Наведено близько 1 000 статей, присвячених історичним, політичним, економічним, правовим аспектам європейських інтеграційних процесів. Подано біографічні довідки про відомих європейських громадських і політичних діячів, глав держав і урядів держав - членів ЄС, які зробили вагомий внесок у становлення Європейської спільноти, зокрема, Л. Блюма, Г. Макміллана, Н. Саркозі, Ж. Сантера. Увагу приділено висвітленню етапів розвитку ЄС, особливостей інтеграційних і міждержавних процесів, кризових явищ і шляхів їх подолання упродовж 60-ти років європейської інтеграції, кардинальної зміни ролі ЄС у постбіполярній системі міждержавних відносин. Розглянуто питання регіональної політики ЄС, а також особливості та механізми співпраці України та ЄС.

Висвітлено історію та проаналізовано сучасний стан європейської інтеграції. Розкрито закономірності та послідовність євроінтеграційного процесу, становлення спільного економічного, соціального, валютно-фінансового, політико-правового, науково-дослідного простору, простору свободи, безпеки та законності. Увагу приділено проблематиці відносин України й Європейського Союзу. Проаналізовано підсумки й уроки європейської інтеграції, а також проблеми, які необхідно вирішувати Євросоюзу в новому тисячолітті.

Охарактеризовано Спільну зовнішню політику (СЗП) ЄС як правовий феномен й особливості її правового регулювання на сучасному етапі. Проаналізовано причини, зміст і спрямованість сучасних процесів міждержавної інтеграції у контексті світової глобалізації й інтернаціоналізації. З'ясовано особливості реалізації державного суверенітету за умов європейської міждержавної інтеграції. Простежено розвиток СЗП ЄС і її нормативного закріплення. Виявлено особливості розвитку правового механізму європейської інтеграції у сфері зовнішньої політики, здійснюваної у межах ЄС. З'ясовано правову природу СЗП ЄС. Проаналізовано значення основоположних договорів про ЄС (Маастрихтського, Амстердамського, Ніццького та Лісабонського) для розвитку його СЗП. Розкрито інституційний механізм реалізації СЗП ЄС. Досліджено основні тенденції та перспективи розвитку СЗП ЄС, а також місце України у цьому процесі.

Наведено результати системного аналізу двох взаємопов'язаних процесів: європейського врядування та згуртування ЄС. Визначено місце згуртування у забезпеченні тривкого та сталого розвитку ЄС. Обгрунтовано роль європейського врядування у досягненні засадничих, стратегічних і оперативних цілей ЄС. Виявлено інструменти європейського врядування, що спрямовані на посилення згуртованості ЄС. Проаналізовано динаміку трансформацій Європейської політики згуртування. Вивчено відмінності між процесами інтеграції та європеїзації. Виявлено ключові напрями європеїзації систем державного управління для постсоціалістичних країн. Узагальнено стандарти та досвід європейського врядування, визначено та конкретизовано напрями їх застосування в Україні.

Наукова записка містить дослідження політико-правових стандартів ЄС і визначення на цій основі ключових напрямів вдосконалення моделі модернізації сучасної України. Проаналізовано специфіку реформування Ради Європи як гаранта демократичної трансформації країн Європейського континенту, основні складові системи джерел політико-правових стандартів (договори, акти вторинного права, міжнародні угоди, судові рішення, загальні принципи права ЄС), їх вплив на регулювання відносин між Україною й ЄС. Досліджено процес реалізації політико-правових стандартів ЄС у країнах Східної Європи, рівень відповідності України Копенгагенським критеріям членства в ЄС, правові та політичні аспекти процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Розкрито європейський досвід правового регулювання проходження державної служби (умови прийняття на посади, порядок проведення конкурсу, оцінювання діяльності, дисциплінарну відповідальність державних службовців). Визначено взаємозв'язок та основні параметри вдосконалення політики та права у процесі вітчизняного державотворення, їх вплив на процес європейської інтеграції України.

Здійснено історичний огляд і узагальнено концептуальні підходи до європейської інтеграції. Висвітлено принципи побудови та функціонування системи права ЄС. Розкрито сутність процесу творення політики в ЄС. Проаналізовано історію розбудови інституційної системи Європейських співтовариств і ЄС. Подано інформацію про інституції та дорадчі органи ЄС, правове закріплення їх компетенцій. Охарактеризовано механізми та процедуру приєднання до ЄС. Увагу приділено особливостям євроінтеграційного напрямку зовнішньої та внутрішньої політики України.

