Визначено предмет державно-процесуального регулювання та форми юридичної діяльності носіїв публічної влади. Охарактеризовано існуючі види конституційних процедур та способи їх реалізації. Визначено основні норми та джерела формування державного процесуального права. Розглянуто особливості здійснення конституційних процедурних правовідносин. Визначено місце державного процесуального права в національній правовій системі та вітчизняному законодавстві. Розглянуто процедури безпросередньої участі громадян України в управлінні державними та комунальними справами. Висвітлено питання парламентського провадження й організації діяльності комітетів і комісій Верховної Ради України, а також планування та розробки законопроектів. Охарактеризовано особливості реалізації контрольної, установчої, міжнародно-правової та регулятивної функцій вищих органів державної влади. Визначено специфіку здійснення конституційного судочинства та організації діяльності місцевих рад.

Определен предмет государственно-процессуального регулирования и формы юридической деятельности представителей публичной власти. Охарактеризованы существующие виды конституционных процедур и способы их реализации. Определены основные направления и источники формирования государственного процессуального права. Рассмотрены особенности осуществления конституционных процедурных правоотношений. Определено место государственного процессуального права в национальной правовой системе и законодательстве Украины. Рассмотрены процедуры непостредственного участия граждан Украины в государственном и коммунальном управлении. Освещены вопросы проведения парламентских процедур и организации деятельности комитетов и комиссий Верховного Совета Украины, а также планирования и разработки законопроектов. Охарактеризованы особенности реализации контрольной, устанавливающей, международно-правовой и регулятивной функций высших органов государственной власти. Определена специфика осуществления конституционного судопроизводства и организации деятельности местных советов.

На підставі досягнень юридичної науки, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду розкрито сутність адміністративного процесу, його місце в здійсненні державного управління. Визначено поняття адміністративного процесу, розкрито його сутність. Досліджено систему принципів адміністративно-процесуальної діяльності. Висвітлено природу адміністративного судочинства.

З урахуванням традицій вітчизняних наук цивільного та кримінального процесуального права, а також положень проекту Адміністративного процедурного Кодексу в редакції від 25.01.2001 р. та 22.04.2003 р. наведено порівняльний аналіз адміністративних процесуальних нормативних актів зарубіжних країн. Виявлено тенденції в адміністративно-процесуальному регулюванні для відображення їх у даному Кодексі. Запропоновано проекцію моделі загальної частини адміністративного процесу на провадження справ про адміністративні правопорушення.

С учетом традиций отечественных наук гражданского и уголовного процессуального права, а также положений проекта Административного процедурного Кодекса в редакции от 25.01.2001 г. и 22.04.2003 г. приведен сравнительный анализ административных процессуальных нормативных актов зарубежных стран. Виявлены тенденции в административно-процессуальном регулировании для отображения в данном Кодексе. Предложена проекция модели общей части административного процесса на производство дел об административных правонарушениях.

Проаналізовано процедури прийняття регуляторних актів, ліцензування, функціонування дозвільної системи у сфері господарювання, що гарантують домірність (пропорційність) і обгрунтованість обмежень приватних прав осіб під час забезпечення державою публічних інтересів. Охарактеризовано процедури реалізації публічного інтересу. Увагу приділено напрямам удосконалення процедури видачі ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, контролю суду за виконання ухваленого ним рішення, позасудовим гарантіям виконання рішення адміністративного суду, що ухвалене на користь приватної особи-позивача. Доведено, що забезпечуючи непорушність публічних прав особи, суди опосередковано убезпечують приватні права, оскільки публічні права виступають гарантіями відповідних приватних прав.

Висвітлено актуальні питання теорії та практики адміністративного судочинства України. Приділено увагу питанням адміністративного процесу, особливостям розгляду окремих категорій адміністративних справ. Надано пропозиції щодо вдосконалення положень Кодексу адміністративного судочинства України, інших законів. Простежено проблеми розмежування адміністративної та конституційної юрисдикції; деякі проблемні питання судового розгляду спорів щодо проходження публічної служби; виконання судового рішення, ухваленного на користь приватної особи - позивача. Викладено деякі аспекти застосування матеріального і процесуального законодавства під час розгляду та вирішення справ, пов'язаних із процесом виборів Президента України.

