Зауважено, що територія Західної України після Першої світової війни стала частиною Польщі; Конституція Польщі 1921 р. закріплювала демократичний характер органів місцевого самоврядування, а Конституція 1935 р. його обмежила. За результатами дослідження визначено, що правовий статус органів місцевого самоврядування на території Західної України в складі Польщі формувався поетапно. На першому етапі (1918 - 1933 рр.) в Польщі існували три різні системи самоврядування (російська, австрійська та пруська). На наступному етапі був прийнятий Закон "Про часткову зміну устрою територіального самоврядування" від 23 березня 1933 р., за яким на всю територію Польщі поширилась єдина система самоврядування, яка була підконтрольною органам урядової адміністрації.

Розглянуто основні теоретичні положення та поняття національного права України. Охарактеризовано інститути та принципи загальної теорії держави та права, а також галузевого законодавства України. Увагу приділено методам правового регулювання окремих галузей права, зокрема, конституційного, цивільного, сімейного, трудового, адміністративного та кримінального. Розкрито основні джерела права України.

Викладено основи теорії держави та права, розкрито поняття, функції, механізм та апарат держави, наведено класифікацію держав за їх формою (формою державного правління, формою державного устрою, державним режимом). Подано трактування понять "система законодавства", "система права", "правовідносини", "правопорушення", "юридична відповідальність". Значну увагу приділено характеристиці окремих галузей права - конституційного, цивільного, сімейного, трудового та права соціального забезпечення, адміністративного та кримінального права України, розкрито їх основні поняття, подано стислу інформацію щодо відповідних кодексів України. Висвітлено структуру, функції та основні засади діяльності судових і правовохоронних органів нашої держави.

Зазначено, що дотримання є формою безпосередньої реалізації норм права, за якої суб'єкт не вчиняє дій, заборонених приписами права. Дотримання формується під впливом двох основних мотивацій: страх перед санкцією, передбаченою правовою нормою, та розуміння адресатом необхідності її дотримання незалежно від санкцій, що загрожують за порушення цієї норми.

Дотримання є формою безпосередньої реалізації норм права, за якої суб'єкт не вчиняє дій, заборонених приписами права. Для належного дотримання норм права необхідне їх знання адресатами та іншими зацікавленими суб'єктами. Такі знання особи одержують з офіційних друкованих джерел, із засобів масової інформації, із фахової правової допомоги, через контакти з державними органами й учасниками вже вирішених справ.

Здійснено теоретичний аналіз способів, прийомів юридичної техніки, спрямованих на формулювання принципів права в національному законодавстві. Обгрунтовано висновок, згідно із яким принципи права визнаються основою правової системи. Вони формулюються в нормативно-правових актах у вигляді політичних гасел, сприяють формулюванню правової оцінки певного явища, можуть бути закріплені у формі чіткої директиви, містити терміни оціночного характеру чи формулу справедливості. Окремою групою є принципи, обмежені винятками, та принципи, що обмежують сферу дії норм права.

Проведено історико-правовий аналіз еволюції системи загальних принципів права Європейського Союзу як елемента складної правової системи Європейського Союзу, що сформувалася внаслідок узагальнення правових систем різних країн, що стали учасницями Європейського Співтовариства. Система загальних принципів права Європейського Союзу зазнала суттєвих змін в декількох напрямках: розширилося нормативне закріплення як загальних, так і спеціальних принципів права Європейського Союзу; формулюванню, закріпленню і наповненню змістом загальних принципів права безпосередньо сприяло функціонування Суду Європейського Союзу; Лісабонський договір 2007 р. сформував єдину і взаємозалежну комплексну систему принципів права, доповнивши її категорією "цінності Союзу".

Проведено аналіз ролі загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями, у правозастосовчій діяльності міжнародних судових інстанцій за умов динамічного зростання відповідних інституцій. З'ясовано, що правозастосовна діяльність нових міжнародних чи регіональних судових або квазісудових інституцій сприяє формуванню нового розуміння загальних принципів права та утвердженню їх вагомості у вирішенні міжнародних та міждержавних спорів.