Подано системний виклад історичних, інституційних і правових основ ЄС. Розглянуто основні історичні етапи формування та розвитку ЄС, його органів і правової системи. Проаналізовано систему всіх основних і додаткових інститутів ЄС. Розкрито повністю оновлену інституційну структуру з урахуванням нововведень згідно з Лісабонським договором. Увагу приділено правововій системі ЄС, основним джерелам та принципам, галузі прав людини у праві ЄС. Акцентовано на взаємодії правової системи ЄС та України. Наведено глосарій для полегшення засвоєння основних термінів та понять.

Досліджено європейський магнетизм - п'ятдесятиріччя Римських договорів. Розглянуто європейське єднання в історичній перспективі. Проаналізовано успіхи політики інтеграції, кризи та спроби реформування протягом 1960 - 1970 рр. Подано інформацію про маастрихтський договір і заснування "Європейського Союзу". Розкрито особливості сучасної політики щодо внутрішнього ринку та збережених бар'єрів. Акцентовано увагу на проблемі європейської політики безпеки й оборони. Викладено етапи будівництва інтеграційної конструкції (1951 - 2004 рр.). Увагу приділено агенціям Співпраці правоохоронних і судових органів. Проаналізовано складне формування європейської партійної системи. Розглянуто особливості інкорпорації до Договору про Конституцію для Європи.

Увагу приділено історичним аспектам європейської інтеграції, послідовній характеристиці еволюції політики Європейського Економічного Співтовариства, розвитку інституціональної системи Європейського Союзу, розширенню та поглибленню євроінтеграційних процесів. Розкрито актуальну проблематику відносин України з ЄС, НАТО й участь нашої держави в регіональних інтеграційних процесах і на пострадянському просторі.

Розглянуто проблематику суверенітету держави і його роль у становленні конституційного ладу держав за умов глобалізації, феноменологію державного суверенітету. Охарактеризовано співвідношення та протиріччя суверенітету держави та європейської інтеграції, а також проблеми суверенітету у відносинах Європейського Союзу з державами-кандидатами та третіми країнами.

Досліджено згуртування ЄС, його теоретико-методологічні засади та розкрито шляхи його творення з допомогою інструментів європейського врядування. Доведено, що згуртування ЄС великою мірою залежить від опанування стандартами та інструментами європейського врядування, рівня європеїзації національних систем державного управління, їх включення до Європейського адміністративного простору. Встановлено, що, крім офіційно визнаних економічного, соціального та територіального вимірів, ЄС має інші виміри; зокрема обгрунтовано особливу роль управлінського виміру в забезпеченні процесів згуртування. Визначено принципи європейського врядування, встановлено їх ієрархію. Проаналізовано інструменти європейського врядування: політики, програми сприяння та Відкритий метод координації. З'ясовано, що курс на модернізацію Української держави може бути реалізований як європеїзація національних інституцій та державно-управлінської діяльності, запровадження стандартів європейського врядування, удосконалення інструментарію національного державного управління на базі адаптації кращого досвіду та практики управління в ЄС.

Здійснено теоретичне узагальнення й обгрунтовано нове вирішення науково-практичного завдання, що полягає у визначенні шляхів вдосконалення інституційно-управлінських засад реалізації спільної безпекової політики ЄЄ. Досліджено проблематику безпекових процесів ЄЄ у контексті основних концепцій теорій міжнародних відносин та європейської інтеграції. Розглянуто інституційне, правове та фінансове забезпечення реалізації спільної безпекової політики ЄС; сучасний стан і перспективи військово-політичної співпраці України й ЄС. На теоретичному рівні проаналізовано співпрацю ЄС із міжнародними безпековими організаціями: НАТО, ОБСЄ, ОДКБ, ШОС і ООН. Зроблено висновок про високу ефективність діяльності загальноєвропейських інститутів у даній сфері та про необхідність подальшого вдосконалення матеріально-технічної й управлінської складової спільної безпекової політики ЄС, зокрема, в напрямі ефективного розподілу ролей та вироблення єдиних загальноєвропейських оборонних стандартів. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення інституційно-управлінського та фінансового забезпечення реалізації спільної політики безпеки ЄС, зокрема запропоновано створення передумов для ефективного стратегічного управління заходами у сфері безпеки з метою стимулювання країн-членів до тіснішої співпраці, забезпечення узгодження безпекових стратегій різних інститутів ЄС, підвищення рівня легітимізації рішень, операційної спроможності з метою виконання повного циклу дій щодо врегулювання криз, посилення взаємодії з іншими міжнародними та регіональними безпековими акторами, а також із неурядовими організаціями.

