Досліджено процес формування етнічної та державної території України. Розглянуто особливості охорони прикордонних границь держави на різних етапах її розвитку, зокрема, з XIV до початку ХХ ст. Висвітлено боротьбу за українську державність та спроби організувати прикордонну охорону у 1917 - 1921 рр. Окрему увагу приділено становленню та розвитку служби охорони кордонів і прикордонних військ України.

Мета роботи - осмислення проблеми дослідження кордонів і порубіжних територій у просторово-політичному, національно-регіональному, семантичному, екзистенційному й термінологічному вимірах. Традиційні підходи до вивчення кордонів базуються на постулатах геополітики. Сучасна геополітика надає великого значення формуванню історико-географічних образів погранич наоснові злиття часових та просторових параметрів і їх відображення у відповідних знаках, символах. Концепт "хронотопу прикордоння" - часово-просторового континууму з пріоритетом часу - дає змогу простежити складну еволюцію розвитку пограниччя з урахуванням геополітичних впливів та напрямів міграційних процесів. Сучасні геополітичні реалії диктують необхідність пошуку нових пояснювальних моделей і, відповідно, - нової наукової мови. Традиційні підходи, базовані на ідеях центральності й нормативності західної інтелектуальної традиції, сьогодні вже "не спрацьовують". Центри та периферії у сучасному світі стрімко міняються місцями, інтеграційні процеси супроводяться не менш помітними відцентровими. Порівняння, зв'язки, взаємообміни, перехресні впливи постають у вигляді фундаментальних опор для пошуку нових пояснювальних парадигм. Основний висновок: не випадково у світі спостерігається підвищений інтерес до концептуалізації теоретичної лімології - науки про кордони. Упродовж другої половини XX й початку XXI ст. пройдено величезну відстань відкласичних геополітичних підходів донекласичних антропологічних і новітніх - постнекласичних. Теоретична лімологія дедалі впевненіше прокладає собі шлях у систему освіти. Що ж до України, то в нас кордонознавство існує у кращому випадку у прикладному вимірі, а термін "лімологія" поволі приживається лише у предметному полі історичної та політичної регіоналістики. Саме тому концептуалізація нового наукового напряму має стати своєрідним викликом для історичної науки. Адже саме їй під силу створити таку модель ставлення до інакшості, яка утримуватиме соціум від нових розмежувань по лінії "наші - не наші". А також простежити на основі аналізу багатьох історичних колізій вплив "ефекту колії", залежності від пройденого шляху траєкторій майбутнього розвитку.