Досліджено процес становлення та правове регулювання діяльності системи державних органів і громадських організацій, уповноважених вести боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх. Охарактеризовано головні напрямки профілактики даних негативних явищ серед неповнолітніх за допомогою захисту їх прав у різних сферах життя. Акцентовано увагу на систематизації досвіду роботи з дітьми, які вже вели безпритульний спосіб життя, залишилися без нагляду дорослих, вчиняли правопорушення. Проаналізовано правові засади політики тодішнього уряду стосовно боротьби з правопорушеннями неповнолітніх виховними методами. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх на сучасному етапі розвитку України.

Висвітлено історію виникнення, становлення та розвитку основних історичних форм держави та права від найдавніших часів до кінця XX ст. Досліджено предмет, методи, періодизацію та джерела історії держави та права зарубіжних країн. Охарактеризовано суспільний лад і державний устрій країн Стародавнього Сходу. Увагу приділено державному правовому розвитку Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю. Висвітлено особливості античних держав, виникнення держав у Греції (Афіни та Спарта). Розглянуто державу та праву Стародавнього Риму. Розкрито особливості феодальної держави та права, причини та передумови встановлення станово-представницької монархії у Франції, Англії, Німеччині та Московії. Розглянуто виникнення абсолютної монархії в країнах Західної Європи та Росії. Проаналізовано створення радянського державного апарату, радянського соціалістичного права. Досліджено державно-правовий розвиток країн Західної Європи, США й Японії у першій половині XX ст. і після Другої світової війни.

Доведено, що внутрішній трудовий розпорядок - це система врегульованих нормами трудового права відносин з приводу організації процесу праці, що складаються під час колективної трудової діяльності працівників у конкретного роботодавця, спрямована на забезпечення раціонального використання робочого часу, підвищення продуктивності та якості праці. Установлено, що до принципів правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку належать: поєднання централізованого й локального правового регламентування внутрішнього трудового розпорядку, збалансування інтересів роботодавця та працівників; всебічна захищеність трудових прав працівників, адаптація трудових процесів до можливостей працівника, пріоритет узгоджувальних процедур, гласність, відповідальність за порушення вимог внутрішнього трудового розпорядку. Висвітлено позицію щодо включення у новий Трудовий кодекс України окремої книги "Внутрішній трудовий розпорядок", яка об’єднає глави "Загальні положення", "Правила внутрішнього трудового розпорядку", "Статути про дисципліну", "Робочий час", "Час відпочинку", "Нормування праці", "Заохочення", "Дисциплінарна відповідальність".

Викладено науково-методичні здобутки кафедри історії держави та права НАВС (1993 - 2013 рр.). Висвітлено особливості становлення українського історичного процесу першої половини XIX ст. Розглянуто стан дослідження селянського повстанського руху на чолі з Нестором Махном у сучасній вітчизняній історичній науці. Викладено історико-правові засади організації обліку й аудиту в Україні. Розглянуто дискусійні питання щодо доцільності виняткової міри покарання. Наведено деякі аспекти дослідження української публіцистики міжреволюційної доби (1909 - 1914 рр.). Викладено принципи толерантності в навчальному курсі історії української культури. Висвітлено джерела матеріально-технічного постачання в період відновлення важкої промисловості України (1943 - 1953 рр.).

Проаналізовано проблеми та перспективи інтеграції екологічної політики в галузеві політики України в контексті європейської інтеграції. Питання інтеграції екологічної політики знайшли своє відображення в Стратегії державної екологічної політики та Національному плані дій з охорони навколишнього природного середовища, але на практиці мають обмежений характер унаслідок існування різноманітних бар'єрів на рівні законодавства, стратегічного планування, фінансування, традицій управлінської діяльності та створення відповідних інституцій. Необхідність виконання положень Директив ЄС, спрямованих на інтеграцію екологічної політики в галузеві політики, має сприяти впровадженню принципу інтеграції екологічної політики в систему державного управління в Україні.

