Висвітлено актуальні питання захисту конституційних прав людини та громадянина в Україні. Розкрито проблеми неправомірного дактилоскопіювання, правові засади оцінювання генетично модифікованих продуктів, особливості правової відповідальності за порушення правил стандартизації, економіко-правові аспекти захисту від рейдерства. Проаналізовано можливості використання мобільних телефонів і ЗМІ під час розкриття злочинів. Розглянуто психологічні особливості допиту неповнолітніх, порядок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, проблеми страхового захисту учасників дорожньо-транспортного руху.

Освещены актуальные вопросы защиты конституционных прав человека и гражданина в Украине. Раскрыты проблемы неправомерного дактилоскопирования, правовые основы оценки генетически модифицированных продуктов, особенности правовой ответственности при нарушении правил стандартизации, экономико-правовые аспекты защиты от рейдерства. Проанализированы возможности использования мобильных телефонов и СМИ при раскрытии преступлений. Рассмотрены психологические особенности допроса несовершеннолетних, порядок возмещения расходов на стационарное лечение лица, пострадавшего от преступления, проблемы страховой защиты участников дорожно-транспортного движения.

Висвітлено проблеми кримінальної юстиції щодо забезпечення судового захисту прав людини в Україні. Описано модель системи судів загальної юрисдикції в державі. Розглянуто питання трансформації суду в контексті державного захисту прав і свобод людини й особистої недоторканості. Висвітлено порядок затримання осіб, підозрюваних у скоєнні злочину. Проаналізовано тенденції розвитку тероризму й антитерористичного законодавства зарубіжних держав, об'єкти злочинів проти правосуддя.

Освещены проблемы уголовной юстиции относительно обеспечения судебной защиты прав человека в Украине. Описана модель системы судов общей юрисдикции в государстве. Рассмотрены вопросы трансформации суда в контексте государственной защиты прав и свобод человека и личной неприкосновенности. Освещен порядок задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления. Проанализированы тенденции развития терроризма и антитеррористического законодательства зарубежных государств, объекты преступлений против правосудия.

Здійснено комплексне дослідження засобів забезпечення майнових, немайнових та інших прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину. Досліджено сучасні проблеми забезпечення та реалізації прав і законних інтересів особи під час її затримання за такого випадку. На підставі результатів дослідження розроблено класифікацію зазначених прав та систему кримінально-процесуальних гарантій прав і законних інтересів майнового та немайнового характеру особи, затриманої за підозри у вчиненні злочину. Обгрунтовано необхідність щодо посилення охорони прав і зазначених законних інтересів затриманих осіб шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Визначено межі, підстави та основи обмеження конституційних прав (КП) людини в кримінальному провадженні. Розкрито сутність обмежень і порушень КП з застосуванням заходів процесуального примусу та проведення слідчих дій. Висвітлено порядок обмеження КП людини під час проведення оперативно-розшукової діяльності та провадження досудового розслідування. Проаналізовано механізм контролю та нагляду за законністю й обгрунтованістю обмеження КП, кримінально-процесуальне законодавство (КПЗ) західних держав. Наведено рекомендації щодо подальшого вдосконалення КПЗ України.

Определены границы, основания и основы ограничения конституционных прав (КП) человека в уголовном производстве. Раскрыта сущность ограничений и нарушений КП с применением процессуально-принудительных мероприятий и проведения следственных действий. Освещен порядок ограничения КП человека при проведении оперативно-розыскной деятельности и производстве досудебного расследования. Проанализированы механизм контроля и надзора по законности и обоснованности ограничения КП, уголовно-процессуальное законодательство УПЗ западных государств. Даны рекомендации по дальнейшему усовершенствованию УПЗ Украины.

Розкрито сутність і визначення обмеження конституційних прав. Висвітлено мету, ознаки, підстави, принципи обмеження. Проведено розмежування між обмеженням і порушенням конституційних прав людини. Визначено слідчі дії та заходи процесуального примусу, у разі проведення чи застосування яких найбільш обмежено права людини. Досліджено механізм контролю та нагляду за законністю й обгрунтованістю обмеження конституційних прав людини. Проаналізовано кримінально-процесуальне законодавство західних держав, а також міжнародні й європейські нормативно-правові акти, що регулюють обмеження конституційних прав людини в кримінальному провадженні.

Викладено нові теоретичні положення та висновки, що розкривають юридичну природу конституційного принципу таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної й іншої кореспонденції, особливості його реалізації у досудових стадіях кримінального судочинства. Обгрунтовано умови правомірності обмеження права особи на таємницю кореспонденції, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України та рекомендації з його застосування.