Рассмотрена проблематика, касающаяся нарушения договорных обязательств государствами-членами Европейского Союза. Показаны последствия, которые появляются в случае допущения государством-членом ЕС такого нарушения. Одновременно подвержены проницательному анализу соответствующие статьи права Европейского Союза, касающиеся этой темы.

Надано оцінки ефективності та перспективності проекту Європейського Союзу під назвою "Східне партнерство" в контексті п'ятирічного досвіду його реалізації та підсумків Вільнюського саміту. Сформульовано висновки щодо потреби перегляду концепції сучасної східної політики ЄС.

Досліджено вплив візової політики ЄС на розвиток громадянського суспільства в країнах-аплікантах на прикладі України. Проаналізовано Кодекс Шенгенських кордонів та Візовий кодекс ЄС, підходи ЄС до візових діалогів із державами Західних Балкан, "Східного партнерства" та Росією з погляду на їх зв'язок з розбудовою громадянського суспільства. Вивчено вплив ціннісних вимог Плану дій щодо лібералізації Євросоюзом візового режиму для України на розвиток громадянського суспільства і роль громадських організацій у візовій лібералізації. Показано зв'язок між Планом дій та виконанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, співробітництвом у сферах науки, освіти, молодіжної політики тощо. Доведено, що процес візової лібералізації є важливим засобом просування демократичних цінностей та зміцнення громадянського суспільства у країнах-аплікантах.

Досліджено еволюцію ролі неекономічних факторів у процесі розвитку і розширення ЄС та виявлено тенденцію до зростання їх значення. У цьому разі процес формування Європи громадянських прав і цінностей, свободи, солідарності та безпеки визначає основний вектор суспільної модернізації країн, які приєднуються до ЄС. Показано, що процеси суспільних трансформацій та адаптації до норм ЄС відбуваються здебільшого складно і суперечливо, причому найбільшою проблемою є розрив між формально проголошеними правилами та реально існуючою практикою відносин, здатністю імплементувати європейські норми.

Досліджено соціальну спрямованість інноваційної політики Євроспільноти. Проаналізовано соціальні напрями основних стратегічних документів та середньострокових програм інноваційного розвитку ЄС. Визначено, що на зламі тисячоліть у країнах ЄС відбувається перехід від вузької до широкої концепції інноваційної політики, що передбачає розширення меж інноваційної діяльності поза суто техніко-технологічні рамки, та характеризується зростаючою націленістю на вирішення низки мінливих у часі соціальних проблем та соціальних викликів. Виявлено, що на соціальні цілі ЄС витрачає від 42 до 72 % бюджету рамкових програм. Обгрунтовано соціальну ефективність інноваційної політики ЄС, виявлено, що зростання інноваційного індексу SII в країнах ЄС прямо впливає на зростання індексу людського розвитку та веде до зростання ВВП (ПКС) на душу населення.

The article addresses the impact of the Cyprus's EU membership on its reunification process and the latest developments in the negotiations between the leaders of the two communities. It highlights a limited involvement of the EU in the conflict resolution and certain inconsistency of the EU policy in the so-called "Cyprus question". It also examines the problems that have hindered the ability to reach a solution to the Cyprus issue. The Cyprus problem presents a good example of how omissions and poor judgment in politics may endanger state independence resulting in changes in the citizens' lives.

Розглянуто особливості внутрішньої структури Європейського парламенту як законодавчого органу Європейського Союзу. Зосереджено увагу на його повноваженнях і визначено особливості діяльності в інституційній системі Європейського Союзу. Проаналізовано вплив діяльності партійних груп на політику ЄС і міжнародній арені загалом.

Проаналізовано особливості проведення виборів до Європейського парламенту 2014 р. Розглянуто основні фактори, які вплинули на результати виборів і мотивували громадян держав-членів Європейського Союзу (ЄС) віддати свій голос за ту чи іншу політичну силу. Визначено вплив діяльності партійних груп на зовнішню та внутрішню політику ЄС.