Розглянуто комплекс теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з кримінально-процесуальними правопорушеннями. Розроблено основні положення наукової теорії кримінально-процесуальних правопорушень і відповідальності за їх вчинення. Розкрито сутність понять "правопорушення", "кримінально-процесуальне правопорушення", визначено їх ознаки, наведено відповідні класифікації. З'ясовано, що кримінально-правове правопорушення може бути комплексним, якщо за його вчинення застосовуються санкції іншої галузевої належності. Встановлено відмінність між слідчими помилками та кримінально-процесуальними правопорушеннями. Обгрунтовано необхідність визначення та внесення до КК України та КУпАП типових кримінально-процесуальних правопорушень. Особливу увагу приділено вивченню кримінально-процесуальних правопорушень на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування. Наведено повний перелік кримінально-процесуальних засобів прокурора, суду (судді), начальника слідчого відділу з виявлення, усунення та запобігання кримінально-процесуальним правопорушенням. Розглянуто види правової відповідальності за вчинення кримінально-процесуальних правопорушень: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну. Розроблено рекомендації щодо удосконалення механізмів реалізації окремих видів юридичної відповідальності. Наведено пропозиції щодо внесенння змін і доповнень до КПК України, КК України, КУпАП та інших законодавчих актів з метою удосконалення вітчизняної правозастосовчої практики.

Запропоновано програму з розвитку та корекції мотивації молодих фахівців ОВС. Зроблено акценти на такі важливі детермінанти професійної мотивації, як психологічна адаптація на етапі входження у професійну діяльність, соціально-психологічний клімат колективу, стиль управління керівника, процес наставництва.

Досліджено провідні мотиви службової діяльності молодих фахівців органів внутрішніх справ (ОВС). Встановлено особливості професійної мотивації у молодих фахівців ОВС з різним стажем служби. Виявлено, що найбільший вплив на мотивацію молодого фахівця ОВС до професійної діяльності здійснює авторитет керівника в службовому колективі, його підтримка, організація процесу передачі досвіду, особливості взаємовідносин між наставником і підшефним. Надано рекомендації керівникам органів і підрозділів внутрішніх справ щодо розвитку професійної мотивації даної категорії працівників. Запропоновано програму та тренінг з розвитку професійної мотивації молодих фахівців ОВС.

Проаналізовано особливості державного сервісу як структурної складової та необхідної умови результативності формування й реалізації публічного управління за сучасних умов суспільного розвитку. Окрему увагу приділено розвитку інформаційно-комунікативних технологій, які структурно впливають на результативність функціонування сервісної системи держави. Доведено, що головною особливістю державного сервісу у сфері публічного управління за сучасних умов суспільного розвитку є внутрішня інституційна й функціональна деконструкція. Указано на основні складові розвитку державного сервісу у сфері публічного управління. Охарактеризовано основні тенденції розвитку державного сервісу в добу постмодерну. Визначено принципи державного сервісу, розроблено основні складові та технологічні прийоми результативності мережевої організації публічного управління. Установлено, що визначальним принципом, який розкриває особливості державного сервісу у сфері публічного управління за сучасних умов суспільного розвитку, є відповідність системної і технологічної діяльності органів публічної влади критеріальним інтересам суспільства, які визначають його сервісний потенціал.

Докладно прокоментовано Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ зі змінами станом на 5 березня 2018 р., з посиланнями більше ніж на тисячу нормативно-правових актів. Максимально деталізовано юридичні ознаки складу злочину, виокремлено наукову, практичну, інформаційну частини коментування. Надано посилання на нормативні джерела суміжних галузей законодавства, зокрема конституційного, адміністративного, фінансового, господарського, цивільного та земельного. Здійснено системно-структурний аналіз загальнотеоретичних і галузевих понять, розкрито системні зв'язки між кримінально-правовими інститутами, статтями (нормами, складами злочинів), вміщеними у Кримінальному кодексі України та в інших нормативно-правових актах. Конкретизовано правовий матеріал, визначено вид і структуру кримінально-правових норм, розмежовано окремі склади злочинів. Викладено аналіз кожної статті (частини, пункту статті) з наведенням відповідних дефініцій, виділенням у змісті кожної норми статті (яка містить дві або більше норм) окремих ознак і логічних зв'язків, тлумаченням ознак правових норм.

Проаналізовано особливості державного сервісу як структурної складової та необхідної умови результативності формування й реалізації публічного управління за сучасних умов суспільного розвитку. Окрему увагу приділено розвитку інформаційно-комунікативних технологій, які структурно впливають на результативність функціонування сервісної системи держави. Доведено, що головною особливістю державного сервісу у сфері публічного управління за сучасних умов суспільного розвитку є внутрішня інституційна й функціональна деконструкція. Указано на основні складові розвитку державного сервісу у сфері публічного управління. Охарактеризовано основні тенденції розвитку державного сервісу в добу постмодерну. Визначено принципи державного сервісу, розроблено основні складові та технологічні прийоми результативності мережевої організації публічного управління. Установлено, що визначальним принципом, який розкриває особливості державного сервісу у сфері публічного управління за сучасних умов суспільного розвитку, є відповідність системної і технологічної діяльності органів публічної влади критеріальним інтересам суспільства, які визначають його сервісний потенціал.

Висвітлено та розглянуто фактичні проблеми організації та здійснення контролюючими органами податкового контролю в Україні, а також обгрунтовано важливість здійснення такого контролю як невід'ємного елементу управління фінансовою системою країни. Мета роботи - дослідження ефективності механізму податкового контролю в Україні та визначення впливу на наповнення дохідної частини бюджету країни. Незважаючи на те, що в даний час існує законодавчо закріплена концепція податкового контролю, в цій науковій статті систематизовано різні підходи авторів щодо визначення сутності даного явища. Визначено суб'єкти й об'єкти податкового контролю, а також різні форми, в яких він здійснюється. Розглянуто зміст податкового контролю через його функції, зокрема: облікову, профілактичну, інформаційну та мобілізуючу. Окреслено головну мету сучасного податкового контролю в Україні та шляхи її реалізації через завдання податкового контролю. Визначено основні принципи податкового контролю та відповідно до норм ПКУ зазначено способи здійснення податкового контролю. Визначено, що однією з найважливіших і самостійних форм податкового контролю є податкові перевірки (особливо важливим є той факт, що якість податкових перевірок значно впливає на загальний підсумок податкового контролю). Розглянуто основні види податкових перевірок. Проаналізовано динаміку результатів контрольної роботи органів Державної податкової служби України за 2016 - 2020 рр. Здійснено оцінку ефективності податкового контролю за допомогою кількісних показників. Побудовано матрицю сильних і слабких сторін, можливостей та загроз механізму податкового контролю в Україні на основі даних SWOT-аналізу. Запропоновано напрями вдосконалення податкового контролю на основі аналізу сучасних тенденцій його розвитку в Україні.