З'ясовано зміст і суть законності у сфері державного управління, що має важливе значення за умов сьогодення, адже побудова правової, демократичної держави, що є одним із першочергових завдань формування та зміцнення державності в Україні, пов'язана насамперед із зміцненням законності та державної дисципліни.

Розкрито зміст і сутність державного управління та забезпечення принципу законності в його діяльності. Адже саме принцип законності надає можливість функціонувати системі державного управління, здійснювати цілеспрямований вплив на суспільні відносини, надавати управлінські послуги тощо.

Розкрито зміст і сутність законності та дисципліни в діяльності органів виконавчої влади (ОВВ), що зумовлено потребою побудови правової держави, яка вимагає постійного вдосконалення діяльності всього апарату і, насамперед, ОВВ, оскільки альфою й омегою їх діяльності повинен бути високий рівень дотримання законності та дисципліни.

Досліджено основоположний принцип діяльності органів державного управління - законність, що передбачає суворе та обов'язкове дотримання законів і підзаконних нормативних актів усіма суб'єктами права - державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами та громадянами, а також поширюється на всі сфери суспільного життя.

З'ясовано зміст і сутність принципу законності у діяльності органів публічного управління, який за умови утвердження конституційної демократії за роки після проголошення незалежності України крок за кроком набуває свого реального змісту, однак сучасні реалії вимагають усвідомлення теоретико-методологічних основ його забезпечення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х629.431.2

Рубрики:

Розслідування злочинів проти державної власності

Шифр НБУВ: ДС40124 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х629.431.2

Рубрики:

Розслідування злочинів проти державної власності

Шифр НБУВ: ДС40124 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х629.431.2

Рубрики:

Розслідування злочинів проти державної власності

Шифр НБУВ: ДС40124 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано підходи до розуміння поняття "законність" у сфері державного управління. Зазначено, що цю категорію розглядають у вузькому та широкому значенні, адже законність – досить широке багатогранне явище, яке пронизує своєю сутністю всі процеси функціонування суспільства, держави і життя людей, що регулюються правом. Своєрідний ланцюжок однопорядкових явищ, який відображає зміст і призначення законності, дозволив ствердити, що не можна протиставляти етапи і форми вираження законності. Вони всі є важливими, взаємозумовленими, і тільки їх реалізація загалом може забезпечити чітке і правильне виконання норм права всіма суб’єктами. Отже, законність – це своєрідний процес переходу від правової можливості до правової дійсності. У цьому і проявляється диктатура закону. Наголошено, що законність в органах виконавчої влади – це стрижневий принцип їхньої діяльності.Зазначено, що основними засадами законності у сфері державного управління вважаються: верховенство закону в системі нормативних актів; єдність законності; незаперечність закону в соціальній практиці; реальний характер законності; забезпечення прав людини; невідворотність відповідальності за правопорушення; взаємозв’язок законності й доцільності, законності й культурності, законності й справедливості тощо.

