Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)345 + Ф3(4УКР)133.1

Рубрики:

Державне право окремих країн

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Науково обгрунтовано засади успішності реформ охорони здоров'я в Україні. Показано, що контекстом реформ в Україні є системна криза, яка призвела до порушення соціально-економічних взаємозв'язків. Це стало підгрунтям для формування суспільно-ментальних умов реформ в охороні здоров'я, а саме спротиву реформам медиків і недовіри населення щодо доцільності змін. Доведено, що політичні трансформації, соціально-економічні зміни й умови зовнішнього середовища утворили контекст, усвідомлення впливу якого і його врахування в механізмах державного управління реформами охорони здоров'я в Україні сприятиме успішності реформування. Обгрунтовано закономірність комплементарності змін, згідно з якою успішність реформ забезпечується послідовністю і взаємозв'язком змін комплементарних до охорони здоров'я факторів - законодавства, економіки, освіти, громадських інституцій, що в європейських країнах визначається як "здоров'я в усіх політиках".

Розглянуто одну з форм об'єктивної сторони масових заворушень - їх організацію. Проаналізовано основні складові елементи практичних дій організаторів і керівників масовихпротиправних акцій, що визначають конкретну сутність та зміст зазначеного складу злочину.

Розкрито зміст інституціоналізації органів державної влади як процесу формування інституцій (формальних та неформальних норм і правил) та інститутів (цілеспрямовано створених процедур, органів, системи взаємин), орієнтованих на підвищення ефективності діяльності органів влади з питань урегулювання політичних конфліктів у контексті забезпечення національної безпеки. Систематизовано різні підходи до сутності політичного конфлікту в контексті забезпечення національної безпеки. Доведено тісний причинно-наслідковий зв’язок між політичними конфліктами та національною безпекою, що виступає характеристикою стану захищеності людини, суспільства і держави. Досліджено регулятивний потенціал держави з питань мінімізації політичних конфліктів на основі порівняльного аналізу воєнної організації держави та сектору безпеки і оборони як інституційних форматів забезпечення національної безпеки в умовах посилення конфліктогенних чинників соціогенезису. Систематизовано понятійно-термінологічний апарат та уточнено сутність дефініції “інституціоналізація діяльності органів державної влади щодо врегулювання політичних конфліктів”. Запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності процесу врегулювання політичних конфліктів в Україні в контексті забезпечення національної безпеки на основі інституціоналізації діяльності органів державної влади.