Проаналізовано політику безпеки та оборони Турецької Республіки на сучасному етапі розвитку системи міжнародних відносин. Розглянуто основні виклики та загрози, що негативно впливають на перспективи стабільного розвитку Туреччини (курдський сепаратизм, радикальні ісламістські угруповання, громадянські конфлікти в Сирії та Іраку, протистояння регіональних центрів сили). Визначено завдання турецької безпекової політики, описано механізми їх реалізації. Досліджено тенденції розвитку безпекового сектору Туреччини (характер відносин з основними союзниками та партнерами і вплив на нього внутрішньополітичних трансформацій). Окремо схарактеризовано його військовий компонент у межах аналізу наявного стану збройних сил та окреслення перспективних проектів їх модернізації. Підкреслено, що основною точкою докладання безпекових зусиль для Туреччини сьогодні є Близький Схід, тоді як інші регіони мають другорядне значення. Такий стан справ є не дуже задовільним для забезпечення національних інтересів України. Втім, наша держава має перспективи активізувати партнерство з Туреччиною в межах співробітництва оборонно-промислових комплексів.

Висвітлено сутність кризи системи міжнародної безпеки в умовах російської агресії. Розглянуто Близькосхідно-Чорноморський простір як вузол глобальних суперечностей. Проаналізовано суперечливість європейського середовища безпеки в умовах російської загрози. Визначено чинники, що діють у напрямку руйнації існуючого світового ладу. Окрему увагу приділено трансформації стратегічної оборонної політики НАТО та питанням формування регіональної підсистеми міжнародної безпеки. Обгрунтовно потребу оновлення зовнішньополітичної доктрини України, уточнення порядку денного для європейської та євроатлантичної інтеграції України внаслідок змін міжнародного безпекового довкілля.