Наведено нові наукові положення та науково обґрунтовані результати, що розв'язують важливу науково-прикладну проблему, яка полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні системи державного регулювання соціально-економічних відносин у будівництві та розробці рекомендацій щодо вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання будівельної галузі в Україні. Визначено, що нормативно-правове регулювання соціально-економічних відносин у будівництві доречно розглядати як цілеспрямований вплив, зокрема норм права, на відносини між суб'єктами будівництва з метою забезпечення за допомогою адміністративних і правових засобів (принципів, форм і методів державного управління та юридичної відповідальності), гарантування визначених законодавством прав фізичних і юридичних осіб. Установлено особливості соціально-економічних відносин у будівництві та недоліки державного регулювання цієї сфери. Запропоновано авторське бачення принципів регулювання таких відносин у контексті публічного адміністрування, серед яких: прозорість і доступність нормативно-правової бази для всіх учасників будівельного ринку; системність та узгодженість нормативних актів зі стандартами ЄС; уніфікація термінології та усунення підміни понять; імплементація міжнародного досвіду з урахуванням особливостей і специфіки будівництва в Україні; забезпечення поступовості процесу розробки нових, перегляду й оновлення діючих нормативних актів технічного характеру у сфері будівництва, з урахуванням стандартів ЄС. Систематизовано структурні складові державного управління нормативно-правовим регулюванням соціально-економічних відносин у будівництві, що охоплюють як суб'єктів регулювання, так і систему нормативно-правових актів та нормативних документів у розрізі правовідносин, технічних і технологічних вимог, що підлягають регулюванню. Узагальнено закономірності становлення та розвитку нормативно-правового регулювання будівельної діяльності шляхом виділення восьми етапів розвитку цієї сфери. Доведено, що впровадження міжнародного досвіду є позитивним аспектом для подальшого розвитку й побудови досконалої моделі вітчизняної будівельної галузі. Виокремлено три етапи імплементації європейського досвіду, які підтверджують дієвість загальних принципів нормативно-правового регулювання будівельної галузі розвинених країн, що полягають, зокрема, у роздержавленні управління будівництвом і передачі більшості владно-управлінських функцій органам місцевого самоврядування та саморегулівним організаціям. Виокремлено шість основних напрямів розвитку будівельної галузі, які відрізняються критеріальним підходом до виявлення взаємозв'язку ефективності державного механізму нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин та економічного зростання у будівництві, серед яких: реформування будівельної діяльності в частині нормативно-правового забезпечення; запровадження ефективного державного регулювання та контролю у будівництві; створення сприятливих умов для діяльності всіх учасників будівельного ринку; адаптація будівельного законодавства України до норм ЄС; удосконалення державних інструментів підтримки розвитку будівельного сектора економіки; запровадження інновацій у розвитку сучасної наукової складової будівельного виробництва. Запропоновано п'ять основних шляхів подолання негативних тенденцій, пов'язаних із реалізацією авторського та технічного наглядів у будівельній галузі України, що відрізняються авторськими новелами та передбачають: установлення особливостей здійснення технічного нагляду за будівництвом об'єкта на підставі будівельного паспорта; забезпечення можливості здійснення технічного нагляду за будівництвом групою інженерів технічного нагляду або інженером-консультантом; розробка електронного кабінету для архітекторів та інженерів технічного нагляду, що відображатиме об'єкти будівництва, на яких такі особи здійснюють авторський чи технічний нагляд; визначення авторського нагляду як добровільного права автора проєкту, а не як обов'язку замовника; затвердження типової форми договору про надання інжинірингових послуг, яка б передбачала функції, основні обов'язки й описувала процедуру вирішення спорів у процесі створення об'єкта будівництва. Розроблено та науково обґрунтовано концептуальну модель удосконалення механізму нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у будівництві, в основі якої лежить покроковий алгоритм реалізації на засадах принципово нового плану дій, розділеного на три етапи, в основу кожного з яких покладено п'ять базових принципів, що стосуються різних інтересів учасників будівельного ринку та вимагають координації діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а саме: принцип повноти, прозорості та доступності інформації про містобудівну діяльність для всіх її учасників; принцип компетентності громадськості при прийнятті рішень щодо безпечної експлуатації об'єктів будівництва; принцип мінімізації корупційних ризиків; принцип субсидіарності та децентралізації в галузі будівництва; принцип максимальної інтеграції й автоматизації дозвільних процедур за якісними критеріями. Вищезазначені принципи окреслюють також основні пріоритети розвитку державного управління у сфері містобудування, шляхи вдосконалення нормативно-правових механізмів просторового розвитку територій, а також нові підходи до участі громадянського суспільства в управлінні процесами сталого розвитку регіонів. Визначено, що головною метою концептуальної моделі вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у будівництві є встановлення правових, інституційних, фінансових і корпоративних передумов реформування будівельної галузі через удосконалення системи державного управління загалом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х629.431.2

Рубрики:

Розслідування злочинів проти державної власності

Шифр НБУВ: ДС40124 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :