Викладено принципові засади Конституції України з питань громадянства. Визначено поняття громадянства України як правовий зв'язок особи та Української держави, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках. Розглядаються основи повноваження Президента України та державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства. Міститься порядок розгляду заяв і подань з питань громадянства України.

Дисертація присвячена проблемам судового захисту прав військовослужбовців від неправомірної військової управлінської діяльності. В роботі окреслено шляхи і напрями вдосконалення правової теорії та чинного законодавства в цій сфері, визначено військову управлінську діяльність не тільки як сферу державного управління, але й як сферу реалізації ряду суб'єктивних прав військовослужбовців та членів їхніх сімей, подано характеристику основних способів захисту прав військовослужбовців та співвідношення між ними, охарактеризовано передумови права на звернення до суду у цій категорії справ, порядок реалізації цього права, особливості судового розгляду, доказування обставин справи, винесення судового рішення і його виконання у справах за скаргами військовослужбовців.

У ході дослідження обгрунтовано, що проблема дуалізму та синтезу цілей природного та позитивного права має важливе значення для розвитку сучасної теорії права. Обгрунтовано принцип процедурної коректності як теоретико-правовий інструмент синтезу цілей природного та позитивного права. Цей принцип є єдністю, цілісністю "формальної коректності"та "моральної коректності" у всіх юридичних процедурах, зокрема, під час прийняття політико-правових і судових рішень. Доведено, що зміст сучасних теоретичних дискусій між прихильниками та супротивниками природного права демонструє, що відбувається процес зближення їхніх позицій, певний консенсус у підходах до праворозуміння як парадигми юридичної науки та основи правової системи. У контексті синтезу цілей природного та позитивного права продемонстровано об'єктивний характер і статус єднальних юридичних рішень - юс-конвенцій, а також зміст правил, принципів, стратегій та процедур прийняття таких рішень.

Наведено обгрунтування неприпустимості сприйняття судових витрат в адміністративному судочинстві як компенсаційного інституту і, як наслідок, заперечення поглядів на правосуддя як різновид державних послуг. Підставою для такого твердження є врахування завдання адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів за здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Наголошено на необхідності запровадження Державної програми надання грошової допомоги по компенсації судових витрат. Таке нововведення сприятиме впорядкуванню використання права на правову допомогу з точки зору його доступності для широкого загалу, оскільки особа отримуватиме кошти для повноцінної участі в процесі захисту своїх прав не після прийняття рішення у справі, а до розгляду справи по суті. Запропоновано ряд змін і доповнень до чинного законодавства з питань судових витрат в адміністративному судочинстві.

Проаналізовано перші роки хрущовської "відлиги" у контексті відновлення законності та правопорядку, реформування суду, юстиції і прокуратури в СРСР (1953 - 1955). Приділено увагу подальшому впливу КПРС на ці органи - виробленню противаг та зміні їхніх повноважень.

Проаналізовано правові особливості втручання органів державної влади та місцевого самоврядування в статутну діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань.

Розкрито проблеми реалізації правосуб'єктності суду на стадії виконання рішень у формі здійснення попереднього судового захисту прав осіб. На підставі вивчення правової доктрини, аналізу чинного законодавства України і судової практики з'ясовано правову природу виконавчого провадження та роль суду в ньому. Запропоновано новий підхід до визначення правової природи виконавчого провадження за сукупністю двох критеріїв: за місцем у системі права та за місцем у юридичному процесі. Розкрито сутність правосуб’єктності суду. Встановлено, що вона є дуалістичною. Наведено класифікацію повноважень суду, якими він наділений на стадії виконання рішень у цивільних справах. Проаналізовано повноваження суду зі здійснення ним попереднього захисту прав осіб у процесі виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів. Запропоновано зміни та доповнення до чинного цивільного процесуального законодавства щодо оптимізації механізму виконавчого провадження та зміцнення гарантій учасників процесу щодо реального захисту (поновлення) їхніх прав.

На основі аналізу окремих нормативно-правових актів та діяльності органів державної влади розглянуто особливості механізму надання державної житлової допомоги внутрішньо переміщеним особам. Зроблено висновок про неефективність нинішньої моделі вирішення їхніх житлових проблем, яка за умов нерозвинутості в Україні ринку оренди житла штучно обмежує строк надання житлової допомоги працездатним особам (6 місяців), створюючи тим самим джерело соціального конфлікту. Показано, що ключовими елементами ефективної системи надання державної житлової допомоги внутрішньо переміщеним особам мають бути пункти тимчасового розміщення та житловий фонд тимчасового проживання.

