Висвітлено актуальні проблеми державного регулювання ринку праці, його технологічні засади та напрями розвитку відповідно до національних інтересів і стратегічних пріоритетів європейської інтеграції України. Розглянуто питання стосовно визначення нормативів чисельності спеціалістів з працевлаштування безробітних, регулювання сільського ринку праці, соціального захисту молоді, підвищення стимулів до навчання. Досліджено міграційні процеси в країнах ЄС та сучасній Україні, вплив інвестування на зайнятість та оплату праці, проблеми створення робочих місць в економіці регіону. Наведено модульний підхід до професійного навчання безробітних і орієнтації на розвиток компетентності працюючих.

Освещены актуальные проблемы государственного регулирования рынка труда, его технологические основы и направления развития в соответствии с национальными интересами и стратегическими приоритетами европейской интеграции Украины. Рассмотрены вопросы, касающиеся определения нормативов численности специалистов по трудоустройству безработных, регулирования сельского рынка труда, социальной защиты молодежи, повышения стимулов к учебе. Исследованы миграционные процессы в странах ЕС и современной Украине, влияние инвестирования на занятость и оплату труда, проблемы создания рабочих мест в экономике региона. Приведен модульный подход к профессиональному обучению безработных и ориентации на развитие компетентности работающих.

Вирішено теоретичні, методичні та науково-практичні завдання формування та реалізації системи моніторингу ринку праці. Узагальнено підходи до теорії та практики його державного регулювання. Визначено основні групи макро-, мезо- та мікрочинників використання трудових ресурсів, що мають вплив на формування системи моніторингу даного ринку. Запропоновано комплексний методичний підхід щодо моніторингу стану ринку праці для визначення основних напрямів політики зайнятості. Розроблено алгоритм проведення моніторингу для визначення ситуації на даному ринку та модель балансу попиту і пропозиції робочої сили на регіональному ринку праці. Конкретизовано понятійно-категоріальний апарат, опрацьовано методичний підхід щодо формування механізмів державного управління зайнятістю населення на базі принципів визначення оптимального співвідношення елементів ринку. Запропоновано комплексну модель оцінювання балансу попиту та пропозиції робочої сили на регіональному ринку.

Актуалізовано, теоретично узагальнено та практично обгрунтовано необхідність урахування специфіки соціально-психологічних чинників у процесі визначення суті, змісту та основних завдань державної політики у сфері ринку праці. Доведено теоретичне та практичне значення системного (соціального й психологічного) уявлення про склад, структуру та взаємозв'язки елементів і компонентів даного ринку як соціальної системи об'єкта державного управління. Розроблено методики дослідження соціально-психологічних явищ системи ринку праці, проведено відповідні емпіричні дослідження, з використанням яких розкрито соціально-психологічні чинники цього ринку, які необхідно враховувати за умов визначення державної політики щодо його реформування. Теоретично обгрунтовано напрями удосконалення соціально-психологічної складової механізму державної політики у сфері ринку праці на сучасному етапі переорієнтації суспільних відносин.

Розглянуто актуальні питання становлення та розвитку ринку праці та державної служби зайнятості України, а також різні аспекти функціональної діяльності даної служби щодо надання соціальних послуг шукачам роботи і роботодавцям. Висвітлено проблеми регулювання ринку праці та зайнятості сільського населення. Охарактеризовано гендерні стереотипи на вітчизняному ринку праці. Розкрито проблеми сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Увагу приділено психологічній діагностиці безробітних, розвитку кадрового потенціалу служби зайнятості, аналітичним моделям оцінювання динаміки соціальних послуг на ринку праці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4Укр)52 + У9(4Укр)240.523.3 + с5*665.249.2

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено нормативно-правові та організаційні засади регулювання соціально-трудових відносин у сфері реалізації трудової активності населення. Визначено підходи до вдосконалення системи організаційно-правового забезпечення державного регулювання ринку праці й зайнятості населення.

Проаналізовано наявні методи державного регулювання ринку праці. Обгрунтовано необхідність здійснення державного регулювання ринку праці в Україні. Проаналізовано роль держави у регулюванні ринку праці, враховуючи нинішню ситуацію на ринку праці України і зважаючи на стан світового ринку праці. Розглянуто чинники, які впливали останні роки на процес формування та функціонування ринку праці в Україні.