Проаналізовано проблеми правового регулювання та практичної реалізації інституту заходів гарантування безпеки учасникам кримінального судочинства. Розглянуто міжнародно-правові акти, які сприяли становленню інституту гарантування безпеки, виникнення та розвитку цього інституту в Україні й окремих державах. Розкрито поняття, сутність і значення заходів гарантування безпеки, їх види, характеристику, механізм застосування, ефективність. Визначено поняття та класифікацію учасників кримінально-процесуальної діяльності, їх значення для гарантування безпеки учасникам кримінального судочинства, взаємодію відповідних органів. Запропоновано зміни до чинного законодавства.

Наведено результати комплексного дослідження основних тенденцій протиправного впливу як підстави, що зумовлює здійснення провадження щодо гарантування безпеки особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Проаналізовано адміністративно-правові заходи й особливості участі судової міліції (СМ) з гарантування безпеки для даної категорії осіб. Увагу приділено удосконаленню системи показників статистичної звітності про службову діяльність підрозділів СМ, оскарженню дій СМ, а також представництву інтересів осіб, взятих під захист. Наведено рекомендації щодо вдосконалення чинних нормативно-правових актів з питань організаційно-правового положення підрозділів СМ та провадження щодо гарантування безпеки особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми захисту прав і свобод людини, стосовно якої застосовують запобіжні заходи в кримінальному провадженні України. Наведено дефініцію "засади захисту прав і свобод людини в кримінальному впровадженні України". Досліджено кожний вид запобіжних заходів, мету, підстави та обставини, які враховуються в процесі прийняття рішень про їх застосування. Проаналізовано гарантії й особливості захисту прав і свобод учасників кримінального впровадження під час їх обрання.

Встановлено суть правових позицій Конституційного суду, зафіксованих у його актах, визначено їх роль і місце у загальнодержавній справі утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина, зоерема і насамперед під час здійснення правосуддя. Увагу зосереджено на дотриманні прав особи під час здійснення правосуддя. Розглянуто рівність громадян перед законом як право та конституційний принцип, право на правову допомогу, особисту недоторканість та судовий захист. Проаналізовано діяльність Конституційного суду щодо захисту таких прав людини, як право на життя, медичне обслуговування, освіту, житло, приватну власність, соціальний захист тощо. Досліджено практику захисту прав людини та громадянина шляхом надання офіційного тлумачення Конституції та законів. Висвітлено перспективи розширення конституційного контролю за дотриманням прав і свобод людини та громадянина.

Висвітлено питання щодо деяких особливостей кримінальної відповідальності за корупційні діяння. Викладено деякі аспекти реформування прокуратури України в контексті європейських стандартів. Наведено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування злочинів, пов'язаних із пожежами. Розглянуто обставини, що виключають відшкодування (компенсацію) шкоди у кримінальному провадженні. Проаналізовано європейські стандарти забезпечення права на захист у кримінальному судочинстві України.

Здійснено комплексний аналіз і розроблено положення теоретичного та практичного характеру, пов'язані з визначенням ролі кримінальних процесуальних принципів у механізмі забезпечення прав учасників кримінального провадження. Визначено поняття, сутність і зміст принципів кримінального провадження, охарактеризовано їх систему й особливості взаємодії. Проаналізовано структуру механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження та її компоненти. Досліджено особливості реалізації принципів кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників відповідно до їх процесуального статусу, визначено недоліки правової регламентації та практичного втілення вказаного механізму. Окреслено міжнародні стандарти та принципи кримінального провадження в галузі прав людини, розглянуто правові питання їх імплементації у вітчизняне кримінальне процесуальне законодавство як передумову вдосконалення механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження. З позиції необхідності вдосконалення механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження визначено особливості регуляторного впливу кримінальних процесуальних принципів на правотворчість, правозастосовну діяльність у сфері кримінального судочинства, а також правосвідомість посадових осіб, що здійснюють кримінальне провадження. За результатами вивчення та узагальнення міжнародного досвіду, слідчої та судової практик, аналізу чинних нормативно-правових положень, а також результатів емпіричних досліджень вироблено науково обгрунтовані рекомендації щодо вдосконалення механізму забезпечення прав учасників кримінального провадження на основі кримінальних процесуальних принципів.

