Індекс рубрикатора НБУВ: Х8(4УКР)-321.111

Рубрики:

Держава та право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Наведено Закони України та акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств щодо загальних засад діяльності бібліотек.

Приведены Законы Украины и акты Верховного Совета Украины, указы Президента Украины, постановления и распоряжения Кабинета Министров Украины, нормативно-правовые акты министерств относительно общих основ деятельности библиотек.

Подано детальний аналіз положень Дисциплінарного статуту митної служби України. Висвітлено переваги й недоліки окремих його норм, наведено рекомендації щодо їх практичного застосування. Здійснено порівняльний аналіз ряду норм Статуту та норм інших законодавчих актів, зокрема, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про державну службу". Розглянуто обов'язки керівника митного органу з забезпечення службової дисципліни, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок їх застосування, а також порядок оскарження рішень щодо застосування даних стягнень.

Представлен детальный анализ положений Дисциплинарного устава таможенной службы Украины. Освещены преимущества и недостатки отдельных его норм, изложены рекомендации по их практическому применению. Осуществлен сравнительный анализ ряда норм Устава и норм других законодательных актов, в частности, Кодекса законов о труде Украины, Закона Украины "О государственной службе". Рассмотрены обязательства руководителя таможенного органа по обеспечению служебной дисциплины, виды поощрений и дисциплинарных взысканий, порядок их применения, а также порядок обжалования решений по применению данных взысканий.

Запропоновано концепцію формування та реалізації державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції України. Висвітлено основні положення Законів України "Про основні засади державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції України", "Про основні засади стратегічного програмно-цільового планування процесів реформування та розвитку структур безпеки і оборони України". Наведено рекомендації з удосконалення українського законодавства у сфері реалізації виборчих і особистих прав і свобод громадян, щодо посилення протидії злочинам, вчиненим з використанням комп'ютерних технологій. Викладено заходи щодо нейтралізації злочинності у сфері незаконного обігу наркотиків.

Предложена концепция формирования и реализации государственной политики в сфере евроатлантической интеграции Украины. Освещены основные положения Законов Украины "Об основных основах государственной политики в сфере евроатлантической интеграции Украины", "Об основных основах стратегического программно-целевого планирования процессов реформирования и развития структур безопасности и обороны Украины". Приведены рекомендации по усовершенствованию украинского законодательства в сфере реализации избирательных и личных прав и свобод граждан, усиления противодействия преступлениям, совершенных с использованием компьютерных технологий. Изложены меры, направленные на нейтрализацию преступности в сфере незаконного обращения наркотиков.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.30 + Х8(4УКР)-321.1

Рубрики:

Джерела права

Держава та право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано стан національного законодавства та перспективи його розвитку. Визначено пріоритети законодавчої діяльності Верховної Ради України в контексті забезпечення розбудови української держави та розвитку національної правової системи. Розкрито проблеми державного будівництва конституційної реформи, законодавчі напрями реформування економіки, розвитку соціальної та гуманітарної сфери. Розглянуто питання законодавчого забезпечення національної безпеки, організації протидії організованій злочинності та корупції, виконання окремих міжнародних зобов'язань. Висвітлено особливості судово-правової реформи, кодифікаційну діяльність Верховної Ради України.

Проанализированы состояние национального законодательства и перспективы его развития. Определены приоритеты законодательственной деятельности Верховного Совета Украины в контексте обеспечения развития украинского государства и развития национальной правовой системы. Раскрыты проблемы государственного строительства конституционной реформы, законодательные направления реформирования экономики, развития социальной и гуманитарной сферы. Рассмотрены вопросы законодательного обеспечения национальной безопасности, организации противодействия организованной преступности и коррупции, выполнения отдельных международных обязательств. Освещены особенности судебно-правовой реформы, кодификационная деятельность Верховного Совета Украины.

Наведено наукові висновки щодо законопроектів, що стосуються проблем законодавчого регулювання пріоритетних сфер суспільних відносин і були включені до порядку денного шостої та сьомої сесій Верховної Ради України шостого скликання. Із застосуванням "блокового підходу" проаналізовано проекти законодавчих актів, а також національні програмні та директивні документи, в яких визначалися напрями законодавчої діяльності, рекомендації міжнародних організацій, членом яких є Україна, ретроспектива законопроектної діяльності, пропозиції науковців, досвід інших держав щодо законодавчого регулювання досліджуваних питань. Наведено рекомендації щодо визначення напрямів законодавчого регулювання пріоритетних сфер суспільних відносин в Україні. Увагу приділено питанням вдосконалення конституційного статусу АР Крим, законодавчому визначенню статусу органів прокуратури, проблемам правового регулювання діяльності паливно-енергетичного комплексу України.