Досліджено історію появи і розповсюдження генно-модифікованих організмів (ТМО) у світі, дискусію стосовно соціальних ефектів та ризиків використання нових біотехнологій, особливості нормативно-правових документів щодо ГМО в різних регіонах світу і зокрема в ЄС, підходів до оцінювання ризиків ГМО. Наведено дані, що відображають ситуацію з використанням ГМО в Україні і світі, зроблено висновок про відсутність в Україні належного контролю за ГМ продукцією і відповідної науково-дослідницької бази для вивчення впливу ГМО або їхніх компонентів на життя та здоров'я людини й екосистеми. Проведено аналіз законотворчої діяльності в Україні в цій сфері; надано рекомендації щодо розширення законодавчої бази через ухвалення низки спеціальних законів, запровадження системи жорсткого контролю за використанням ГМ продукції.

Здійснено психологічний аналіз змісту та особливостей мотивації професійної діяльності державних службовців місцевих органів виконавчої влади, зокрема, розкрито концептуальні основи вивчення проблеми мотивації в психології, запропоновано структурно-динамічну модель мотивації професійної діяльності, визначено й обгрунтовано структурно-змістові та процесуально-динамічні характеристики професійної мотивації державних службовців, проаналізовано динаміку сили та стійкості їхніх професійних мотивів на різних етапах професійної діяльності. Надано рекомендації щодо оптимізації механізму мотивації професійної діяльності державних службовців місцевих органів виконавчої влади.

Розкрито особливості українсько-польської дипломатії в роки Другої світової війни, які характеризуються якісно новим політичним забарвлення і здійснювалися за умов політичної системи (соціалістичної) та на засадах договірно-правової бази, яка не мала аналогів у попередній багатовіковій історії двох держав. Саме період Другої світової війни найбільш складний у формуванні двосторонньої дипломатії двох сусідніх держав. Тому, що результати Другої світової війни різко змінили ситуацію в українсько- польських відносинах. В даний період політика Польщі щодо українців базувалася на невизнанні їхніх самостійницьких устремлінь та на цілеспрямованій асиміляції, що заохочувалося Москвою. ОУН виступала за налагодження таких взаємин на платформі самостійності двох держав і визнання польською стороною права українців на свої західні етнічні землі.

Досліджено правовий статус громадян Європейського Союзу (ЄС). Визначено основні етапи становлення його громадянства. Зазначено, що громадянство Європейського Союзу покликане визначати правовий зв'язок між громадянином і Союзом, що знаходить своє відображення в правах громадян, їхніх обов'язках та участі в політичному житті. Громадяни безпосередньо наділяються правами й обов'язками, які підлягають охороні з боку інститутів та держав-членів ЄС. Проаналізовано положення установчих договорів, акти вторинного законодавства Європейського Союзу стосовно громадянства. Охарактеризовано міграційні, політичні, права й обов'язки громадян ЄС. Поняття "громадянство Європейського Союзу" має інше значення, у порівнянні із поняттям "громадянства держави", адже воно доповнює, а не замінює національне громадянство і тому має допоміжний характер. існування громадянства Європейського Союзу зміцнює міжнародний характер цього утворення, демократизує політичне життя, оскільки воно підкреслює, що метою Європейського Союзу є розвиток своїх громадян шляхом наділення їх додатковими правами і свободами.

Проведено дослідження впливу інструментів державного регулювання на фінансово-економічну безпеку страхового ринку (СР) України в сучасних умовах розвитку національної економіки. Зокрема проаналізовано розбіжності в основних законодавчих актах, на базі яких здійснюється державне регулювання СР в Україні, динаміку та структуру активів, а також страхових резервів страховиків у контексті забезпечення платоспроможності страхових компаній і, як наслідок, - ринку страхування в цілому. Здійснено аналіз перестрахування як вагомого інструменту впливу на фінансово-економічну безпеку національного СР. Проведений аналіз засвідчив вагомий вплив державного регулювання на фінансово-економічну безпеку СР України. У процесі дослідження доведено, що в сучасних умовах розвитку національної економіки пріоритетними завданнями державного регулятора у напрямі створення для вітчизняного ринку страхування легітимного та безпечного середовища є зміна орієнтованості капіталізації страховиків та якості їхніх активів, підвищення вимог до вітчизняних перестрахових компаній і перестраховиків-нерезидентів, уведення обов'язкового розміщення коштів страхових резервів у вигляді державних цінних паперів як таких, що дають високу ставку дохідності та мають високий рівень надійності. Вважається, що зазначені заходи повинні суттєво вплинути на підвищення рівня фінансово-економічної безпеки сфери страхування і як наслідок - безумовне виконання страховиками взятих на себе зобов'язань і відновлення довіри суспільства до страховиків.

