Висвітлюється суспільно-політичне становище Коломиї під час національно-демократичної революції в Галичині та становлення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) на Покутті, національні відносини у міському середовищі, громадсько-культурна інтеграція коломиян у систему національного відродження ЗУНР та ін.

Вперше в історичній літературі зроблено спробу комплексного вивчення пам'яток історії та культури Прикарпаття періоду Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), вшанування пам'яті її державних, військових, громадських діячів, а також подій, які мали місце в той час. Наведено список членів Української Національної Ради, простежено історію ЗУНР у геральдиці, філателії та боністиці.

Висвітлюється утворення, діяльність і захист завоювань Західноукраїнської Народної Республіки: розпад Австро-Угорської монархії та становище в Галичині; відродження української державності на західно-українських землях, Листопадовий зрив; становлення ЗУНР, хід національно-визвольних змагань на Буковині та в Закарпатті; діяльність ЗУНР в умовах польсько-української війни; захист завоювань ЗУНР, органи охорони суспільного порядку; суд, прокуратура, адвокатура в ЗУНР; злука ЗУНР з УНР, падіння української державності у Галичині. Узагальнюються новітні досягнення наукових розвідок з цієї яскравої сторінки української історії.

Розглянуто соціально-економічні та політичні передумови проголошення суверенної української держави на західноукраїнських землях та особливості формування її центрального та місцевого державного апарату, судово-прокурорських органів, адвокатури, нотаріату та збройних сил, висвітлено правові засади їх організації та діяльності. Досліджено процес об'єднання ЗУНР та УНР у соборну, незалежну державу. Розглянуто правові засади і суть державно-політичних, соціально-економічних і культурно-освітніх перетворень у ЗУНР. Проаналізовано дипломатичну діяльність ЗУНР та зовнішню політику західноєвропейських країн щодо вирішення проблеми встановлення державного статусу Східної Галичини. Розкрито причини поразки процесу утворення ЗУНР та діяльність українських урядовців в еміграції.

Рассмотрены социально-экономические и политические предпосылки провозглашения суверенного украинского государства на западноукраинских землях и особенности формирования ее центрального и местного государственного аппарата, судебно-прокурорских органов, адвокатуры, нотариата и вооруженных сил, освещены правовые основы их организации и деятельности. Исследован процесс объединения ЗУНР и УНР в соборное и независимое государство. Рассмотрены правовые основы и сущность государственно-политических, социально-экономических и культурно-просветительских преобразований в ЗУНР. Проанализирована дипломатическая деятельность ЗУНР и внешняя политика западноевропейских стран и США относительно решения проблемы установления государственного статуса Восточной Галиции. Раскрыты причины поражения процесса создания ЗУНР и деятельность ее государственного управленческого аппарата в эммиграции.

Освещены вопросы, связанные с социально-экономическими и политическими предпосылками провозглашения суверенного украинского государства на западноукраинских землях, формирования его государственного аппарата - центрального и местного, судебно-прокурорских органов, адвокатуры, нотариата, вооруженных сил, создания правовых основ их организации и деятельности. Показано объединение двух украинских государств - ЗУНР и УНР - в соборное, независимое государство, дипломатическую деятельность ЗУНР, проблему ЗУНР на международной Парижской мирной конференции, отношение западных государств к проблеме Восточной Галиции и способ ее решения. Раскрыты причины поражения Западно-Украинской Народной Республики.

Розглянуто дипломатичні заходи Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в обороні державності на Паризькій мирній конференції. Перший вихід дипломатії ЗУНР на міжнародну арену й активна участь української делегації в роботі конференції поряд із провідними державами світу, представленими президентами і прем'єрами, відбувався за надзвичайно складних зовнішньополітичних умов.

Розглянуто процес легітимації державотворення у Західній Україні в 1918 - 1919 рр., який мав усі формальні ознаки правочинності. Наголошено, що становлення української адміністрації у Східній Галичині і створення ЗУНР стало логічним наслідком суспільного розвитку і розгортання державотворчих процесів на західноукраїнських землях.

