Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)115.102.52

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Комплексно досліджено юридичну та соціальну природу умисного вбивства особи або її близького родича через виконання нею службового обов'язку. Уточнено зміст специфічних ознак такого виду вбивств, співвідношення між ним та іншим злочинами, розглянуто деякі проблеми призначення покарання за такі вбивства. Сформульовано теоретичні положення, визначено суть деяких понять і термінів, що мають значення для науки, практики та вдосконалення законодавства. Обгрунтовано необхідність уточнення формулювання, вжитого в чинному Кримінальному кодексі України для позначення такого виду вбивств. Запропоновано замінити його на формулювання "умисне вбивство особи або близької до неї людини у зв'язку із здійсненням цією особою службової, професійної або правомірної суспільно корисної діяльності".

Розглянуто становлення, сучасний стан і систему джерел правового регулювання реклами. Визначено інститут права реклами та його місце у системі права України. Окреслено коло учасників рекламних правовідносин. Установлено особливості правового статусу рекламних агенств. Визначено суб'єктивне право на рекламу, його види та зміст, правовий статус споживачів реклами та неповнолітніх як окремої їх групи. Досліджено особливості комплексного рекламного договору з елементами договорів підряду, комісії, авторського замовлення, порядок захисту результатів інтелектуальної власності у рекламних відносинах. Розглянуто способи захисту суб'єктивних прав від порушень у рекламних відносинах з використанням законних форм і засобів. Класифіковано порушення, установлено специфіку підстав і умов настання цивільної відповідальності та відшкодування збитків як найбільш виправданої її форми у рекламних відносинах.

Розкрито сутність і значення державної дисципліни в державі. Визначено поняття й особливості транспортної дисципліни. Охарактеризовано її правові основи й уточнено систему суб'єктів забезпечення транспортної дисципліни в державі, її об'єкт і предмет, гарантії, засоби, форми та методи. Розглянуто питання організації діяльності щодо забезпечення транспортної дисципліни в державі. Надано пропозиції та рекомендації щодо даних питань.

Висвітлено особливості запровадження медіаційних процедур у національну правову систему. Особливу увагу приділено ролі медіатора у процесі медіації, його правовому статусу, а також ефективності застосування медіації як інструменту вирішення правових суперечок.

Розглянуто удосконалення теоретико-методологічні та методичні положення та розробку практичних рекомендацій щодо формування та розвитку інституцій аграрного ринку. Поглиблено теоретичні підходи до визначення сутності категорій "інститут", "інституція", "аграрний ринок", зауважено про відсутність єдності думок науковців щодо цих категорій. Визначено інституціональні основи формування та сформовано сутність поняття "інституційний порядок аграрного ринку". Розкрито сутнісні характеристики, їх структуру, особливості й основні принципи формування та розвитку інституцій аграрного ринку та методи їх дослідження. Досліджено сучасний стан інституційно-правового забезпечення й ефективності інститутів функціонування аграрного ринку, окреслено та запропоновано напрями та шляхи їх вдосконалення. Запропоновано шляхи вдосконалення організаційно-інформаційного забезпечення розвитку аграрного ринку. На основі дослідження формування та розвитку інституцій аграрного ринку запропоновано концептуальні засади та заходи з удосконалення інститутів і механізмів розвитку аграрного ринку, а також державного регулювання й управління як особливих його складових.

Розглянуто питання формалізації поняття "екологічний тероризм". Обгрунтовано зв'язок екологічної безпеки та екологічного тероризму у контексті національної безпеки держави. Надано систематизацію напрямів терористичних екологічних загроз та негативного впливу на національну безпеку та форм "екологічного тероризму". Формалізовано види "екологічного тероризму": "сільськогосподарський тероризм", "технологічний тероризм". Запропоновано розмежування понять "екологічний тероризм" і "екологічний активізм" (радикалізм). З правової дефініції в статті запропоновано визначення "екологічного тероризму" як незаконного або умисного заподіяння значної шкоди навколишньому природному середовищу з метою залякування населення або примусу уряду або міжнародної організації до здійснення будь-яких дій або утримання від їх вчинення. Запропоновано варіанти стратегії щодо запобігання та боротьби з екологічним тероризмом шляхом підвищення екологічної безпеки. Розглянуто еколого-правові заходи щодо превенції і боротьби з екологічним тероризмом. Визначено, що "екологічний тероризм" - дуже серйозний злочин, яке може зазіхати не тільки на громадську безпеку і громадський порядок, але і на мир і безпеку людства, як об'єкт злочину, в разі вчинення теракту, наприклад, на атомній електростанції. Тому "екологічний тероризм" як кримінальний злочин вимагає або виділення зі складу тероризму, або введення нової кваліфікаційної ознаки в даний склад.