Здійснено комплексний аналіз і розробку положень теоретичного та практичного характеру, пов'язаних зі здійсненням судового контролю за дотриманням права на повагу до приватного життя в кримінальному провадженні. Розкрито сутність судового контролю, запропоновано його визначення. Зосереджено увагу на ознаках, формах і видах судового контролю, системі специфічних засад здійснення діяльності слідчого судді, ознаках слідчого судді як суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності. Досліджено сутність права на повагу до приватного життя в кримінальному провадженні, сформульовано його поняття, визначено суб'єкти захисту права на повагу до приватного життя в кримінальному провадженні та суб'єкти, які забезпечують дотримання цього права. Розкрито сутність обмеження права на повагу до приватного життя, сформульовано його поняття, визначено мету, умови правомірного обмеження права на повагу до приватного життя учасників кримінального провадження. Проаналізовано механізм судового контролю за дотриманням права на повагу до приватного життя під час застосування запобіжних заходів; проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, визначено повноваження слідчого судді під час здійснення такого контролю. За результатами вивчення й узагальнення міжнародного досвіду, слідчої та судової практик, аналізу чинних нормативно-правових положень вироблено науково-обгрунтовані рекомендації щодо вдосконалення механізму судового контролю за дотриманням права на повагу до приватного життя.

Досліджено питання поваги до приватного життя в кримінальному впровадженні, узагальнено норми кримінального процесуального законодавства України та рішення Європейського суду з прав людини щодо допустимості втручання органами розслідування в приватне життя учасника кримінального провадження.

Розглянуто проблемні питання кримінального процесу під час проведення обшуку. Розкрито процесуальні підстави та порядок проведення обшуку уповноваженими особами під час здійснення кримінального провадження. Відзначено, що застосування належної правової процедури сприятиме забезпеченню захисту прав і свобод людини у кримінальному судочинстві.

Досліджено теоретичні та практичні процесуальні проблеми, що виникають з питань гарантування прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Запропоновано шляхи їх вирішення. Сформульовано визначення поняття "реалізація гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою". Запропоновано класифікацію гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за визначеними критеріями. Розроблено класифікацію міжнародно-правових стандартів реалізації прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залежно від порядку застосування запобіжного заходу.

Досліджено зміст і процесуальний механізм забезпечення публічно-правової охорони у контексті кримінального та адміністративно-деліктного проваджень. Запропоновано категорію "публічно-правова охорона прав людини" (ППОПЛ) розглядати в межах поділу на кримінально-правову та адміністративно-деліктну. Проаналізовано заходи та засоби ППОПЛ як складові механізму охорони суспільних відносин.

Розкрито тему процесуальних гарантій забезпечення прав особи у кримінальному судочинстві. Увагу приділено визначенню терміна "процесуальні гарантії". Розглянуто проблемні питання щодо інтересів учасників кримінального провадження. Проаналізовано погляди правників на поняття кримінально-процесуальних гарантій. Виокремлено їх сутнісні ознаки та на їх підставі сформульовано авторське визначення поняття кримінально-процесуальних гарантій.

Приділено увагу проблемі кримінальних процесуальних гарантій прав особи за міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Визначено процесуальну сутність міжнародного співробітництва, систему кримінальних процесуальних гарантій у процесі здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Наведено аргументи на користь того, що така група гарантій є системою, до складу якої входять гарантії прав і свобод особи, а також гарантії, що стосуються організації процесу міжнародного співробітництва. Проаналізовано підстави оскарження процесуальних рішень, дій і бездіяльності органів державної влади, а також окремих посадових осіб, пов'язаних з міжнародним співробітництвом, наданням міжнародної правої допомоги та екстрадиції в процесі відповідного кримінального провадження.

Розглянуто теоретичні, правові та праксеологічні засади гарантій забезпечення права на свободу та особисту недоторканність в кримінальному провадженні. Визначено поняття та правову природу розглядуваних гарантій як правових засобів, які закріплено в нормах права, носять загальний та постійний характер, і мають предметом свого впливу процесуальну діяльність, що забезпечує реалізацію, охорону, захист фізичної, духовної та психічної недоторканості особи. Доведено, що гарантії забезпечення права на свободу та особисту недоторканність в кримінальному провадженні мають свою систему та структуру. З'ясовано місце гарантій забезпечення права на свободу та особисту недоторканність в кримінальному провадженні в системі кримінальних процесуальних гарантій. На підставі аналізу наукових джерел та нормативно-правових актів визначено поняття та ознаки правомірного обмеження права на свободу та особисту недоторканність в кримінальному провадженні, встановлено підстави його застосування. Сформульовано поняття порядку правомірного обмеження права на свободу та особисту недоторканність в кримінальному провадженні, виокремлено етапи його реалізації. Запропоновано систему процесуальних гарантій захисту права на свободу та особисту недоторканність в кримінальному провадженні та охарактеризовано механізм реалізації таких гарантій як комплексу взаємопов'язаних та взаємодіючих нормативно-правових засобів та способів, якими охоплено всю сукупність об'єктивних та суб'єктивних факторів, направлених на реалізацію процесуальних гарантій захисту права на свободу та особисту недоторканість в кримінальному провадженні.