Проаналізовано правові фактори якості професійних стандартів в Україні. Розуміння актуальності розробки якісних професійних стандартів випливає з необхідності встановлення рівноваги в структурі попиту та пропозиції на ринку праці. Водночас для їх імплементації та використання доцільним є компетентнісний підхід в освіті, який дозволить швидко реагувати на потреби ринку праці та його вимоги. Не менш відповідальними за якість профстандартів, порівняно з навчальними закладами, є органи державної влади, у тому числі законодавча влада. Проаналізовано правові фактори якості професійних стандартів в Україні, а саме: структура та елементи професійних стандартів; наявність протиріч у нормативно-правовій базі щодо професійних стандартів. Для визначення проблемних питань було розглянуто ряд нормативно-правових документів, які об'єднує зв'язок з результатами професійно-технічної освіти, тобто їх відповідність вимогам роботодавців. Однак в них відсутнє однакове та вірне розуміння орієнтирів освітнього процесу та його результатів всіма соціальними партнерами. Таким чином, ефективне використання професійних стандартів вимагає: по-перше, розробки нормативно-правового документа, що забезпечив би однозначність у сфері їх розробки та імплементації в освітній процес; по-друге, приведення всіх інших правових документів, пов'язаних з ними, до єдиного підходу.

Визначення об'єктивно обгрунтованих перспектив розвитку ринку праці, як високоефективної збалансованої системи обумовило необхідність вирішення методологічних питань, пов'язаних із дослідженням та розробленням системи принципів, закономірностей і факторів його функціонування в трансформаційних умовах. Досліджено та поглиблено методологічні основи функціонування та розвитку ринку праці на регіональному рівні.

Предмет роботи - дослідження політики зайнятості населення в Україні, спрямованої на формування механізму державного регулювання в сучасних умовах розвитку ринку праці. У дослідженні використовувались загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу та синтезу, аналогії та порівняння, експертних оцінок тощо. Проведено аналіз теоретичних підходів до ринкових засад розвитку сфери зайнятості населення в Україні. Надано пропозиції щодо формування механізму та інструментів державного регулювання ринку праці в сучасних умовах. Результати дослідження можна використати всіма зацікавленими сторонами, у тому числі органами державної виконавчої влади при вдосконаленні механізмів реалізації соціально-економічної політики зайнятості та державного регулювання ринку праці України. Висновки: на сьогодні система державного управління процесами на ринку праці потребує використання комплексного підходу у вигляді формування дієвого механізму регулювання. Розв'язання цього та багатьох інших завдань полягає, зокрема, у розробці дієвих інструментів механізму державного регулювання ринку праці.

Розглянуто шляхи реформування державного управління у сфері зайнятості населення. Однією з програм, запроваджених Законом України "Про зайнятість населення", є ваучерна програма, що має стати складовою реформи національної політики на ринку праці. Наголошено, що розвиток ваучерної системи має стати складовою реформи національної політики у сфері зайнятості населення. Запропоновано здійснити реформування програми ваучерів у 3 етапи.

Розглянуто проектні зміни до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення. Підкреслено, що в рамках законодавчого реформування сфери зайнятості потрібно розширити перелік джерел фінансування заходів щодо реалізації державної політики у зазначеній сфері. Необхідно приділити більше уваги розробці та відповідному дотриманню методології підготовки та реалізації заходів сприяння зайнятості та їх оцінюванню щодо ефективності в коротко- та довгостроковому періодах.

Проаналізовано актуальні проблеми процесу соціалізації осіб з обмеженими фізичними можливостями на ринку праці України. Виокремлено ключові ракурси розгляду цієї проблеми з позицій можливостей працевлаштування, умов праці, рівнів оплати праці, регіональних пропорцій. Проблему досліджено крізь призму поточних підходів до державного регулювання процесів трудової соціалізації інвалідів.

