Висвітлено основні засади законодавства України про ветеринарну медицину. Проаналізовано сучасну організаційну структуру служби ветеринарної медицини, зокрема, її правовий статус, сучасне ветеринарне обслуговування господарств. Розглянуто історію ветеринарії, наведено нормативно-правові акти для практикуючих працівників даної галузі. Наведено Закон України "Про ветеринарну медицину".

Наведено визначення адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, окреслено його специфічні ознаки та характерні риси. Розглянуто механізм реалізації правового статусу працівників ветеринарної міліції у правовідносинах. Розкрито особливості адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, проведено аналіз їх основних прав і обов'язків, а також сформульовано пропозиції щодо забезпечення гарантій реалізації правового статусу працівників даної служби. Визначено основні обмеження та вимоги до дій працівників ветеринарної міліції у разі проведення карантинних ветеринарних заходів. Наголошено на необхідності встановлення юридичної відповідальності за порушення даними працівниками своїх службових обов'язків, як безумовної передумови забезпечення прав і обов'язків особи в процесі реалізації адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції. Досліджено міжнародний досвід боротьби працівників ветеринарної міліції з інфекційними захворюваннями тварин.

Розглянуто особливості організації ветеринарної справи у Франції та Сполучених Штатах Америки, визначено перспективи застосування досвіду розвинутих країн під час підготовки й ліцензування ветеринарних спеціалістів та організації приватної ветеринарної практики.

Досліджено світовий досвід державного управління в галузі ветеринарної медицини в контексті становлення державного регулювання та розподілу функцій між державним і приватним сектором. На основі проведеного аналізу визначено можливості подальшого реформування державного управління ветеринарною медициною України.

Розкрито сутність дефініцій "державне управління в галузі ветеринарної медицини", "державна політика в галузі ветеринарної медицини", конкретизовано поняття "ветеринарно-санітарний нагляд та контроль", "фінансове забезпечення галузі ветеринарної медицини". Досліджено генезу державного управління в галузі ветеринарної медицини. Визначено основоположні засади державної політики у зазначеній галузі. Здійснено комплексний аналіз функціональних повноважень органів державного управління в галузі ветеринарної медицини України. На основі узагальнення та вдосконалення положень теорії та практики державного управління сформовано базові компоненти модернізації механізмів державного управління в галузі ветеринарної медицини, у тому числі: оптимізації структури державних інституцій, розвитку нормативно-правової бази, створення інформаційної системи державного управління в галузі ветеринарної медицини, покращення фінансового забезпечення функціонування державних інституцій у досліджуваній галузі.

Розкрито поняття та надано загальну характеристику ветеринарного права. Розглянуто державне управління та організацію діяльності в галузі ветеринарної медицини. Подано інформацію про правове регулювання обігу об'єктів цієї медицини не харчового та харчового призначення. Приділено увагу адміністративним, кримінальним і власне фаховим правопорушенням у сфері ветеринарної медицини. Висвітлено питання трудових правовідносин у зазначеній сфері.

Здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового регулювання галузі ветеринарної медицини (ВМ). Визначено поняття, ознаки й особливості галузі. Виокремлено та розкрито завдання держави в галузі ВМ. Розкрито види, мету й особливості ветеринарно-санітарних заходів галузі. З'ясовано зміст поняття й елементів адміністративно-правового регулювання зазначеної галузі. Охарактеризовано нормативно-правове регулювання галузі ВМ. Визначено структуру адміністративно-правових відносин у галузі ВМ. Розкрито особливості актів реалізації галузі. Запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання галузі ВМ. Вивчено міжнародний досвід регулювання, а також виокремлено чинники ефективності адміністративно-правового регулювання галузі ВМ.