Проаналізовано суспільну небезпеку і криміногенність хворих на алкоголізм, у яких виникають алкогольні делірії. Описано клінічні форми алкогольних деліріїв, їх психопатологічну структуру і динаміку проявів. Виокремлено основні клінічні фактори ризику виникнення гострих алкогольних деліріїв і здійснення в цей період хворими суспільно небезпечних дій.

Проаналізовано результати обстеження 150-ти хворих з гострими алкогольними психозами та сутінковими потьмареннями свідомості органічного гененезу, під час яких 105 осіб скоїли суспільно небезпечні дії (СНД). Встановлено особливості клініко-динамічної структури гострих алкогольних психозів і сутінкових потьмарень свідомості органічного генезу. У даної категорії осіб вперше виявлено особистісні й соціальні характеристики, які можуть впливати на агресивну поведінку хворих під час короткочасного психотичного стану. Проаналізовано характер, структуру та вектор направленості скоєних ними СНД. Визначено взаємозв'язок клінічних, особистісних, соціальних факторів у генезі скоєних СНД під час короткочасних психотичних станів алкогольного й органічного генезу. Обгрунтовано необхідність застосування примусових заходів медичного характеру в процесі лікування досліджуваної категорії хворих з метою профілактики скоєння ними повторних СНД.

Проаналізовано сучасний стан проблеми профілактики суспільно небезпечних дій хворих з тимчасовими психотичними розладами психічної діяльності. Розглянуто особистісні та соціальні характеристики таких хворих, висвітлено питання їх соціальної адаптації. Описано клініко-динамічну структуру гострих алкогольних психозів і сутінкових потьмарень свідомості органічного генезу. Вперше встановлено клінічні, особистісні та соціальні чинники вчинення суспільно небезпечних дій хворих з такими розладами. Обгрунтовано необхідність і розроблено медико-правові засади призначення примусових заходів медичного характеру хворим, які вчинили суспільно небезпечні дії під час короткочасних розладів психічної діяльності алкогольного й органічного генезу.

Проанализировано современное состояние проблемы профилактики общественно опасных действий больных с временными психотическими растройствами психической деятельности. Рассмотрены личностные и социальные характеристики таких больных, освещены вопросы их социальной адаптации. Описана клинико-динамическая структура острых алкогольных психозов и сумеречных помрачений органического генеза. Впервые установлены клинические, личностные и социальные факторы осуществления общественно опасных действий больных с такими растройствами. Обоснована необходимость и разработаны медико-правовые основы назначения принудительных мероприятий медицинского характера больным, осуществившим общественно опасные дейстия при кратковременных растройствах психической деятельности алкогольного и органического генеза.

Поширеність алкоголізму, зростання кількості судово-психіатричних експертиз осіб із синдромом залежності (СЗ), відмінності експертних рішень залежно від виду експертизи відображають проблемний стан експертизи психічного стану осіб із СЗ від алкоголю, відсутність судово-психіатричних стандартів і необхідність науково-методичних розробок у цьому напрямку. Мета роботи - встановити основні критерії судово-психіатричної/психологічної експертної оцінки станів залежності від алкоголю. Судово-психіатричному обстеженню підлягали 387 осіб із СЗ від алкоголю (з них 206 випадків у цивільному та 181 - у кримінальному процесі) щодо оцінки їх здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в юридично значимій ситуації. Експертні рішення за посмертних і прижиттєвих судово-психіатричних експертиз осіб із алкогольною залежністю суттєво різняться. За очних (прижиттєвих) експертиз переважно виносили рішення про неможливість (65,1 %) або обмежену можливість (29,1 %) усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Натомість за ретроспективної оцінки психічного стану осіб на момент юридично значимих ситуацій (посмертній судово-психіатричній експертизі) частка дієздатних (31,7 %) та обмежено дієздатних (45,0 %) осіб була значно більшою. В обох групах спостерігали доволі значну частку осіб, які визнані такими, що не повної мірою могли усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. У кримінальному процесі такі випадки є поодинокими. В алгоритм експертного дослідження осіб із залежністю від алкоголю, крім дослідження психічного стану підекспертного, обов'язково повинно бути включено дослідження та зіставлення параметрів психосоціального функціонування протягом життя та у юридично значимий період. Зроблено висновки, що судово-психіатрична оцінка станів залежності від алкоголю повинна охоплювати комплекс психопатологічних, соціальних, ситуаційних і психологічних чинників із залученням експертів-психологів.

