Досліджено теоретичні, науково-практичні проблеми становлення й розвитку договору як джерела конституційного права України. Розкрито значення та правовий статус нормативно-правового договору як джерела конституційного права України. Розглянуто значення Конституційного Договору між Верховною Радою України і Президентом України як джерела конституційного права України, а також його роль як соціально-правового регулятора й ефективного способу вирішення політичної кризи у державі. Визначено правовий феномен делегування повноважень як передумови виникнення договірних відносин у конституційному праві зарубіжних держав і України.

Подано нормативно-правові акти - джерела конституційного права України, що регулюють основоположні суспільні відносини у сферах правового статусу Автономної Республіки Крим (Конституція Автономної Республіки Крим), взаємовідносини інститутів громадянського суспільства та держави, забезпечення основних прав та свобод людини і громадянина, вдосконалення державно-правового механізму тощо.

Зібрано основні законодавчі акти з конституційного законодавства України, які розміщено у чотирьох розділах: законодавство про вибори та референдуми; правовий статус особистості; організацію та діяльність органів державної влади; територіальний устрій та місцеве самоврядування. Вперше у вітчизняній навчальній і науковій юридичній літературі запропоновано повну збірку рішень Конституційного Суду України станом на 30 березня 2000 р.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)-30

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено положення Конституції України щодо законотворчості у табличному вигляді, а також законотворчу процедуру в конституціях, що діяли на території сучасної української держави. Розкрито суть основних понять і термінів конституційного права, зокрема, конституційних юрисдикції, юстиції, угоди, скарги, поправки, контролю та провадження, а також конституційності, конституціоналізму, конституціоналізації, конституції, парламентського права, післяпарламентського референдуму, конституційно-правового статусу людини та громадянина, народовладдя. Проаналізовано основні положення конституцій зарубіжних країн.

Освещены положения Конституции Украины о законотворчестве в табличном виде, а также законотворческая процедура в конституциях, действовавших на территории современного украинского государства. Раскрыта сущность основных понятий и терминов конституционного права, в частности, конституционных юрисдикции, юстиции, соглашения, жалобы, поправки, контроля и производства, а также конституционности, конституционализма, конституционализации, конституции, парламентского права, послепарламентского референдума, конституционно-правового статуса человека и гражданина, народовластия. Проанализированы основные положения конституций зарубежных стран.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)-30

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)-3 + Х819(4Укр)11-3

Рубрики:

Державне право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)-30 + Х91-30

Рубрики:

Державне право окремих країн

Міжнародне право (міжнародне публічне право)

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)-30

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Зазначено, що проблеми адаптації комунікативної мережі до процесу законотворення за умов демократизації суспільно-політичних інституцій України доцільно вирішувати в контексті імплементації вітчизняного законодавства до європейських стандартів, зміцнення міжпарламентських зв'язків із метою інтеграції нашої держави до цивілізаційних цінностей парламентаризму.

Проаналізовано деякі проблеми системи джерел конституційного права України, здійснено огляд та аналіз фундаментальних положень та дискусійних питань з даної теми. Досліджено питання виникнення та розвитку джерел конституційного права України. Запропоновано визначення поняття "джерело конституційного права". Встановлено особливості системи джерел конституційного права України та окремих її складових. Розглянуто перспективи подальшого розвитку системи джерел конституційного права України. На підставі аналізу зарубіжної конституційної практики запропоновано концепцію проекту закону "Про нормативно-правові акти України".

Розкрито проблеми правового регулювання місця, ролі, функцій та повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Обговорено питання правового стану людини та громадянина як члена територіальної громади, доведено необхідність застосування дворівневої системи первинних суб'єктів місцевого самоврядування (територіальна громада як соціально-територіальна група та особистість як суб'єкт індивідуальних прав). Проаналізовано головні напрямки діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення громадянських, соціально-економічних, культурних та політичних прав людини та громадянина. Досліджено організаційно-правові форми та методи діяльності представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування у процесі забезпечення прав і свобод.