Проаналізовано вимоги до актів суб'єктів владних повноважень та умови чинності таких актів.

Висвітлено історію конституційного процесу в Україні. Запропоновано шляхи вдосконалення законодавства з питань місцевого самоврядування. Досліджено проблеми вдосконалення національного законодавства з питань проведення референдумів. Розглянуто актуальні питання вдосконалення інвестиційного законодавства. Викладено проблеми та перспективи розвитку податкового законодавства. Проаналізовано питання вдосконалення законодавчих норм щодо охорони та використання земельних ресурсів. Розглянуто законодавчу регламентацію розвитку альтернативної енергетики й енергетики з поновлюваних джерел у контексті забезпечення національної безпеки. Визначено проблеми законодавчої регламентації деяких напрямів розвитку паливно-енергетичної галузі України. Досліджено актуальні проблеми законодавчого забезпечення повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян.

Виявлено теоретичні та практичні проблеми щодо визначення ролі та місця актів глави держави в системі правових актів України, досліджено генезу та наведено авторську класифікацію актів Президента України. На основі аналізу стану правового регулювання видання актів глави держави запропоновано шляхи його вдосконалення, зокрема внесено пропозиції щодо законодавчого врегулювання видання актів Президента України та контролю за їх виконанням. Удосконалено характеристику правової природи послань Президента України до народу та Верховної Ради України, зокрема, запропоновано вважати їх одночасно правом і обов'язком глави держави.

На сьогоднішній день поняття національних інтересів в Антарктиці не визначено в жодному директивному законодавчому акті. Виходячи з цього, дослідження грунтується на припущенні, що національні інтереси Сторін Договору про Антарктику (в т.ч. й України) полягають у забезпеченні універсальних цінностей, які асоціюються міжнародною спільнотою з Антарктикою і систематизовані ініціативною групою СКАР з соціальних наук у 6 категорій: природоохоронні, суспільні, економічні, наукові, естетичні та політичні цінності (з відповідними підкатегоріями). Хоча зазначені цінності мають якісну природу, їх ранжування та інтерпретація одержаних результатів можливі шляхом залучення математичного апарату. Визначено кількісні характеристики цінностей Антарктики за допомогою методу експертних оцінок, якого успішно впроваджено у суспільно-політичні дослідження проф. Томасом Сааті у другій пол. XX ст. Дослідження здійснювалось у 3 етапи: підготовка матриці з переліком досліджуваних цінностей (національних інтересів); заповнення елементів матриці експертними оцінками шляхом послідовного попарного порівняння важливості кожної цінності відповідно до рангу від 0 до 9; обчислення задачі власних значень складеної матриці, які після процедури нормалізації надають кількісні характеристики важливості кожної цінності. У процесі оцінювання національних інтересів використовувались такі нормативно-правові документи: Державна цільова науково-технічна програма проведення досліджень в Антарктиці на 2011 - 2020 рр.; укази Президента; акти Кабінету Міністрів України; а також робочі та інформаційні документи України, надані для розгляду на щорічних Консультативних Нарадах з Договору про Антарктику, починаючи з 2000 року. Одержано такі результати експертної оцінки національних інтересів за порядком їх важливості: наукові - 47,2 %; політичні - 18,1 %; економічні - 15,2 %; природоохоронні - 10,5 %; суспільні - 6,4 %; естетичні - 2,6 %. Запропонований метод можна застосувати для аналізу національних інтересів інших держав і Сторін Договору про Антарктику. Одержані результати слугують аналітичним підгрунттям для прийняття органами виконавчої влади політичних рішень щодо діяльності України в Антарктиці на найближчу і віддалену перспективу, а також для обгрунтування політичної позиції нашої держави у відповідних міжнародних органах Договору про Антарктику.

