Досліджено зміст, специфічні особливості та значення причинного зв'язку у кримінальному праві. Доведено актуальність і суттєвість для кримінально-правової науки розгляду питань причинності та їх значення для правозастосовчої діяльності. Обгрунтовано доцільність використання поняття причинності як філософської категорії у сфері кримінального права за умов методологічного плюралізму. Розглянуто основні положення концепцій причинного зв'язку, поширених у радянській, російській та українській кримінально-правовій теорії. З'ясовано особливості встановлення причинного зв'язку у процесі кваліфікації злочинів та місце даної категорії у системі ознак об'єктивного складу злочину. Проаналізовано проблему казуальності бездіяльності та переглянуто традиційний методологічний підхід щодо її вирішення на підставі використання загальних філософських принципів і основних положень діалектичного матеріалізму. Встановлено можливість застосування категорії причинності для пояснення специфічних злочинів, вчинених у співучасті. Обгрунтовано тезу про релевантність для кримінального права спеціально-юридичної концепції безпосереднього (прямого) причинного зв'язку.

Важливе місце у правовому становищі особистості займає природне і невід'ємне право на охорону здоров'я, закріплене в нормі Основного закону - Конституції України (ст. 49). Водночас, ефективному захисту права на охорону здоров'я перешкоджає недосконалість законодавчої бази, її фрагментарний характер. Актуальність дослідження продиктована проблемами, пов'язаними з повноцінною та безперешкодною реалізацією конституційного права на охорону здоров'я та медичну допомогу й ефективністю захисту даного права у разі порушення чи загрози порушення. Мета дослідження - проаналізувати конституційно-правовий механізм захисту права на охорону здоров'я та медичну допомогу і розробити рекомендації щодо його вдосконалення. Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань використано методи діалектичного матеріалізму, що надає змогу розглядати правові явища в динаміці їх розвитку та взаємозв'язку з іншими явищами, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, системний і функціональний підходи) та інші методи (порівняльно-правовий, соціологічний, історичний, статистичний). Предметом дослідження виступають Конституція України, міжнародно-правові акти, нормативні акти України, теоретичні положення, що визначають конституційно-правові форми та механізм захисту прав людини у сфері охорони здоров'я. На підставі аналізу Конституції України та інших нормативно-правових актів України, міжнародно-правових актів визначено, що ефективність захисту права на охорону здоров'я та медичну допомогу залежить, насамперед, від досконалості законодавчої бази у цій сфері. Багатоаспектність питань стосовно охорони та захисту здоров'я громадян, говорить про необхідність систематизації правових актів у галузі охорони здоров'я. З точки зору конституційного права, законодавство в галузі охорони здоров'я слід привести у відповідність зі змістом поняття "права на охорону здоров'я".

Розкрито методологічні основи застосування права. Розглянуто загальне поняття застосування права, яке зустрічається в українській правовій доктрині, проаналізовано її витоки, зокрема догми діалектичного матеріалізму й теорії відображення. Зазначено, що весь механізм правового регулювання і застосування права як його визначальної складової підпорядковані спільній меті, якою є матеріалізація логіки суспільних і, насамперед, економічних відносин. Проаналізовано вразливі положення такого підходу.