Надано загальну характеристику права законодавчої ініціативи, висвітлено зміст і суть процесу реалізації права законодавчої ініціативи, окреслено та розглянуто шляхи вирішення питань, пов'язаних з визначенням суб'єктів права законодавчої ініціативи та реалізацією ними цього права. Запропоновано юридичне визначення понять права законодавчої ініціативи, суб'єктів права законодавчої ініціативи, системи нормативно-правових актів, що регулюють право законодавчої ініціативи. Обгрунтовано необхідність конституційного розширення кола суб'єктів права законодавчої ініціативи, розкрито суть форм реалізації права законодавчої ініціативи його суб'єктами. Досліджено права та обов'язки Президента України, народних депутатів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України як суб'єктів відповідного права. Сформульовано наукові положення та висловлено пропозиції щодо вдосконалення й конкретизації коституційного статусу суб'єктів права законодавчої ініціативи та розширення кола таких суб'єктів.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми конституційно-правових норм в Україні. Проаналізовано їх еволюцію, поняття, співвідношення з іншими галузевими нормами права. Визначено основні критерії класифікації норм конституційного права, розглянуто систему конституційно-правових норм. Значну увагу приділено структурі даних норм та характеристиці її основних елементів. Здійснено грунтовне дослідження основних проблем розвитку та вдосконалення конституційно-правових норм, зокрема, проаналізовано основні фактори та тенденції їх розвитку і вдосконалення у конституційному праві України. Розроблено практичні рекомендації, застосування яких сприяє вдосконаленню та підвищенню ефективності нормотворчої та нормозастосовчої діяльності у конституційному праві України з врахуванням позитивного вітчизняного й зарубіжного досвіду.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми реалізації конституційно-правових норм, досліджено їх змістові, структурні, функціональні й онтологічні особливості та визначено роль і місце у національній правовій системі. Встановлено основні функції Конституції та конституційно-правових норм, розкрито їх сутність і соціальну цінність. Розглянуто форми реалізації та специфіку конституційно-правових норм. Встановлено об'єктивні закономірності застосування як особливої форми реалізації конституційно-правових норм. Проаналізовано концептуальні засади здійснення сучасної конституційно-правової реформи в Україні. Обгрунтовано перспективні напрями, шляхи, засоби й умови удосконалення процесу реалізації конституційно-правових норм.

Досліджено систему джерел конституційного права та охарактеризовано загальні та спеціальні риси її складових елементів. Запропоновано визначення поняття Конституції України як єдиного нормативно-правового акту, який є Основним Законом України і законодавчою базою, має найвищу юридичну силу, приймається і змінюється в особливому порядку, відрізняється специфічним змістом і структурою та чинний на всій території України. Доведено доцільність розмежування змісту понять "основні риси" та "формально-юридичні властивості" Конституції України. З'ясовано специфіку впливу Конституції України на чинне законодавство. Уточнено зміст понять "найвища юридична сила" і "верховенство" Конституції, виявлено їх відмінність і спорідненість. Досліджено особливості правової природи законів про внесення змін до Конституції України.

Охарактеризовано сучасну систему джерел конституційного права та досліджено міжнародні договори України. Розкрито сутність та ознаки міжнародних договорів України як джерел конституційного права, проблеми їх співвідношення з Конституцією та законами України. Показано, що включення до національної системи права міжнародних договорів збільшує кількість принципів і норм, якими врегульовані конституційно-правові відносини у таких сферах, як: права та свободи людини та громадянина, громадянство, статус апатридів, біженців, національні меншини, мова національних меншин, місцеве самоврядування, форми безпосереднього волевиявлення. Запропоновано класифікацію міжнародних договорів України - джерел конституційного права.

Досліджено юридичну природу норм конституційного права України, проаналізовано їх співвідношення з іншими правовими і соціальними нормами. На підставі встановлених ознак конституційно-правових норм і з урахуванням досвіду конституційного будівництва запропоновано визначення норми конституційного права України. Проаналізовано структуру конституційних норм, наведено їх класифікацію, а також надано визначення системи норм конституційного права України. Висвітлено функції конституційно-правових норм.

Розкрито сутність правового звичаю як складової системи сучасних джерел конституційного права України. Розроблено класифікацію та систематизацію конституційно-правових звичаїв. Проаналізовано нові концептуальні підходи щодо визначення джерел конституційного права України, сформовано систему критеріїв їх класифікації. З урахуванням запропонованих критеріїв класифіковано відповідні галузеві джерела права. Охарактеризовано систему джерел сучасного конституційного права України, встановлено юридичні властивості її основних складових. Обгрунтовано визначення поняття правового звичаю як джерела сучасного конституційного права України, виділено його кваліфікуючі юридичні ознаки, визначено етапи становлення та розвитку. Встановлено призначення та розроблено механізми реалізації основних функцій конституційно-правових звичаїв. Запропоновано критерії класифікації даних джерел національного конституційного права, охарактеризовано їх види. Розроблено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України у сфері конституційної правотвірної та правозастосовної діяльності.

Досліджено теоретичні проблеми формування системи сучасних джерел конституційного права України та перспективи й пріоритети її удосконалення у політико-правових реаліях сучасного періоду. Обгрунтовано новітні теоретико-методологічні підходи до визначення сучасних джерел конституційного права України, виявлено їх загальні та спеціальні юридичні властивості. З'ясовано, що сучасні джерела конституційного права України об'єктивізують та унормовують політико-владні інтереси основних суб'єктів національного конституційного правотворення в передбачених Конституцією та законами України юридичних формах буття конституційно-правових норм. Проаналізовано проблеми класифікації та систематизації сучасних джерел конституційного права України. Зроблено висновок, що критерії класифікації є кваліфікуючими ознаками джерел відповідної галузі права, що дозволяють розмежовувати сучасні джерела конституційного права між собою. Встановлено такі критерії класифікації сучасних джерел конституційного права, як характер (сутність) волевиявлення суб'єктів конституційної правотворчості, зміст, юридична сила, форма правового буття, джерела, територія та час дії, чинність, національна приналежність, традиційність для національної правової системи. З використанням даних критеріїв розроблено класифікацію сучасних джерел конституційного права України, систематизовано їх основні види.