Зазначено, що однією з основних функцій самоорганізації ринку праці є збереження в процесі його еволюції якісної визначеності. Підкреслено, що опис ринку праці здійснюють за допомогою його якісних і кількісних характеристик. Визначено специфічні особливості процесів прийняття управлінських рішень. Констатовано, що форми управління ринком праці диференціюються за суб'єктами і об'єктами системи управління. Розглянуто та проаналізовано індивідуальну форму управління, де кінцевим об'єктом управлінської дії завжди є людина, особа, яка висуває вимогу до керуючого суб'єкта. Проаналізовано основні методи управління ринком праці: адміністративний, економічний і традиційний. Запропоновано структуру системи управління регіональним ринком праці, яка включає цілі і методи управління, організаційне, інформаційне та правове забезпечення. Розроблено інформаційну модель управління ринком праці. Зазначено, що підвищення ефективності управління у сфері ринку праці тісно пов'язане із структуризацією трансакційних чинників і вдосконаленням інформаційного забезпечення діяльності управлінських структур, яке є визначальним фактором обгрунтування управлінського рішення, що приймається, а також ефективності функціонування системи управління ринком праці.

Сьогодні інформаційно-технологічна галузь є однією з найбільш чоловічих та асиметричних на світовому ринку праці. Доведено факт наявності чоловіків на більш престижних і високооплачуваних посадах, у той час як жінки більше представлені в малоприбуткових секторах економіки (охорона здоров'я, освіта, соціальні послуги тощо). Мета роботи - дослідження стану гендерної нерівності в ІТ-сфері на ринку праці як України, так і світу за допомогою засобів моделювання. Проаналізовано сучасний стан гендерної сегрегації праці у сфері інформаційних технологій у світі та в Україні. Обгрунтовано актуальність дослідження процесу для функціонування компаній, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. З використанням статистичних даних найбільш технологічних компаній світу (Amazon, Microsoft та ін.) доведено, що середня частка жінок у компаніях складає 30 - 40 % від усіх працівників. Гендерна нерівність, як це було доведено, шкодить бізнесу компаній усіх країн світу. Заміна працівників-жінок, що звільняються через неможливість побудувати кар'єру, збільшує витрати для бізнесу та уповільнює діяльність окремих проектів та/або компанії в цілому. На теперішній час більшість великих міжнародних компаній свідомо сприймають необхідність досягнення гендерної рівноваги серед своїх працівників. Але попри численні заходи, що позитивно впливають на залучення жінок на ІТ-ринок, на світовому ринку праці наявні чинники, що посилюють гендерну дискримінацію, на що акцентовано у статті. Побудовано економіко-математичні моделі процесу з використанням множинної регресії з панельними даними. За допомогою відповідних критеріїв доведено якість побудованих моделей. Надано економічну інтерпретацію отриманих результатів. Описано перспективи подальших досліджень у даному напрямі.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)240.523.3-21,01 + Х819(4УКР)12

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: РА439142 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Наведені результати дослідження актуалізують проблематику організації та управління працею в системі державного управління. Запропоновано теоретико-змістовний аналіз природи і предметної області цього виду праці, розкрито зміст праці, специфіку, характерні риси й особливості праці в системі управління. Виокремлено функціональні обов'язки державних службовців, організаційні, технологічні та інституційні засади застосування науки державного управління в організації трудової діяльності. Визначено наукові засади оцінювання обсягів і складності управлінської праці і теоретико-методичні засади організації її планування, здійснено концептуалізацію побудови управління працею в системі органів виконавчої влади. Доведено пріоритетну роль формування, організації плину й ефективності процесів праці в організації системи управління для підвищення впливу органів влади на соціально-економічний розвиток керованих систем. Показано, що функціонування системи управління працею тісно пов'язується з потребами підвищення ефективності управлінської діяльності органів виконавчої влади, напряму впливає на результативність рішень, які приймаються. Розкрито зміст системи управління працею в контексті її кооперування із соціально-професійною, груповою і міжгруповою поведінкою, розширення корпоративного характеру і соціалізації управління, що сприяє створенню умов для забезпечення його конкурентоспроможності. Доведено необхідність перегляду досконалості побудови системи управління працею державних службовців в умовах сучасних змін у суспільстві, що потребує розробки реформаційних заходів у системі державного управління і є об'єктивно зумовленою необхідністю позитивної еволюції процесів державного управління. Підкреслено, що розвиток соціально-трудових відносин у цій сфері, досягнення консенсусу між інтересами органів влади, населення, господарюючих суб'єктів і суспільних інститутів набуває нового значення забезпечення збалансованості результатів управлінської діяльності із результатами праці керованих систем, забезпечення стійкості процесів розвитку і конкурентоспроможності органів влади.