Проаналізовано формування та розвиток теорії народного представництва. Вивчено витоки народовладдя та представницьких органів у Київській Русі, сеймовий досвід польсько-литовського періоду та Ради на Гетьманщині (склад, компетенцію, порядок роботи), а також українське представництво у парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Значну увагу приділено становленню вітчизняного парламентаризму у добу національно-визвольних змагань 1917 - 1920-х рр., зокрема, формуванню складу та представництва, організаційних структур, компетенції, функцій та порядку роботи Української Центральної Ради; ідеям і спробам скликання народного представництва доби Гетьманату та Директорії; розвитку парламентаризму в ЗУНР, започаткуванню радянських вищих представницьких органів.

Здійснено комплексний аналіз законодавчої бази етнонаціональної політики урядів, які існували в Україні у 1917 - 1921 рр. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади даної політики. Розкрито суть понять "нація", "етнонаціональна політика", "національна меншина". Проаналізовано історіографію та концептуальне забезпечення етнонаціональної політики України у даний період. Досліджено вплив на формування профільного законодавства діяльності політичних лідерів, програмних документів політичних партій, рішень з'їздів. Вивчено витоки та розвиток інституту національно-персональної автономії та його законодавче закріплення Центральною Радою. У порівняльному аспекті охарактеризовано нормативно-правове регулювання етнонаціональної політики Центральної Ради та Директорії, гетьманату П.Скоропадського: уряду ЗУНР та радянської влади. Наведено пропозиції щодо використання набутого історичного досвіду під час формування сучасного законодавства з етнонаціональних питань.

Комплексно досліджено запровадження військового права в Західноукраїнській Народній Республіці (ЗНУР), його вплив на створення та розбудову Української Галицької Армії (УГА). Проаналізовано правове регулювання військової повинності, принципів комплектування та умов проходження військової служби, діяльність органів військового управління: Державного Секретаріату Військових Справ, Начальної Команди Галицької Армії, Окружних Військових Команд. Показано впливову роль законотворчої роботи військово-політичного керівництва ЗУНР, розкрито взаємозв'язок військових і політичних чинників на процес законотворчості. Розглянуто динаміку закріплення політики держави у сфері оборони у нормативно-правових актах. Висвітлено питання соціального захисту військовослужбовців Української Галицької Армії та членів їх сімей: грошове, продовольче, речове, житлове, медичне, пенсійне забезпечення та задоволення духовних потреб. Досліджено правові засади створення, завдання, функції, компетенцію та практичну діяльність військових правоохоронних органів: жандармерії, військових судів, прокуратури та їх роль в охороні та захисті інтересів і цінностей державного ладу, суспільства, боротьбі зі злочинністю, зміцненні правопорядку в УГА та державі. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, що регламентували військову сферу, а також практики їх застосування.

Подано загальну характеристику еволюції змісту конституційних ідей та конституцій (XVIII - XX ст.). Висвітлено причини та обставини виникнення перших політичних та правових ідей і поглядів конституційного характеру в Україні, періодизацію їх розвитку. Детально розглянуто особливості розвитку конституціоналізму в українській політичній та правовій думці в період від середини XIX ст. до початку Першої світової війни. Проаналізовано теорію та практику конституціоналізму періоду УНР - ЗУНР, розвиток конституційних ідей у 1920 - 1940 рр. та спроби їх реалізації в практиці державотворення, а також розвиток конституційних ідей після Другої світової війни. Відзначено, що протягом всього XX ст. основу конституційних ідей в українській політичній та правовій думці складали положення про право українського народу на самовизначення та необхідність побудови суверенної, національної, демократичної української держави. Зроблено висновок, що українська конституційно-правова думка у своєму розвитку пройшла всі етапи, характерні для загального процесу еволюції змісту конституційних ідей та конституцій.

У дисертації висвітлено основу державотворення - військове будівництво України на початку ХХ ст. Автор досліджує історико-правовий аспект становлення, організації, діяльності і розвитку Збройних Сил Української Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР, УСРР. Предметом аналізу стало і Січове Стрілецтво як важливий фактор формування Української Армії. Особлива увага надана правовим основам створення і діяльності органів військового управління, юстиції, освіти та інших військових структур. Дисертант, використавши законодавчий, монографічний та архівний матеріали, зробив першу в історико-правовій науці грунтовну спробу подати організацію ЗСУ означеного періоду в єдиній монографії. Кожний підрозділ дисертації завершується висновками та практичними пропозиціями вдосконалення будівництва війська.