Вперше розроблено технологію забезпечення самостійності судів і незалежності суддів з функціональних позицій адміністративної управлінської діяльності органів суддівського самоврядування (зовнішньої, внутрішньої) як процесу контролювання, планування, організації та координації, які необхідні для формування та досягнення гарантій незалежності судової системи та вираження інтересів суддівського корпусу України. Визначено перелік класифікаційних ознак оптимізації діяльності суддівського самоврядування в контексті забезпечення професійних прав суддів. Удосконалено механізм забезпечення реалізації принципу незалежності суддів в Україні на засадах гарантування гідної праці (справедливої оплати праці, що забезпечує гідне життя; належних (добрих) умов праці; перспектив особистого розвитку; персоніфікованої безпеки та їхніх сімей; гарантії забезпечення суддів у разі непрацездатності) тощо. Набули подальшого розвитку теоретичні положення змісту понять ''оптимізація діяльності суддівського самоврядування в контексті забезпечення професійних прав суддів'', ''професійні права суддів'' та ''організаційна єдність судової влади''; етапи становлення інституту суддівського самоврядування, які на відміну від інших, грунтуються на еволюції системи та порядку здійснення суддівського самоврядування України тощо.

У правовому аспекті розглянуто регіональний підхід реформування територіального устрою України, як один із можливих варіантів його вдосконалення. Висвітлено розуміння такої багатоаспектної категорії як регіон. З урахуванням історичного досвіду, сучасних політичних реалій і перспектив майбутнього, обгрунтовано тенденцію щодо оптимізації територіального устрою держави, зокрема доцільності укрупнення адміністративно-територіальних одиниць шляхом утворення відповідних регіонів. Визначено територіальне укрупнення і розмежування регіональних кордонів за критеріями їхніх особливостей: історико-політичні; соціально-економічні; географічні та кліматичні; етнічні та національно-культурні. Наведено складові сукупного потенціалу регіону, зокрема: трудовий, споживчий, інфраструктурний, виробничий, інноваційний, фінансовий, інституційний і природно-ресурсний. Констатовано, що регіоналізація територіального устрою України має оптимізований і децентралізований характер і надає змогу ефективно здійснювати державну політику в країні у поєднанні з розвитком самоврядування, а також забезпечить пропорційний соціально-економічний і національно-культурний розвиток регіонів, збереже їхню самобутність і забезпечить політичну стабільність у суспільстві загалом. Запровадження та розширення процесу регіоналізації в Україні сприятиме подальшому поглибленню демократизації суспільства.

Комплексно досліджено теоретико-правові засади органів судової влади в механізмі правової держави за умов перехідного періоду вітчизняного суспільства до стандартів ЄС в усіх сферах суспільного життя. Доведено, що судова гілка влади потенційно незахищена від виконавчої влади та не може самостійно здійснювати свій захист засобами державного примусу, так як не має матеріальних і фінансових ресурсів. Визначено місце та роль органів державної влади в механізмі правової держави. Виявлено чинники незалежності судової влади за умов, що склалися. Зроблено висновок, що функції вітчизняних судів є зовнішньою формою вираження їх діяльності - похідні від сучасних ознак України як правової, демократичної, соціальної з ринковою економікою держави та віддзеркалюють місію, обов'язки та коло діяльності судової влади щодо монопольного вирішення правових конфліктів між особами з приводу порушення їхніх прав і законних інтересів. Розкрито юридичну природу конституційного контролю в Україні, який має подвійну юридичну природу - як функцію судової влади та різновид соціального та державного управління. Показано, що державна судова адміністрація є провідним забезпечувальним органом судової влади. Удосконалено теоретико-правові засади правового статусу судді в аспектах оптимізації органів суддівського самоврядування.

Розглянуто стан і перспективи організаційно-правових механізмів розбудови національної системи кібербезпеки України, актуальність дослідження яких зумовлена збільшенням кількості кіберзагроз, їхньою складністю, масштабністю, комплексністю, розширенням кількості їх суб'єктів та об'єктів. Мета роботи - аналіз тенденцій розвитку цих механізмів, їх відповідності сучасним загрозам та європейським підходам, а також пропозиції щодо їх удосконалення з урахуванням національного та міжнародного досвіду. Проведений аналіз організаційно-правових механізмів розвитку національної системи кібербезпеки засвідчив їх недосконалість насамперед щодо відповідності сучасним загрозам, європейським підходам, а також їх неповноту за складом, нечіткість і недостатню конкретність стосовно повноважень суб'єктів цієї системи. Запропоновано конкретні напрями вдосконалення цих механізмів, у т. ч. шляхом розширення кола основних суб'єктів з уточненням їхніх повноважень, застосування державно-приватного та державно-суспільного партнерства.

Актуалізовано два поняття у їхньому філософсько-правовому розрізненні: "правосуддя" та "судочинство", які викликають щонайбільше дискусійних дебатувань серед теоретиків і практиків. З цією метою переглянуто теоретичну аргументацію відомих учених, конституційні положення щодо судочинства і правосуддя для визначення сучасних підходів до трактування вказаних понять, їхніх суттєвих семантичних відмінностей.

Мета роботи - пошук, створення та удосконалення сучасних способів надання необхідної психологічної та правової підтримки паліативним пацієнтам та членам їх родин. Сьогодні забезпечення правової та психологічної підтримки осіб, що потребують паліативної допомоги, здійснюється, як правило, силами організацій громадянського суспільства, які свою діяльність спрямовують на правовий захист паліативних пацієнтів, допомагаючи хворим та їхнім родичам отримати психологічну, соціальну підтримку і, найголовніше, доступ до належного знеболення. Важливим елементом надання паліативної допомоги є здійснення психокорекційної роботи з паліативним пацієнтом і його найближчим оточенням. З метою правової та психологічної підтримки паліативних пацієнтів та членів їх родин Івано-Франківським національним медичним університетом за підтримки МФ "Відродження" проводився ряд заходів, зокрема круглий стіл на тему "Юридична допомога паліативним хворим", творчі майстер-класи для дітей - пацієнтів онкогематологічного відділення, зустрічі членів родини таких пацієнтів з психологом і психотерапевтом. Також підготовлено навчально-практичний посібник "Паліативна допомога: теплий порадник", який спрямований на психологічну підтримку з метою контролю розпачу, депресії та інших розладів психічного здоров'я. Проведення просвітницьких чи мистецьких проектів привертає увагу громадськості та влади до проблем надання паліативної допомоги та сприяє поінформованості суспільства щодо права на отримання такої допомоги. Така діяльність забезпечить паліативним пацієнтам та їх родині гідну та якісну підтримку, а також ламатиме існуючі стереотипи, що "паліативна допомога - це про смерть", натомість формуватиме нове бачення, що "паліативна допомога - це про якість життя".

Розглянуто концептуальні засади організації та проведення огляду стану кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом. Актуальність цього дослідження зумовлена як вимогами чинного законодавства, так і тенденціями розвитку сфери національної безпеки та оборони, невідповідністю державної політики та державного управління вимогам надійного та оперативного реагування на кіберзагрози, розривом та неузгодженістю між сукупністю концептуальних документів і їх реальною імплементацією, відсутністю ефективної координації та взаємодії складових національної системи кібербезпеки щодо кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури. Обгрунтовано й запропоновано концептуальні засади комплексного механізму державного управління оглядом стану кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, з урахуванням міжнародного досвіду в цій сфері, насамперед країн НАТО та Європейського Союзу. Огляд стану кіберзахисту є однією із складових частин Комплексного огляду сектору безпеки та оборони. Він, серед інших видів огляду, вперше визначений в Законі України "Про національну безпеку України". Зважаючи на міжнародний досвід та застосовуючи запроваджений у Законі уніфікований підхід, основну мету огляду стану кіберзахисту запропоновано сформулювати як "визначення реального стану захищеності й готовності об'єктів огляду до запобігання кіберінцидентам, оперативного реагування на кіберзагрози, попередження, виявлення та захисту від кібератак, ліквідації їхніх наслідків, відновлення функціонування цих об'єктів і систем". Запропоновано систему принципів проведення огляду стану кіберзахисту, завдання, які повинні бути вирішені під час його проведення, механізми їх вирішення та представлення результатів.