Розглянуто "аерокосмічний тероризм" як загрозу національній безпеці, та один із викликів безпеці суспільства. "Аерокосмічний тероризм" також розглянуто як своєрідну форму модифікації тероризму з використанням сучасних наукових технологій. Визначено, що "аерокосмічний тероризм" сьогодні набув глобального характеру і є реальною загрозою національній і міжнародній безпеці, має тенденцію до зростання. Сучасний характер "аерокосмічного тероризму", збільшення його масштабів в світі, все більш імовірне здійснення терористичних акцій у навколоземноу просторі викликає велике занепокоєння в світі. Акцентовано увагу на тому, що сьогодні запуск штучних супутників можуть здійснювати не тільки держави, а й окремі фірми, а в найближчій перспективі - і приватні особи. Тому загроза "аерокосмічного тероризму" під яким автори розуміють терористичні дії, що чиняться з використанням аерокосмічних систем наземного або орбітального базування зростає. Показано, що сучасний рівень науково-технічного прогресу дозволяє говорити про різні форми прояви космічного тероризму: захоплення (знищення) аерокосмічних об'єктів, елементів наземних комплексів керування, центрів прийому наукової інформації, контролю космічного простору та інших елементів структур космічних агентств; залякування населення та керівництва, районів, регіонів, країн тощо вибором конкретних цілеспрямованих місць падіння захоплених терористами аерокосмічних апаратів; залякування можливими діями терористичного характеру із космосу щодо нападу (удару) по морських, наземних, повітряних об'єктах критичної інфраструктури, руйнування яких може призвести до значних матеріальних та людських втрат. Сучасний рівень цивілізаційного розвитку дозволяє стверджувати, що можливі масштаби і наслідки реалізації космічних загроз можуть бути прирівняні до застосування зброї масового ураження, а відтак ці загрози мають глобальний характер. При цьому значною мірою нівелюється межа між звичайними бойовими діями в космосі та захистом (контртерористичними операціями) від терористів, що суттєво ускладнює процедури та інструментарій виявлення, прогнозування, запобігання та реагування на чинники, які ідентифікуються аналітиками та управлінцями як загрози аерокосмічного тероризму.

Запропоновано нову методологію протидії екологічним загрозам, ризикам і екологічному тероризму з позицій системного підходу. Визначено, що під час створення методології протидії екологічним загрозам, екологічним ризикам та екологічному тероризму доцільне ідентифікувати системні чинники екологічного тероризму: біологічний, хімічний, радіаційний, технологічний, природний, сільськогосподарський. Для протидії екологічним загрозам і ризикам, екологічному тероризму необхідно системне об'єднання зусиль державних і громадських організацій щодо виявлення, ідентифікації та оцінювання синергетичного ефекту прояву екологічних факторів і розробити відповідні заходи. Ці заходи мають здійснюватися за наступними напрямами: удосконалення законодавчої бази; інформаційне забезпечення; співпраця з міжнародними організаціями; системні технології боротьби з екологічним тероризмом; державне управління ризиками екологічних загроз, "екологічного тероризму"; профілактика (системне прогнозування) екологічного тероризму; взаємодія органів влади і громадськості. "Біологічний тероризм" проявляється у залякуванні незаконного використання бактеріологічної зброї або його компонентів, патогенних мікроорганізмів. Новою загрозою безпеці людства, масштаб якої значно перевищує наслідки від застосування найсучаснішої вогнепальної зброї, є "хімічний тероризм", що визначається як засіб застосування хімічних агентів терористами для створення загрози життю населення. "Радіаційний тероризм" проявляється у залякуванні незаконного використання ядерної зброї або його компонентів, ядерних, радіоактивних речовин. "Технологічний тероризм" спрямований на залякування руйнування або погіршення умов функціонування та працездатності техногенно-небезпечних об'єктів. "Природний тероризм" спрямований на залякування руйнування об'єктів природно-заповідного фонду, забруднення водного середовища, грунтів та атмосферного повітря, знищення біорізноманіття. "Сільськогосподарський тероризм" спрямований на порушення стабільності забезпечення виробництва продуктів харчування, зниження сільськогосподарського виробництва і тваринництва, з метою погіршення харчування, недоїдання і голоду. "Екологічний тероризм" намагається взяти на озброєння новітні технології, які можуть спричинити масові ураження населення, завдати значних екологічних чи економічних збитків. Ефективність здійснення заходів з системної протидії "екологічним загрозам", "екологічним ризикам" та "екологічному тероризму" забезпечується шляхом оптимізації матеріально-технічних, фінансових і трудових витрат, спрямованих на підвищення рівня екологічної безпеки та удосконалення системи поводження з небезпечними речовинами.

