Проаналізовано законодавчі акти за 2002 - 2005 рр., в яких ідеться про необхідність правового захисту дітей та визначаються напрями та заходи щодо забезпечення прав дітей в Україні відповідно до міжнародних стандартів та чинного законодавства. Наголошено, що незважаючи на здобутки щодо регламентації державної політики стосовно надання допомоги дітям-сиротам, дітям-інвалідам, і дітям, позбавленим батьківської опіки, актуальними залишаються підвищення матеріального державного забезпечення дітей-сиріт та створення умов, які б сприяли покращанню інтеграції дітей у суспільство, активізації громади на боротьбу з бездоглядністю та безпритульністю дітей.

Висвітлено проблему зростання ролі інформації, високий рівень її ефективності, залежності майбутнього від рівня розвитку інформаційного сектору економіки. Визначено сутність понять "інформаційний соціум" та "інформаційна культура". Проаналізовано наявний вітчизняний і зарубіжний досвід з проблеми інформаційної безпеки. Акцентовано увагу на залежності національної безпеки більшості країн від забезпечення інформаційної безпеки. Наведено сучасні концепції інформаційних війн. Викладено рекомендації щодо мінімізації можливих загроз для здоров'я людини з боку інформаційних технологій. Подано пропозиції щодо включення до курсу "Вступ до спеціальності" для студентів комп'ютерних спеціальностей нових тем: інформатизація суспільства і проблема захисту інформації; правові основи інформаційної безпеки; захист інформації в біологічних системах.

Обговорено виключне право авторів комп'ютерних програм дозволяти розповсюдження примірників шляхом продажу або іншої передачі права власності, у зв'язку з прийняттям Закону про приєднання до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право. Наголошено, що зазначений Закон України поширює сферу дії Берлінської конвенції про охорону літературних та художніх творів на комп'ютерні програми. Надано оцінку проблемі легалізації програмного забезпечення.

Розкрито причини девіантної (протиправної) поведінки підлітків. Розглянуто й охарактеризовано причини скоєння правопорушень неповнолітніми. Запропоновано ряд заходів для вирішення зазначеної проблеми.

Висвітлено роль держави і школи у вихованні національно свідомих і водночас полікультурно освічених громадян. Проаналізовано засади, принципи, основні напрями полікультурності як концептуальної основи політичної практики держави в низці законодавчих документів, зокрема в Конституції України, в законах "Про національні меншини в Україні", "Про мови в Україні", в українських державних документах про освіту, зокрема у "Концепції національного виховання", "Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності". Акцентовано увагу на багатокультурності в Україні принципу державної політики загалом і освітньої зокрема, що передбачає забезпечення на державному рівні прав і свобод на культурне самовираження і розквіт усіх етнічних груп, що проживають в Україні.

Розкрито законодавче забезпечення захисту дітей від жорстокого поводження та дії держави у цьому напрямі. Висвітлено законодавчу базу щодо права дітей на захист від усіх форм жорстокого ставлення у сім'ї. Охарактеризовано діяльність служб у справах неповнолітніх, органів опіки і піклування та центрів соціальних служб для молоді у справі здійснення соціального захисту неповнолітніх від жорстокого поводження. Наведено статистику жорстокого поводження дорослих з дітьми.

Висвітлено проблему якісної підготовки правника в системі професійної юридичної освіти. Визначено умови професійного становлення фахівця з юриспруденції.

Освещена проблема качественной подготовки правоведа в системе професcиональной юридической подготовки. Определены условия профессионального становления специалиста по юриспруденции.

The article deals with the problem of qualitative preparation of the jurist in system of professional legal preparation. Conditions of professional becoming of the expert on jurisprudence are detemined. Correspoding conclusions by results of research are made.

Проведено історичний огляд розвитку такої форми соціального влаштування дітей, як усиновлення. Наголошено на зв'язку методики та методів вирішення даної проблеми в різних країнах з рівнем розвитку суспільства, національними особливостями та пануючими юридичними нормами.

Розглянуто дискусійне в історії України та Переяслава питання про юридичний статус, соціальне становище та значення міщан у структурі суспільства в другій половині XVII - XVIII ст., оскільки права міщан у юридичному аспекті не були чітко визначені й залежали не тільки від ступеня самоуправління магістрату, а й від сваволі царського уряду та старшинської адміністрації. Розкрито значення такої події в історії Переяслава як надання йому 1585 р. Магдебурського права, що не тільки сприяло збільшенню населення та загальному економічному розвитку міста, а й дозволило виокремити міщан в окрему суспільну групу в соціальному та майновому аспектах, наділену правами, обов'язками та становим органом влади. Проаналізовано дані Переписних книг 1666 р., "Генеральное следствие о маєтностях Переяславского полка" 1729 - 1731 рр., "Права, по которым судятся малороссийский народ", універсал гетьмана І.Мазепи "О подчиненіи Переяславских цехов и всех мещан магистрату" 1692 р., "Мотыжинский архив. Акты Переяславского полка XVII - XVIII в.", "Ревізьку книгу Переяславського полку 1726 року", "Ревізьку книгу Переяславського полку 1732 року", Генеральний (Рум'янцевський) опис 1765 - 1769 років. Зазначено, що станові права, обов'язки, соціальний статус і майнове становище переяславських міщан визначалися виданими різного часу гетьманськими універсалами та царськими грамотами, урядуванням в місті магістратських урядників, можливо тому й важко було у тогочасному суспільстві чітко визначити статус міщан серед населення Переяслава.

Визначено залежність соціального стану міщан від їх майнового стану та сфери занять, вплив еволюції соціальної структури на диференціацію жителів міста. Окреслено соціальні зміни у середовищі цехових ремісників Переяслава, до яких належала до другої чверті XVIII ст. переважна більшість міщан. Виокремлено види діяльності міщан, які становили основу для формування їх майнового стану.

Обгрунтовано актуальність розгляду проблеми ефективності організаційно-економічного механізму управління вищою освітою. Визначено його сутність, спільні та відмінні риси в країнах світу. Запропоновано виділити наступні типи організаційно-економічного механізму управління вищою освітою (ОЕМУ): ОЕМУ адміністративного типу, ОЕМУ постадміністративного та ОЕМУ ліберального типу. Розроблено схему організаційно-економічного механізму управління вищою освітою та структуру цієї моделі, в якій взаємоузгоджуються економічна, нормативна та організаційна складові. Рекомендовано конкретизувати зміст документів нормативно-правової бази в системі вищої освіти, зокрема розробити та закріпити на законодавчому рівні програму фінансово-економічного оновлення освіти в контексті європейського вибору, що припускало б збільшення фінансового ресурсу системи освіти за рахунок бюджету та залучення позабюджетних коштів.

Розкрито особливості навчання правознавства учнів профільних класів, висвітлено практичне застосування знань старшокласниками на уроках правознавства як важливої методичної умови ефективного навчання цього предмета в профільних класах. Теоретичні положення проілюстровано прикладами з окремих тем. Наведено авторське бачення специфіки викладання розділу "Конституційне право" в X класі (профільний рівень), що грунтується на узагальненні досвіду вчителів правознавства України.