Освещены вопросы содержания, назначения и исторического развития философии права. Рассмотрены основные проблемы философии права: правовая онтология, антропология и аксиология. Проанализированы современные философско-правовые доктрины, а также философские аспекты права и власти в посттоталитарном обществе.

Изложены теоретические проблемы сохранения, развития и использования правового наследия, его состояния в эпоху модерна, при процессах глобализации и активного диалога правовых культур. Дана критическая оценка европоцентристского подхода к праву, характеристика западной и восточной правовых традиций. Рассмотрена специфика правовой системы Украины в сравнении с романо-германскими правовыми системами, обоснована её принадлежность к евразийской правовой семье.

Розкрито сутність і предмет філософії права. Надано загальну характеристику філософії права, визначено її місце в системі юридичної освіти і практики. Висвітлено основні напрямки філософсько-правової думки в ХІХ ст.: історичну школу права, юридичний позитивізм, соціологію права, неокантіанство, прагматизм в праві.

Раскрыта сущность и предмет философии права. Дана общая характеристика философии права, определено ее место в системе юридического образования и практики. Освещены основные направления философско-правовой мысли в ХІХ ст.: историческая школа права, юридический позитивизм, социология права, неокантианство, прагматизм в праве.

Розглянуто загальні методологічні проблеми права, а також питання, пов'язані з визначенням природи приватного права (ПП), його базовими цінностями та особливостями взаємодії з різними сферами суспільної діяльності людей. Викладено історію становлення та розвитку ПП, його аксіологію та онтологію, охарактеризовано взаємодію зі змістом понять власності, культури, моралі. Показано роль ПП у демократичній перебудові суспільних відносин в Україні.

Рассмотрены общие методологические проблемы права, а также вопросы, связанные с определением природы частного права (ЧП), его базовыми ценностями и особенностями взаимодействия с различными сферами общественной деятельности людей. Изложены история становления и развития ЧП, его аксиология и онтология, охарактеризовано взаимодействие с сутью понятий собственности, культуры и морали. Показана роль ЧП в демократической перестройке общественных отношений в Украине.

У контексті правової інтерпретації, на підставі узагальнення літературних джерел класиків світової філософсько-правової думки і дореволюційної вітчизняної (української та російської) філософії права, праць сучасних західних філософів права, відомих філософів і вчених-юристів України та Росії розкрито суть понад п'ятисот загальнофілософських, соціологічних і психологічних понять персонально-бібліографічного та категорійного характеру, пов'язаних з різними аспектами загальних суперечностей між нормативністю та свободою, законом і злочином.

В контексте правовой интерпретации, на основе обобщения трудов классиков мировой философско-правовой мысли и дореволюционной отечественной (украинской и русской) философии права, трудов современных западных философов права, известных философов и ученых-юристов Украины и России раскрыто содержание более пятисот общефилософских, социологических и психологических понятий персонально-библиографического и категорийного характера, связанных с различными аспектами общих противоречий между нормативностью и свободой, законом и преступлением.

Висвітлено проблему справедливості, грунтуючись на наукових засадах. За умов, що забезпечують достовірність методу правознавчого дослідження, розглянуто суттєві проблеми загального вчення про право, проаналізовано місце правознавства в системі інших наук. Визначено зв'язок права з державою, природою, мораллю, наукою. Висвітлено питання правових статистики і динаміки, а також відносної невизначеності правозастосовчого акту. Розкрито сутність поняття інтерпретації.

На научной основе освещена проблема справедливости. С использованием условий, обеспечивающих достоверность метода правоведческого исследования, рассмотрены существенные проблемы общего учения о праве, проанализировано место правоведения в системе других наук. Определена связь права с государством, природой, моралью, наукой. Освещены вопросы правовых статистики и динамики, а также относительной неопределенности применения правового акта. Раскрыта сущность понятия интерпретации.

Освещена проблема правовой ситуации и предложено ее осмысление. Проведен подготовительный анализ правовой ситуации. Рассмотрена правовая ситуация как фундаментально-онтологический феномен. Приведены подходы к правовой ситуации в современной философии права и нормативной практической деятельности. Описана онтология ситуации М.Хайдеггера, проанализирована онтологическая структура ситуации события. Рассмотрено пространственно-временное устройство правовой ситуации.

Рассмотрены соотношение закона и правды в древней и средневековой Руси, а также соотношение сущности понятий "закон" и "узаконение" в Российской империи, "право", "закон" и "законодательный акт" в условиях советской политико-правовой системы, "право" и "закон" в современном русском юридическом лексиконе и языках английской и романо-германской групп.

Освещены история, предмет и методология социологии права, взаимные функциональные зависимости между обществом и правом, социальные предпосылки формирования определенных правовых норм, объективные требования к ним и обратное воздействие этих норм на социальную жизнь.