Досліджено науково-теоретичні, правові та практичні проблеми визначення конституційно-правового статусу та механізмів реалізації стратегічних актів. Наведено авторське визначення таких понять, як "стратегічний (програмний) акт", "стратегічна правотворчість", "передвиборна програма", "угода про утворення коаліції у Верховній Раді України" тощо. Систематизовано ієрархію стратегічних актів суб'єктів владних повноважень, розроблено класифікацію стратегічних актів Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України. Проаналізовано положення науково-правових джерел, на підставі яких визначено основні недоліки сучасного стану конституційно-правового регулювання стратегічної правотворчості. З метою подальшого вдосконалення національного законодавства та практики його застосування сформульовано пропозиції щодо необхідності внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства України, зокрема до Конституції України, законів України тощо.

Мета статті - визначення змісту поняття індивідуального правового регулювання в контексті сучасних тенденцій розвитку правової системи України, а також його ролі та значення в механізмі правового регулювання. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціально юридичні методи пізнання, за допомогою яких вивчено наукові підходи та доктринальні позиції розуміння індивідуального правового регулювання, зокрема сутності його соціально-управлінської природи функціонування. Вихідним принципом запропонованої наукової роботи є розробка теоретичних положень, що визначають особливості індивідуально-правового регулювання, пов'язаного з дією певного механізму, що поєднує в собі усі юридичні засоби та за допомогою індивідуального веління регулює певні казуально-регламентовані суспільні відносини. В сучасних умовах трансформації суспільних відносин та здійснення правої реформи в Україні індивідуальне правове регулювання набуває все більшого значення, яке полягає у забезпеченні вирішення конкретних життєвих правових ситуацій та задоволення інтересів конкретних суб'єктів. А це, в свою чергу, актуалізує потребу постійного вирішення наукових завдань, пов'язаних з індивідуальним правовим регулюванням, що матиме теоретичну та практичну цінність для усієї системи юридичних наук.

Запропоновано методику скорочення часових витрат на засвоєння вимог нормативних документів у предметній галузі. Мета дослідження - розробка такого способу автоматизації аналізу нормативних документів, який дозволив би на основі порівняння з певним еталоном визначити ранг окремого докумету в множині документів. Запропоновано критерії повноти вихідного переліку документів, а також показники, які дозволяють попередньо, без перечитування, оцінити передбачуване застосування окремого документу. Наведена послідовність складання вихідного пулу достатнього обсягу, за допомогою сайту Верховної Ради України. Придатність розглянутої методики була підтверджена збігом рангів наданих розглянутим документам експертами з рангами, наданими програмним забезпеченням. Методика може бути запропонована для широкого кола напрямків діяльності.

Розглянуто актуальну проблему - нормативне закріплення та практичне застосування правового моніторингу в Україні. Мета дослідження - аналіз моніторингової діяльності, яка сприяє підвищенню ефективності нормотворчого процесу та слугує подоланню ряду недоліків державного управління. В роботі було використано загальнонаукові методи дослідження, як-то: аналіз, синтез для вивчення правового моніторингу нормативно-правових актів. Автором проаналізовано законопроєкт "Про правотворчу діяльність", який спрямований на визначення засад та порядку здійснення правотворчої діяльності в Україні. Ряд статей цього законопроєкту регулює здійснення правового моніторингу нормативно-правових актів. Зокрема, в законопроєкті визначено поняття правового моніторингу, суб'єкти його здійснення, які представлені комітетами Верховної Ради України, суб'єктами правотворчої діяльності або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, а також Верховним Судом. Законопроєктом передбачено шляхи здійснення правового моніторингу, як-то: здійснення аналітичних узагальнень, проведення опитувань громадської думки, аналізу судових рішень тощо. Поки закон не прийнято, здійснення правового моніторингу в окремих сферах регулюється підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, автором проаналізовано Порядок моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сферах правового регулювання банкрутства, виконання судових рішень - рішень інших органів (посадових осіб), судово-експертної діяльності, судоустрою та судочинства, кримінальної юстиції, адвокатури та адвокатської діяльності, безоплатної правової допомоги. На підставі цього порядку Директоратом правосуддя та кримінальної юстиції було здійснено колосальну моніторингову роботу, яка включала збір інформації про стан правового регулювання; проведення анкетування, узагальнення, обробки та аналізу інформації; підготовку пропозицій та концепцій законів та підготовку звіту. Правовий моніторинг зарекомендував себе як досить дієвий та ефективний інструмент, що здатен надавати вражаючі результати.