Відтворена цілісна картина державного будівництва в Україні у 1917-1922 рр. На основі аналізу нормативно-правових актів, архівних документів, мемуарної і наукової літератури досліджені усі форми української державності (УНР Центральної Ради і Директорії, Українська Держава гетьмана П.Скоропадського, ЗУНР, УСРР), виявлено характер їх взаємовідносин.

Вивчено генезу державницьких і соборницьких ідей у Наддніпрянщині та Галичині та їх реалізацію за доби української революції, зокрема, у 1917 - 1919 рр. Досліджено військово-політичні передумови та наслідки Акту злуки українських держав 22 січня 1919 р. Проаналізовано роль військової, дипломатичної та матеріально-технічної допомоги Наддніпрянщини збройній боротьбі ЗУНР за незалежність. Охарактеризовано об'єднані збройні сили українських держав та їх спільні бойові дії проти військ більшовицької Росії та Добрармії у 1919 р. Визначено головні причини та наслідки розпаду військово-політичної коаліції УНР - ЗУНР.

У дисертації досліджується проблема утворення ЗУНР та діяльність її державного механізму на основі аналізу історико-правових фактів, архівних матеріалів, законодавчих актів та документів. Особлива увага звертається на законодавчі акти органів влади ЗУНР, які до сьогоднішнього дня не були зовсім, або були лише частково, об'єктом наукового дослідження. Зроблено висновки про діяльність державного механізму та подано науково обгрунтовані рекомендації щодо використання досвіду ЗУНР для удосконалення діяльності органів влади сучасної Української держави.

Показано вагомість історичного досвіду відродження національної державності та українсько-польських взаємин у 1918 - 1919 рр. щодо військово-політичних і правничо-організаційних проблем у контексті діяльності органів суспільного правопорядку Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Охарактеризовано періоди становлення цієї служби, а також організаційно-територіальну структуру, кількісний і якісний склад, стан озброєння. Розглянуто основні методи та засоби боротьби, тактико-оперативних дій силових структур ЗУНР - ЗОУНР: Команди Української державної жандармерії, Польової сторожі Галицької армії, Залізничної управи та жандармерії. Висвітлено участь громадян в охороні правопорядку, формуванні народної міліції, її зв'язках з громадськими структурами.

Досліджено процес формування та діяльності представницьких органів влади Західно-Української Народної Республіки - Західної області Української Народної Республіки (ЗУНР - ЗОУНР) у період з жовтня 1918 р. по червень 1919 р. Проблему розглянуто в контексті історії дореволюційного і революційного розвитку українського національного руху Галичини та Буковини, інтегруючи його інституційні та соціальні аспекти. Реконструйовано персональний склад і організаційну структуру Української Національної Ради. Класифіковано форми повітових органів самоврядування ЗУНР - ЗОУНР. Здійснено аналіз соціального складу центрального і повітових представницьких органів. Розглянуто шляхи вирішення проблеми дефіциту національних кадрів. Розкрито характер діяльності представницьких органів влади ЗУНР - ЗОУНР, базуючись на прикладах їх взаємин з населенням національних меншин і у вирішенні ключового питання - підготовки аграрної реформи. Висвітлено причини кризових явищ у суспільно-політичному житті навесні 1919 р.

Аналізується комплекс джерел до вивчення державного будівництва у Західно-Українській Народній Республіці (ЗУНР): прослідковано наявні історіографічні надбання через призму використання в них відомих на час створення праць історичних джерел; з використанням методів джерелознавчої евристики встановлено сукупність тих з них, що є основою для дослідження історії ЗУНР в цілому, державного будівництва в ній зокрема; проведено класифікацію виявлених джерел, подано загальну характеристику їх походження, зберігання та конкретних особливостей використання; введено у науковий обіг нові джерела та здійснено нове прочитання вже відомих. На основі аналізу та синтезу комплексу джерел визначено якісний та кількісний рівень їх репрезентативності, уточнено концепцію і періодизацію розвитку державотворчих процесів у ЗУНР, форму, структуру і функціональні особливості центрального державного апарату, органів місцевої державної влади та управління, суду, охорони суспільного порядку, збройних сил. Накреслено шляхи підвищення рівня інформативної віддачі джерел для вивчення державного будівництва в ЗУНР, його взаємозв'язку і впливу на розвиток національно-визвольного руху на західноукраїнських землях періоду Української революції 1917-1920 рр.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР331)61-5

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж29709 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР331)61-5

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж29709 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :