Досліджено процес імплементації міжнародного законодавства у кримінально-процесуальне законодавство України на всіх етапах її розвитку та становлення. Розглянуто теоретичну, правову та практичну можливості застосування міжнародно-правових норм в українському кримінально-процесуальному законодавстві, спрямованих на забезпечення виконання спільних координаційних юридичних дій державами під час їх міжнародного співробітництва. З'ясовано місце міжнародно-правових договорів України у системі джерел кримінально-процесуального права. Запропоновано їх класифікацію та визначено суть. Досліджено міжнародно-правові договори України з надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах. Визначено особливості їх застосування на території України. Наведено науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України щодо місця міжнародно-правових договорів у системі джерел кримінально-процесуального права.

Висвітлено історію становлення та розвитку оптоволоконної системи передачі інформації. Надано поняття високих інформаційних та експертних технологій. Розглянуто проблеми інформаційного забезпечення органів прокуратури й інфраструктурної модернізації прокурорських телекомунікацій. Описано електронні наглядові системи й аналітичні системи обробки інформації. Розкрито стратегії розвитку інформатизації органів прокуратури України, перспективи застосування волоконно-оптичних ліній зв'язку в їх телекомунікаційній мережі.

Наведено базову термінологію кримінального права України (його загальної й особливої частин). Розкрито сутність таких понять, як власність, запобігання злочинам, злочин з матеріальним складом, зміст вини, погашення судимості, втягнення у злочинну діяльність, обман покупців і замовників, особлива зухвалість, завідомо неправдиве показання, масове знищення рослинного або тваринного світу.

Висвітлено біографічні дані та творчий шлях видатного вітчизняного вченого, талановитого педагога, відомого в країні та за її межами, В. Г. Лукашевича. Вміщено матеріали з теоретико-правових проблем визначення поняття правоохоронної діяльності та розбудови органів внутрішніх справ на засадах чинної Коституції України, визначення їх місця та ролі у системі державної влади та місцевого самоврядування. Описано його діяльность з розслідування злочинів тощо. Висвітлено наукову діяльність В. Г. Лукашевича. Наголошено, що за його ініциативи організовано Республіканський навчально-методичний центр МВС України та створено Донецький, Луганський, Харківський та інші інститути внутрішніх справ, розроблено концепцію відомчої системи підготовки кадрів і заходи щодо її забезпечення. Підкреслено, що він започаткував фаховий "Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру" і був головним редактором. Наголошено, що основними напрямами наукової діяльності на сучасному етапі є: кримінальний процес, криміналістика, кримінальне право, адміністративне право, професійна педагогіка.

Досліджено вплив державного регулювання на формування й ефективність використання ресурсів корпоративних підприємств, обгрунтовано роль і значення державної корпоративної власності, розглянуто процеси державного регулювання економіки як своєрідної реакції на дію стимулюючих чинників функціонування ринкового механізму. Досліджено трансформаційну роль держави як можливість підтримки технологій і проектів, використання різноманітних форм кооперації між суб'єктами господарювання на основі системної інтеграції корпоративних підприємств.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади, розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення інструментарію реалізації державно-приватного партнерства (ДПП) в Україні. Досліджено еволюцію наукових поглядів на концептуальні засади інструментарію реалізації ДПП в країні. Поглиблено розуміння змісту понять "державно-приватне партнерство" та особливостей трансформаційних інструментів реалізації ДПП за умов циклічності розвитку економіки. Проаналізовано зарубіжний досвід розвитку інструментарію реалізації в розвинутих країнах ДПП. Поглиблено підходи до інноваційної типізації форм ДПП. Здійснено декомпозицію інституційних механізмів реалізації ДПП в Україні. Обгрунтовано методичні засади оцінювання оптимальних пропорцій ефективності моделі розвитку ДПП. Проаналізовано застосування нормативно-правових механізмів регулювання розвитку вітчизняного ДПП. Оцінено сучасний інструментарій реалізації ДПП в країні. Продіагностовано застосування форм ДПП в міжрегіональному співробітництві в Україні. Побудовано стратегічну парадигму до формування взаємовідносин держави та бізнесу. Сформовано стратегічні цілі та вектори розвитку ДПП в Україні. Розроблено ефективність інструментів реалізації в системі ДПП України. Розроблено науково-методичний підхід до інструментарію взаємовідносин у процесі виконання функцій з ДПП. Обгрунтовано оптимальну концепцію розвитку партнерських взаємовідносин держави, науки, освіти та бізнесу. Запропоновано ефективну систему ДПП в Україні.

Дисертацію присвячено обгрунтуванню теоретичних і методологічних засад, розробці науково-практичних рекомендацій щодо формування механізмів державного управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів (ІПР) України. Проведено аналіз генези управлінської думки й основних інструментів її забезпечення з метою теоретичного переосмислення та практичного вирішення проблем формування механізмів державного управління розвитком ІПРУкраїни. Визначено теоретичні засади формування концепції державного управління розвитком інноваційних процесів на рівні регіону. Обгрунтовано методичні підходи до оцінювання ефективності реалізації механізмів державного управління розвитком ІПР. Досліджено методологічні підходи та визначено основні моделі розвитку інноваційно-відтворювального потенціалу на регіональному рівні. Розроблено модель державного управління розвитком ІПР. Удосконалено механізм соціального партнерства у процесі розвитку ІПР. Доповнено напрями реалізації стратегії державного управління розвитком ІПР. Розроблено напрями формування організаційно-економічного механізму реалізації інноваційної політики. Удосконалено організаційний механізм державного управління розвитком ІПР України. Запропоновано напрями удосконалення регіональної інноваційної системи.

Висвітлено проблему створення системи ситуаційних центрів сектора безпеки й оборони (СБО) України. Проблема є актуальною, оскільки у разі виникнення загроз загальнодержавного масштабу СБО повинен працювати злагоджено, як єдиний механізм. Наведено перелік органів державної влади, які входять до складу сектора безпеки й оборони України згідно з законом України "Про національну безпеку України". Відмічено роль ситуаційних центрів (СЦ) у системах підтримки прийняття управлінських рішень структурами СБО у разі реагування ними на кризові ситуації. Наголошено на необхідності створення системи СЦ та єдиного інформаційного середовища (ЄІС) для їх роботи. Надано узагальнену структуру системи СЦ на чолі з Головним СЦ. Відмічено, що першочерговим завданням під час створення ЄІС має бути створення метамоделі даних, які входять у ЄІС. Як метамодель даних запропоновано метамодель багатосторонньої програми міжнаціональної взаємодії MIP (Multilateral Interoperability Programme) НАТО, яка відповідає стандарту MIP JC3IEDM (Joint Command, Control and Consultation Information Exchange Data Model - об'єднана модель даних з обміну інформацією для управління, контролю і консультування). Проведено паралель між роботою НАТО з країнами-учасниками та системою СЦ органів державної влади, що входять у СБО, на чолі з Головним СЦ. Надано опис та концептуальну схему метамоделі даних, які можуть бути використані під час побудови ЄІС системи СЦ СБО. Концептуальну схему показано у нотації IDEF1X, яка застосовується для опису структури реляційних баз даних. Аналогічно до MIP запропоновано ввести поняття рівня стандартизації основних структурних елементів метамоделі та правила їх найменування. Наведено приклади. Зроблено висновки про значення та необхідність метамоделі даних під час створення ЄІС СЦ СБО.

Сформовано єдину концепцію принципів спадкування в цивільному праві України. Виявлено гносеологічні й історичні передумови виникнення та розвитку принципів спадкування за законодавством, що діяло на території сучасної України в X - XX ст., та з'ясовано зміст принципів спадкування за цивільним правом сучасної України. Визначено поняття, ознаки та види принципів спадкування в цивільному праві, основний критерій для їх класифікації. Розкрито особливості практичної реалізації галузевих, підгалузевих та інституційних принципів спадкування. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання в досліджуваній сфері. Розроблено пропозиції щодо зміни Цивільного кодексу України в частині наділення фізичних осіб з 14 років правом відмовлятися від спадщини або відкликати подану заяву щодо прийняття спадщини без згоди батьків, піклувальників; можливості зміни черговості у спадкуванні за законом не тільки шляхом укладення договору про зміну черговості у спадкуванні, а й через подання заяви одним із спадкоємців.

Проведено перше комплексне монографічне дослідження в Україні, присвячене аналізу поняття злісності як наскрізного кримінально-правового поняття. Сформульовано поняття «злісність» у вітчизняному кримінальному праві: це умисне стійке спрямування особи на вчинення однорідних за своєю суттю діянь, що окремо не становлять високого рівня суспільної небезпеки і не є злочинними, проте у разі неодноразового (систематичного) їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набуває ознак злочину. Проведено історико-правове дослідження поняття «злісність» у пам’ятках вітчизняного кримінального законодавства, що дозволило виокремити та охарактеризувати дев’ять історичних періодів її генези та регламентації. Констатовано, що «злісність» у кримінальному законодавстві часів СРСР регламентована як оціночна ознака, що могла підлягати розширеному тлумаченню та слугувала дієвим інструментом для необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності широкого кола осіб, залежно від суспільно-політичної ситуації на певний період часу.

Розглянуто проблему обміну інформацією між автоматизованими системами ситуаційних центрів (СЦ) органів державної влади сектора безпеки і оборони (СБО) України. Проблема є надзвичайно актуальною на сьогодні, оскільки при виникненні загроз загальнодержавного масштабу (воєнного втручання, тероризму, надзвичайних ситуацій) СБО повинен працювати як єдиний злагоджений механізм. Тому створення системи СЦ СБО та налагодження обміну інформацією між ними є необхідною умовою для цього. Надано оцінку таким найбільш поширеним типам інтеграції даних у інформаційних системах (ІС), як сховища даних, федералізація даних та сервіс-орієнтований підхід. Як найбільш сучасний підхід до інформаційної взаємодії розрізнених ІС запропонований сервіс-орієнтований підхід. Наголошено, що для обміну даними недоцільно отримувати доступ до інших ІС та самостійно здійснювати пошук там необхідної інформації. Навпаки, пропонується вичленити із предметних областей ІС різних СЦ предметну область (ПрО) обміну даними та визначити необхідні для обміну теми. Далі для кожної теми побудувати тематичне представлення згрупованих, аналітичних дата за типом вітрини дата. Такі представлення стануть джерелом дата для відповідних сервісів у СОА і можуть використовуватися у режимах Публікація/Підписка та Запит/Відповідь. Розглянуто метод і запропоновано алгоритм взаємодії ІС розрізнених СЦ на основі використання онтології ПрО обміну даними та СОА. Як зразок взято сімейство специфікацій з обміну даними MIP4-IES Програми багатосторонньої взаємодії НАТО (МIР). На основі законодавчих документів у сфері реагування на надзвичайні ситуації (НС) побудована онтологія ПрО обміну даними між ІС СЦ при реагуванні на НС. Наведені приклади тем та тематичних представлень, які можуть бути сконструйованими на основі побудованої онтології ПрО обміну даними.