Проаналізовано найхарактерніші ситуації в сфері формування міського житлового фонду, що постали в результаті переходу від соціалістичної до ринкової системи господарювання. Розглянуто конкретні проблеми, які неможливо розв'язати тільки архітектурно-планувальними засобами та які потребують юридично-правового вирішення.

Розглянуто нинішній стан забезпечення конституційного права громадян України на житло, подано оцінку соціально-економічної ефективності чинних житлових програм. Запропоновано модель підвищення соціально-економічної ефективності державної житлової політики через відновлення житлового будівництва за рахунок державних коштів і подальше надання збудованого житла в довготривалу оренду громадянам, які потребують покращання житлових умов, із правом подальшого викупу. У додатку наведено матеріали "круглого столу", присвяченого означеній проблемі, який відбувся 16 жовтня 2012 р. у Національному інституті стратегічних досліджень.

Розроблено методологічні засади формування та реалізації соціально орієнтованої житлової політики за сучасних умов. Запропоновано концепцію реалізації державної житлової політики, що базується на стимулювальному підході. Наведено модель стратегічного управління житловим фондом населеного пункту, що грунтується на підходах імітаційного моделювання та складається з таких взаємозв'язаних блок-моделей: варіювання чисельності населення, черги на покращання житлових умов, розвитку житлового фонду, зміни площі вільної території для житлового будівництва, ресурсних обмежень. Запропоновано методичний підхід до визначення єдиного індексу житлової політики, який визначає її результативність і є інтегральним від індексів, що віддзеркалюють різні елементи житлової політики, зокрема індекс права власності, фінансовий житловий індекс, індекс житлових субсидій, індекс інфраструктури, індекс регулювання.

На теоретичному та практичному рівнях поставлено та вирішено важливе наукове завдання розробки науково-практичних рекомендацій щодо державного регулювання соціальної житлової політики (СЖП) України. Досліджено напрями СЖП й інструментарій її реалізації. Розроблено концепцію механізму державного регулювання СЖП на основі системного підходу, реалізація якої дозволяє досягти забезпеченості населення країни житлом, яке відповідає санітарним і соціальним нормам. Вдосконалено методичний підхід до діагностики проблемних напрямів СЖП на основі індикаторів ринку житла, соціальних стандартів, демографічних показників, що дозволяє визначити причини проблемних явищ і чинників, що на них впливають; організаційно-економічну модель державного регулювання СЖП на основі визначення комерційної та соціальної доступності житла, що обгрунтовує ефективні рішення для досягнення рівня соціальних нормативів забезпеченості житлом населення країни. Набули подальшого розвитку класифікація інструментів державного регулювання СЖП на основі визначення заходів державного регулювання ринкового та неринкового характеру, що дозволяє систематизувати напрями державного регулювання СЖП й обрати найбільш ефективні інструменти державного регулювання СЖП; методичний підхід до визначення комерційної та соціальної доступності житла на основі врахування демографічних, фінансово-економічних факторів, що сприяє підвищенню ефективності впливу держави на рівень забезпеченості населення житлом.

Розглянуто нинішній стан сектору орендного житла в європейських країнах і в Україні, його роль у вирішенні житлових проблем громадян. Обгрунтовано необхідність розробки та прийняття в Україні державної програми будівництва доступного орендного житла.

Розглянуто один з аспектів сучасної системи будівництва нового житла - взаємовідносини між продавцями та покупцями житла. Акцентовано увагу на недосконалості та значних недоліках сучасної системи житлового будівництва, утисках прав покупців під час укладання угод, проявах переваг і захисту інтересів забудовників перед інтересами покупців. Викладені висновки базуються на аналізі документа - договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що був укладений між фізичною особою та підприємством-забудовником.