистики України щодо самооцінки населенням стану здоров'я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги. Показано, що недотримання гарантій на охорону здоров'я та безоплатну медичну допомогу призводить до зубожіння окремих домогосподарств. Доведено, що основними чинниками такої ситуації є протиріччя між рівнем фінансування вітчизняної сфери охорони здоров'я та обсягу державних гарантій на безкоштовну медичну допомогу. Розроблено пропозиції щодо напрямів удосконалення державного управління сферою охорони здоров'я за умов системних змін.

Досліджено конституційне право на охорону здоров'я в Україні. Сформульовано визначення поняття права на охорону здоров'я, встановлено його сутність, зміст, коло правомочностей, що його утворюють. Висвітлено стан наукової розробки та основні засади методології дослідження конституційного права на охорону здоров'я. Визначено стан нормативно-правового регулювання в Україні правовідносин, що виникають у процесі реалізації права на охорону здоров'я. Висвітлено досвід конституційно-правового закріплення права на охорону здоров'я в зарубіжних країнах, а також досліджено особливості правового регулювання проблеми фінансування сфери охорони здоров'я за кордоном. Розкрито питання гарантування досліджуваного права на рівні міжнародно-правових актів. На підставі проведеного дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері охорони здоров'я.

Висвітлено проблеми впровадження реформи охорони здоров'я у 2015 р. Обгрунтовано право пацієнтів на доступ до ліків для тяжкохворих та хворих на вірусний гепатит. Розкрито право людини на більшу доступність медичної допомоги та право позбавлених волі на охорону здоров'я. Надано законодавче визначення прав пацієнтів з орфанними захворюваннями.

Исследованы основные правовые проблемы, возникающие в ходе применения к человеку новейших медицинских технологий. Отмечено, что достижения современной медицины способны не только принести несомненную пользу человечеству в целом и конкретному индивиду в частности, но и нанести значительный ущерб правам и свободам человека и поэтому нуждаются в детальной правовой регламентации с целью минимизации возможных злоупотреблений в процессе их применения.

Досліджено особливості поняття та змісту конституційного права на медичну допомогу (МД). Розкрито зміст об'єкта конституційного права на МД та обгрунтовано доцільність розширення кола об'єктів за рахунок включення до їх переліку евтаназії. Визначено, що заключним етапом у визначенні можливості проведення активної або пасивної евтаназії є обгрунтоване рішення суду. Сформульовано поняття суб'єкта конституційного права на МД. Виявлено й охарактеризовано такі напрями конституціоналізації, пов'язані з необхідністю приведення положень законів України у відповідність до Конституції України: узгодження норм Цивільного кодексу України з нормами Конституції України; перегляд правового регулювання питань доступу до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та їх застосування у медичних цілях (для усунення конфлікту між правом людини на МД і правом людини на повагу до гідності та з правом на охорону здоров'я); заборона реклами лікарських засобів (для усунення конфлікту між конституційним правом на інформацію та конституційним правом на МД). На підставі дослідження практики Європейського Суду з прав людини запропоновано такі напрями гармонізації юридичного забезпечення права на МД в Україні з європейськими стандартами: узгодження питання інформованої згоди пацієнта; перегляд юридичного забезпечення права людини на стерилізацію; вдосконалення правового врегулювання трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині (органів, тканин, анатомічних утворень, клітин людини або тварини).

Робота присвячена системному дослідженню здійснення та захисту права фізичної особи на здоров'я. Основною метою дослідження є теоретичне та практичне удосконалення цивільно-правового регулювання здійснення та захисту права фізичної особи на здоров'я. Наведено визначення поняття "здоров'я". Досліджено поняття та юридичну природу права фізичної особи на здоров'я, розкрито його зміст. Виявлено специфіку суб'єктного складу права на здоров'я. Окреслено правовий механізм реалізації права фізичної особи на здоров'я. Виявлено межі здійснення права на здоров'я та наявність його обмеження. Визначено цивільно-правові способи захисту права фізичної особи на здоров'я.