Науково обгрунтовано судово-фармацевтичні основи для удосконалення заходів протидії алкогольній залежності (F 10.2) шляхом використання мультидисциплінарного підходу щодо створення соціально-орієнтованих схем фармакокорекцїї та розробки комплексних регіональних програм на засадах фармацевтичного права. Проведено судово-фармацевтичний аналіз зловживання алкоголю у Західному регіоні України на типовому прикладі Хмельницької області. Досліджено стан алкоголізації населення України та організаційної структури регіональної медико-фармацевтичної служби. Виявлено існування причинно-наслідкових зв'язків між кількісними показниками злочинів, скоєних у стані алкогольного сп'яніння та пов'язаних із нелегальним обігом психоактивної речовини алкоголю та поширеністю алкоголізації населення. Вперше розроблено та доведено соціальну орієнтованість схеми фармакокорекції алкогольного абстинентного синдрому, наукова новизна та теоретична цінність якої підтверджено патентом України (№ 61065, 2011), яка впроваджена у фармакотерапію хворих з алкогольною залежністю (F10.2) у період абстинентних розладів з домінуванням тремору. Запропоновано мультидисциплінарний підхід щодо створення комплексної програми протидії алкогольній залежності (F10.2), що включає 3 рівні: 1 - розробка організаційно-правових заходів попередження алкогольної залежності; 2 - фармакокорекція алкогольного абстинентного синдрому в структурі алкогольної залежності; 3 - удосконалення фармацевтичного законодавства щодо порядку обігу лікарських засобів (на прикладі отруйних лікарських засобів), які направлені на наукове та практичне обгрунтування концептуальних заходів протидії алкогольній залежності в системі фармацевтичного права, що знайшло підтвердження в рамках зворотнього зв'язку на запропоновані нормотворчі заходи та в удосконаленні підходів щодо нормативно-правового регулювання порядку обігу отруйних лікарських засобів (на прикладі атропіну) на засадах фармацевтичного права.

Дисертаційну роботу присвячено розробці моделі судово-психіатричної експертної оцінки здатності осіб із станами залежності від психоактивних речовин усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними з метою профілактики повторних кримінальних дій. В основу наукового дослідження були покладені матеріали вивчення психічного стану 661 підекспертного на предмет наявності станів залежності від психоактивних речовин та їх впливу на здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. З них 206 тематичних випадків склали судово-психіатричні експертизи в цивільному процесі та 455 випадків в кримінальному провадженні. За результатами комплексного аналізу сучасних тенденцій експертної оцінки залежних станів були виокремлені професійні, ідеологічні, методологічні та реально-практичні причини звуження експертних рішень в умовах чинного законодавства. Були отримані сучасні дані про структуру та особливості скоєння правопорушень в залежності від виду зловживання психоактивних речовин, в т.ч. учасників бойових дій. Встановлено клініко-ситуаційні детермінанти їх агресивної поведінки. Виявлені та описані клініко-соціальні характеристики обстежених підекспертних, що суттєво доповнюють уявлення про напрями та мішені їх психосоціальної реабілітації. В роботі вперше з експертних позиції досліджено вплив психічних та поведінкових розладів в осіб із синдромом залежності від психоактивних речовин на спроможність останніх повною мірою усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними, з урахуванням внесених в останні роки змін до Законодавства. Встановлено, що критеріями обмеженої осудності осіб із залежністю від психоактивних речовин виступають особистісні (емоційно-вольові) та/або когнітивні розлади помірного або вираженого ступеню, які приймають участь в ґенезі протиправного діяння, тим 33 істотно впливають на вольовий та/або інтелектуальний компонент юридичного критерію здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. перше розроблена інтегративна модель судово-психіатричної експертної оцінки психічних розладів в осіб із залежністю від психоактивних речовин, яка визначає цілі експертного дослідження, алгоритм оцінки медичного та юридичного критеріїв, їх інтегративних складових. Відповідно до синдромальної структури медичного критерію обгрунтовує експертне рішення, на підставі якого визначені критерії вибору медико-правових заходів, що надає доказовості експертним висновкам, дозволяє диференційовано обирати медико-правові заходи з метою забезпечення правосуддя, дотримання прав і свобод осіб з психічними розладами, профілактики повторних злочинів.