Проаналізовано правову природу смарт-контракту з огляду на наявність підстав для поширення на процедуру його укладення і виконання дії норм цивільного права України, у тому числі здійснена порівняльна характеристика смарт-контракту і цивільно-правового договору. Виокремлено основні спільні та відмінні риси обох типів контрактів. Зроблено висновки про необхідність легалізації смарт-контракту як юридичної (цифрової) форми врегулювання відносин між контрагентами цивільно-правового договору, що дійсно вже використовується на практиці, і демонструє стійку тенденцію до кількісного росту.

Виконано системний аналіз загроз у сфері екологічної безпеки та їх вплив на стан національної безпеки. Систематизовані загрози екологічної безпеки. Визначено пріоритети забезпечення екологічної безпеки. Розглянуто сучасні екологічні загрози Донбасу. Запропоновано системні заходи з екологічного відновлення Донбасу. Зроблено висновок щодо доцільності удосконалити методології комплексної оцінки та прогнозування змін стану навколишнього природного середовища шляхом використання сучасних геоінформаційних систем, технологій дистанційного зондування Землі, геопросторового аналізу даних, тематичного картографування і прогнозування.

Проведено системний аналіз екологічних загроз суспільства. Визначено основні екологічні проблеми. Надано системний аналіз понять: "екологічні загрози", "екологічні ризики" та "екологічний тероризм". Визначено шляхи і способи підвищення рівня екологічної безпеки та запобігання екологічному тероризму. Запропоновані механізми керування екологічним ризиком. З метою попередження "екологічних загроз", "екологічних ризиків" та "екологічного тероризму" запропоновано здійснювати наступні заходи: підвищити світові стандарти й норми екологічного захисту; вдосконалити юридичну базу попередження й виявлення таких екологічних загроз; розширити застосування запобіжних заходів; сприяти співробітництву та обміну інформацією між державами, міжнародними організаціями; оновити з урахуванням сьогоднішніх реалій антитерористичне екологічне законодавство. З метою системної протидії "екологічним загрозам", "екологічним ризикам" та "екологічному тероризму" запропоновано: підвищити рівень екологічної безпеки та удосконалити систему поводження з небезпечними речовинами, знизити імовірність виникнення забруднень навколишнього природного середовища, екологічних аварій та катастроф, вилучати з обігу та утилізувати або знешкоджувати небезпечні речовини. Визначено, що ефективність здійснення заходів з системної протидії "екологічним загрозам", "екологічним ризикам" та "екологічному тероризму" забезпечується шляхом оптимізації матеріально-технічних, фінансових і трудових витрат, спрямованих на підвищення рівня екологічної безпеки та удосконалення системи поводження з небезпечними речовинами. Перспективними є подальші наукові дослідження щодо розробки нових методів і механізмів боротьби з "екологічним тероризмом" та закріплення цих розробок нормами в чинному законодавстві України. Необхідно зосередити увагу на вивченні досвіду зарубіжних країн, які досягли успіху саме в останні десятиліття щодо боротьби з "екологічним тероризмом".

Перше в Україні комплексне дослідження адміністративно-правових основ організації та здійснення взаємодії правоохоронних органів з публічними інституціями. Результатом дослідження є комплекс наукових узагальнень, висновків, низка нових наукових положень, важливих для сучасної теорії адміністративного права. Розкрито основні доктринальні підходи до формування та існування теорії взаємодії та її використання в правоохоронній сфері; здійснено критичний аналіз проблеми визначення суб’єктного складу учасників взаємодії в законодавстві України, що регулює правоохоронну діяльність; наведено авторське бачення поняття взаємодії правоохоронних органів з публічними інституціями; здійснено теоретико-правову характеристику адміністративно-правового забезпечення організації взаємодії правоохоронних органів; визначено цілі та форми взаємодії правоохоронних органів з публічними інституціями; розкрито основні аспекти правового забезпечення використання інформаційних технологій в організації міжсуб’єктної взаємодії правоохоронних органів; розглянуто категорію іміджу правоохоронних органів як основи спільної діяльності з інституціями громадянського суспільства; охарактеризовано принципи та напрями міжнародного співробітництва правоохоронних органів.