Наведено наукознавчу характеристику філософії права, визначено предмет вивчення навчальної дисципліни. Розкрито зміст поняття та склад методології філософії права, показано вплив трансформацій у вітчизняному загальнотеоретичному праводержавознавстві на її розвиток. Розглянуто антропологічну парадигму як прояв тенденції антропологізації предмета філософії права. Проаналізовано загальні проблеми праворозуміння на підставі застосування герменевтико-лінгвістичного підходу. Висвітлено деякі проблеми природного права, зокрема, питання правового захисту людської гідності, свободи віросповідання, природно-правової рівності людей та їх вільних волевиявлень. Розглянуто перспективи застосування філософсько-антропологічного підходу щодо проведення правових наукових досліджень. Наведено характеристику природного права людини та об'єктивного юридичного права. Показано роль потребового підходу у з'ясуванні соціальної сутності правових явищ.

Приведена науковедческая характеристика философии права, определен предмет изучения учебной дисциплины. Раскрыто содержание понятия и состав методологии философии права, показано влияние трансформаций в отечественном общетеоретическом правогосударствоведении на ее развитие. Рассмотрена антропологическая парадигма как проявление тенденции антропологизации предмета философии права. Проанализированы общие проблемы правопонимания на основе применения герменевтико-лингвистического подхода. Освещены некоторые проблемы природного права, в частности вопросы правовой защиты человеческого достоинства, свободы вероисповедания, природно-правового равенства людей и их свободных волеизъявлений. Рассмотрены перспективы применения философско-антропологического подхода к проведению правовых научных исследований. Приведена характеристика природного права человека и объективного юридического права. Показана роль потребностного подхода в определении социальной сущности правовых явлений. Рассмотрены юридические средства защиты прав человека в контексте потребностно-инструментального подхода.

Розглянуто історію розвитку теорії природного права, викладено правові концепції Цицерона, Ф.Аквінського, Гроція, Дж.Фініса. Проаналізовано сучасні підходи щодо тлумачення природного права. Розкрито зміст основних понять правосуддя (свободи, права та справедливості його застосування, гарантовану конституцією недоторканність приватного життя, позитивну дискримінацію та расові квоти, нерівності, свободи слова, цивільних правопорушень, власності, справедливості та договору). Наведено визначення відповідальності та правила Макнотена, розкрито експресивну функцію покарань, доведено неспроможність теорії відплати. Розглянуто проблему визначення критеріїв звільнення від відповідальності, досліджено зв'язок психічної хвороби з кримінальним покаранням. Висвітлено практичні та моральні аспекти смертної кари.

Рассмотрена история развития теории природного права, приведены правовые концепции Цицерона, Т.Аквинского, Гроция, Дж.Финиса. Проанализированы современные подходы к толкованию природного права. Раскрыто содержание основных понятий правосудия (свободы, права и справедливости его применения, гарантированную конституцией неприкосновенность частной жизни, позитивную дискриминацию и рассовые квоты, неравенства, свободы слова, гражданских правонарушений, собственности, справедливости и договора). Дано определение ответственности, приведены правила Макнотена, раскрыта экспрессивная функция наказаний, доказана несостоятельность теории возмездия. Рассмотрена проблема определения критериев освобождения от ответственности, исследована связь психического заболевания с криминальным наказанием. Освещены практические и моральные аспекты смертельной казни.

Освещены актуальные для философско-правового знания проблемы предметной области философии права. Исследованы истоки, генезис, природа, сущность, принципы, априорные основания права как социокультурного феномена. Проанализирован экзистенциально-личностный контекст правовой реальности, описаны этапы формирования концепции Homo juridicus. Дана характеристика права как логико-познавательной конструкции. Рассмотрены идеи свободы и справедливости как аксиологические основания правового бытия. Раскрыта роль правовой реальности в системе культуры.

Розглянуто питання антропології та антропософії в контексті проблем філософії права. Висвітлено загальні антропометодологічні концепти та методологічну важливість моральних чеснот. Наведено інформацію про фізичне, ефірне, астральне тіло, душу, дух, ауру, біополе, карму людини. Розкрито питання її земного та позаземного буття.

Рассмотрены вопросы антропологии и антропософии в контексте проблем философии права. Освещены общие антропометодологические концепты и методологическая значимость моральных достоинств. Приведена информация о физическом, эфирном, астральном теле, душе, духе, ауре, биополе, карме человека. Раскрыты вопросы его земного и внеземного бытия.

Висвітлено зміст, призначення й історичний розвиток філософії права (ФП), а також її основні проблеми. Розкрито зміст понять правових онтології, антропології й аксіології. Показано місце ФП у системі наук. Увагу приділено аналізу сучасних філософсько-правових доктрин, філософським проблемам права та влади у перехідних суспільствах. Розглянуто правосвідомість як проблему ФП, справедливість як основну правову цінність, природне та позитивне право як основні структурні елементи правової реальності. Проаналізовано основні ідеї російських філософів права. Запропоновано концепції відродження природного права. Описано особливості виникнення ФП в Україні, показано його світоглядно-методологічні витоки.