Удосконалено теоретичні положення, запропоновано новий підхід до розуміння категорії ''правозастосування'', який враховує її складний та системний характер. Обгрунтовано необхідність виокремлення механізму застосування права як комплексної, багатоаспектної категорії з урахуванням її особливостей і відмінних рис. Досліджено структурну будову механізму застосування права, зокрема її складових елементів. Здійснено багаторівневий загальнотеоретичний аналіз ефективності механізму застосування права, що обумовлює його широке розуміння - як об'єктивної характеристики, яка включає увесь спектр правових явищ та елементів, а також соціальних зв'язків, за допомогою яких досягається відповідність механізму вимогам, що містяться в нормах права, забезпечується їх реалізація, гарантуються права й обов'язки, а також основні цілі, які має на меті цей механізм. Виокремлено рівні прояву ефективності механізму застосування права: фактичну ефективність механізму правозастосування, ефективність окремих елементів механізму й ефективність правозастосовних актів як результативного елементу механізму правозастосування. Охарактеризовано критерії ефективності механізму застосування права та систематизовано основні чинники й умови, які слугують орієнтирами в напрямі його оптимізації.

Мета роботи - відображення сучасних трендів донорської допомоги Україні в контексті розвитку об'єднаних територіальних громад (ОТГ), оскільки три роки потому розпочалося впровадження глобальної реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади на принципах децентралізації. До цього процесу долучилася міжнародна спільнота, яка активно підтримує реформу і виділяє значні кошти на її впровадження по всій території країни. У цьому зв'язку виникає гостра необхідність у постійному відстеженні та узагальненні результатів цієї підтримки, що передбачає певну послідовність дій донорів, реципієнтів, спеціально уповноважених органів стосовно підтримки структурних реформ і реалізації програм соціально-економічного розвитку України в якісному чи кількісному вираженні. Отримана в результаті узагальнення інформація щодо міжнародної донорської допомоги на розвиток об'єднаних територіальних громад дозволяє робити грунтовні висновки відносно характеру динаміки (успіхів чи невдач) реформування, а також будувати на їх основі прогнози подальшого розвитку ОТГ.

Розглянуто основний інструментарій позиціонування територіальних громад європейських країн. Проаналізовано досвід позиціонування територій з урахуванням процесу децентралізації влади. Визначено, що для підвищення рівня позиціонування територіальних громад використовується процес брендингу територій. Встановлено, що європейські країні в питаннях позиціонування та брендингу своїх територій більшу увагу приділяють саме бренду міста, виокремлюючи при цьому ряд ключових позицій, за якими кожне з міст має вищу позицію. Визначено, що для підвищення рівня позиціонування територіальних громад необхідні розробки та впровадження комплексної системи заходів органами місцевого самоврядування в партнерстві з іншими зацікавленими особами. До таких заходів належать: розробка стратегії розвитку; виявлення місцевих переваг та унікальних територіальних ознак; розробка ефективної маркетингової стратегії; розвиток місцевої інфраструктури; поширення освітніх програм; створення організаційних структур з маркетингу; формування партнерств; створення ефективної інформаційно-комунікаційної мережі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)072-324.23

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: ВА839523 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто основний інструментарій позиціонування територіальних громад європейських країн. Проаналізовано досвід позиціонування територій з урахуванням процесу децентралізації влади. Визначено, що для підвищення рівня позиціонування територіальних громад використовується процес брендингу територій. Встановлено, що європейські країні в питаннях позиціонування та брендингу своїх територій більшу увагу приділяють саме бренду міста, виокремлюючи при цьому ряд ключових позицій, за якими кожне з міст має вищу позицію. Визначено, що для підвищення рівня позиціонування територіальних громад необхідні розробки та впровадження комплексної системи заходів органами місцевого самоврядування в партнерстві з іншими зацікавленими особами. До таких заходів належать: розробка стратегії розвитку; виявлення місцевих переваг та унікальних територіальних ознак; розробка ефективної маркетингової стратегії; розвиток місцевої інфраструктури; поширення освітніх програм; створення організаційних структур з маркетингу; формування партнерств; створення ефективної інформаційно-комунікаційної мережі.