Проведено аналіз закріплення та легалізації принципу верховенства права Європейського Союзу як елемента складної правової системи Європейського Союзу. Принцип верховенства права Європейського Союзу був сформований в практиці Суду Європейського Союзу, але законодавчо не закріплений. Спроба закріпити принцип верховенства права ЄС була зроблена в проекті Конституції ЄС, яка зазнала невдачі. Хоч в Лісабонському договорі 2007 р. його не закріпили, він відображений в Директиві № 17, яка є додатком до договору.

Проаналізовано вплив різноманітних соціальних явищ, зокрема потрясінь, таких як війни, революції та перевороти, на теорію поділу державної влади та принципу стримувань і противаг, форми недотримання цих принципів, виникнення цих форм та їх наслідки. Спрогнозовано, що у майбутньому можливий відхід від системи поділу влади та стримувань і противаг, якщо суспільство зможе і захоче пожертвувати своїми свободами заради вирішення основних соціальних проблем. В такому разі можливе виникнення поляризації: держави із "м'яким" поділом влади відкинуть його, а із "жорстким" - ще більше вкорінять цю систему у своїй формі.

Проаналізовано вплив різноманітних соціальних явищ, зокрема потрясінь, таких як війни, революції та перевороти, на теорію поділу державної влади та принципу стримувань і противаг, форми недотримання цих принципів, виникнення цих форм та їх наслідки. Спрогнозовано, що у майбутньому можливий відхід від системи поділу влади та стримувань і противаг, якщо суспільство зможе і захоче пожертвувати своїми свободами заради вирішення основних соціальних проблем. В такому разі можливе виникнення поляризації: держави із "м'яким" поділом влади відкинуть його, а із "жорстким" - ще більше вкорінять цю систему у своїй формі.

Принципи права Європейського Союзу в практиці Суду Європейського Союзу реалізують ряд завдань. Завдяки принципам права можуть вирішуватися питання, не врегульовані правом Європейського Союзу. Створюючи і застосовуючи принципи права, Суд Справедливості фактично реалізує квазі-гармонізацію, яка не лише зближує правові системи держав-членів ЄС, але й країн, що прагнуть до членства в Європейському Союзу.

Відповідає чинній програмі як з вибіркового, так і з нормативного ОК “Основи правознавства”, яку включено до навчального плану освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів усіх неюридичних спеціальностей. У доступній, стислій формі викладено опорні конспекти з теорії держави і права та основних галузей права України. Контроль для ефективної перевірки рівня засвоєних знань із використанням представлених тестових завдань організовується на платформі moodle. Складний і динамічний процес формування незалежної Української держави поставив перед усією системою освіти та виховання складні й водночас надзвичайно важливі завдання. Конституція України в ст.1 проголосила Україну правовою, демократичною, соціальною державою. Принципами існування такої держави є, зокрема, верховенство права, рівність громадян перед законом, взаємна відповідальність громадянина та держави. Наявність високої правової культури та правосвідомості громадян можливе лише за умови їх достатньої правової обізнаності. Створення могутньої держави, її успішний розвиток неможливі без активної та свідомої участі в громадському, політичному житті більшості її громадян. Організація навчального процесу з ОК "Основи права" здійснюється відповідно до програми курсу та положень Болонської декларації за модульним принципом і рейтинговою системою оцінювання знань та умінь здобувчів освіти, що дає змогу підвищити якість навчання. Мета навчального освітнього компонента "Основи правознавства" - засвоєння здобувачами освіти основних теоретичних та історико-правових положень і понять національного права України; розуміння ними змісту Конституції та чинного галузевого законодавства нашої країни; закономірностей побудови правової держави; формування в них високого рівня правової свідомості та правової культури, навиків тлумачення та належної реалізації нормативно-правових актів у практичній діяльності та повсякденному житті; розуміння юридичних фактів та вільного орієнтування в сучасному правовому полі. Завдання освітнього компонента - надання здобувачам освіти системних знань із базових юридичних наук, виховання в них шанобливого ставлення до Конституції та законодавства України. Адже засвоєння специфічної фахової термінології, певного мінімуму правових знань з основ конституційного, цивільного, сімейного, кримінального, трудового права та права соціального забезпечення України - неодмінна передумова майбутньої ефективної діяльності фахівця. Перевірка знань має теоретико-практичний характер і містить матеріали за такими розділами: основи теорії держави і права; основи галузі права України; тестові завдання для підсумкового контролю.