Освещены содержание, назначение и историческое развитие философии права (ФП), а также ее основные проблемы. Раскрыто содержание понятий правовых антологии, антропологии и аксиологии. Показано место ФП в системе наук. Внимание уделено анализу современных философско-правовых доктрин, философским проблемам права и власти в переходных обществах. Рассмотрены правосознание как проблема ФП, справедливость как основная правовая ценность, природное и позитивное право как основные структурные элементы правовой реальности. Проанализированы основные идеи российских философов, предложены концепции возрождения природного права. Описаны особенности возникновения ФП в Украине, показаны его мировоззренческо-методологические истоки.

Подано праці Г. Радбруха з філософії права, написані в останній період його життя. Розглянуто праці ученого про визначення ролі релятивізму у філософії права, види інтерпретації, психологію правової свідомості народів, класові поняття та порядкові поняття у правовому мисленні, становлення нового міжнародного права, закон і право, законне безправ'я та надзаконне право, оновлення права, справедливість і милість, фахові та характерні передумови професії правознавця й інтелектуалізм. Наведено лекції Г. Радбруха з філософії права та його рецензії на наукові дослідження німецьких і зарубіжних учених-правознавців.

Приведены труды Г. Радбруха по философии права, написанные в последний период его жизни. Рассмотрены труды ученого об определении роли релятивизма в философии права, видах интерпретации, психологии правового сознания народов, классовых понятиях и порядковых понятиях в правовом мышлении, становлении нового международного права, законе и праве, законном бесправье и сверхзаконном праве, обновлении права, справедливости и милости, профессиональных и характерных предпосылках професссии правоведа и интеллектуализме. Приведены лекции Г. Радбруха по философии права и его рецензии на научные исследования немецких и зарубежных ученых-правоведов.

Надано аналіз підходів до визначення принципів верховенства права відомими зарубіжними та вітчизняними вченими, зокрема, щодо розуміння формального та органічного (ідеального) елементів цього принципу. Наведено деякі приклади із національного законодавства, які свідчать про недотримання загальновизнаних засад верховенства права.

Проаналізовано питання виникнення дихотомії букви та духу у праві, ставлення до неї у вітчизняній теорії і юридичній практиці; запропоновано напрями вирішення цієї проблеми на рівні як правотворчості, так і правозастосування.

Розкрито сутність основних понять, принципів, методів та засобів вербального біхевіоризму як однієї з провідних методологій формування правомірної поведінки працівника ОВС у контексті сучасних філософсько-правових концепцій. Узагальнено теоретичні засади застосування вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ. Проведено дослідження правовідносин, правової комунікації та поведінки працівників ОВС. Проаналізовано взаємозв'язок вербального біхевіоризму, герменевтики, комунікативної філософії та юридичних дисциплін у формуванні правомірної поведінки. Розкрито правові засади соціальної сутності людини у вербально-біхевіористському та герменевтичному вимірах. Визначено роль вербального біхевіоризму у формуванні правового світогляду працівника ОВС як одного з чинників запобігання злочинності. Досліджено герменевтику інформаційного насильства у сфері діяльності ОВС. Визначено сутність закону як вербального регулятора поведінки соціального суб'єкта. Розроблено вербально-біхевіористський метод виявлення правомірної та протиправної поведінки соціального суб'єкта. Обгрунтовано шляхи вирішення філософських проблем формування правомірної поведінки працівника ОВС.

Досліджено проблему праворозуміння. Охарактеризовано правовий реалізм як філософсько-правову течію. Вивчено позитивні та негативні особливості американського та скандинавського напрямків правового реалізму. Розкрито значення концепції правового реалізму та її актуальність за сучасних умов розвитку правової системи. Систематизовано ідеї правових реалістів та сформульовано оновлену концепцію правового реалізму. Висвітлено результати проведеного соціологічного опитування серед суддів для з'ясування рівня праворозуміння та значення права для суспільства, а також охарактеризовано виваженість і раціональність положень концепції правового реалізму. Визначено вплив ідей правових реалістів на розвиток інших наукових доктрин праворозуміння та вирішення проблем суддівського розсуду. Наведено пропозиції стосовно вдосконалення системи правосуддя, вітчизняної правової системи й освіти.

Розглянуто відношення "людина - право" та його аксіологічний вимір у контексті антропологічних та аксіологічних проблем права. Висвітлено погляди на відношення "людина - право" у вітчизняній філософсько-правовій думці з кінця XIX - до початку XXI ст. Визначено підходи щодо наукового дослідження людини в праві. Розглянуто проблеми правової антропології та правової аксіології. Виявлено двоспрямованість та двоскладовість системи правової антропології, виведено антропоетнічну парадигму останньої та запропоновано її визначення. З'ясовано зміст категорії людина у праві, введено терміно-поняття "людинорозуміння" та "правове людинорозуміння", визначено напрями їх дослідження. Розроблено аксіологічний підхід щодо проблематики людини в праві, основою якого є положення про визнання людини вищою соціальною цінністю. Виявлено закономірність здійснення гуманістичної природи права у напрямі визнання та утвердження людини як найвищої соціально-правової цінності в аспекті від статусу людини поза правом до становлення права людини. Встановлено тенденції процесів здійснення гуманістичної природи права.