Індекс рубрикатора НБУВ: Х883.1

Рубрики:

Злочинність як соціальне явище

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розкрито зміст правового регулювання господарської діяльності та державної підтримки підприємництва з урахуванням змін і доповнень до господарського законодавства. Розглянуто джерела, поняття, особливості та методи господарського права. Проаналізовано організаційно-правові форми суб'єктів господарювання, порядок їх створення, реєстрації та ведення Єдиного державного реєстру, ліцензування, патентування та припинення, зокрема в електронних формах. Висвітлено особливості господарських зобов'язань і договорів, питання господарсько-правової відповідальності та класифікації господарсько-правових санкцій, їх види.

Розкрито загальні засади дослідження насильницької злочинності, сутність, ознаки та класифікацію насильницьких злочинів (НЗ). Проведено кримінологічний аналіз осіб, які вчиняють НЗ, наведено характеристику жертви насильства. Визначено детермінанти насильницької злочинності, проблеми протидії НЗ у діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) за сучасних умов. Обгрунтовано теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності ОВС у сфері запобігання НЗ.

Розкрито особливості суб'єктного складу договору, зміст прав та обов'язків сторін договору, зокрема питання зміни та розірвання договору, можливості особи, яка уклала договір, скористатися правом, від якого відмовилася третя особа. Досліджено правові наслідки порушення зобов'язання, яке виникає з такого договору. Проаналізовано особливості правового регулювання окремих різновидів договорів на користь третіх осіб, зокрема, договору управління майном, договору довічного утримання, договору банківського вкладу, договорів страхування. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері правового регулювання договорів на користь третіх осіб.

На основі аналізу доктринальних досліджень науки цивільного права, чинного законодавства, матеріалів судової практики з'ясовано юридичну природу договору на користь третьої особи у цивільному праві, особливості співвідношення такого договору з іншими суміжними правовими конструкціями, суб'єктивний склад таких договорів, зміст прав та обов'язків сторін та прав третіх осіб, а також проблеми їх здійснення. Увагу приділено дослідженню правових наслідків порушення таких договорів, їх припинення, а також недійсності. Розглянуто особливості укладення та виконання окремих різновидів договорів на користь третіх осіб, зокрема договорів про відчуження майна, довічного утримання (догляду), найму (оренди) майна, підряду, страхування, управління майном, банківського вкладу (депозиту).

Досліджено нормативно-правові акти органів військового управління та їх місце в системі нормативно-правових актів держави. Розглянуто основні етапи розробки нормативно-правового акту органами військового управління Міністерства Оборони України.

Досліджено сучасний стан та шляхи вдосконалення нормотворчої діяльності органів військового управління Збройних сил України. Розглянуто недоліки чинної нормативно-правової бази, що негативно впливають на якість професійної діяльності Збройних сил України.

Проаналізовано гарантії з точки зору правовідносин за участю третіх осіб, а саме гарантів, внаслідок чого зроблено висновок, що гарант відповідає всім ознакам, які є характерними для третіх осіб у цивільних правовідносинах. Проаналізовано підстави виникнення та зміст гарантійного зобов'язання як додаткового щодо основного (головного) як забезпечуваного.

Здійснено аналіз наукових підходів до визначення поняття, суті та змісту "самоврядна організація". Досліджено особливості визначення поняття та тотожність й відмінність понять "саморегульована організація", "саморегулівна організація" та "самоврядна організація", які наведено вітчизняними та закордонними науковцями у своїх працях. Дослідження суті та змісту самоврядних організацій у сучасній науці з публічного управління та адміністрування знаходиться тільки на початковому етапі та визначено необхідність подальшого дослідження даного питання, що спровоковано сучасною тенденцією. Вона полягає у розвитку демократичних процесів, які притаманні більшості розвинених держав світу. Автором визначено, що термін "саморегульована організація" не достатньо широко представляє суть цього визначення, так як визначення "саморегулювання" відображає більш як упорядкування та вид функціонування певних об'єктів економічної діяльності, в свою чергу, як "самоврядування" є відображенням суспільного життя громадськості. Автор визначає, що термін "саморегулівна організація" не є доречним з морфологічної точки зору та унеможливлює висвітлення змісту даного поняття. Увагу у роботі приділено аналізу визначення даних понять у законодавчих актах, як вітчизняного, так й міжнародного рівня. Провівши аналіз останніх публікацій вітчизняних та закордонних вчених, автором роботи було визначено, що терміни "саморегульована організація" й "саморегулівна організація" та зміст цих понять слід включити до визначення "самоврядна організація", що найбільш доречно відображає зміст і суть поняття. Автор визначає поняття "самоврядна організація": як недержавні інституції, які створено з метою задоволення суспільних інтересів і потреб, організації громадськості, що сприяють розвитку одного чи декілька видів діяльності суспільства. Визначено подальші перспективи для розгляду характеристик самоврядних організацій, їх функцій, форм та механізмів діяльності і особливостей гарантій їх функціонування в системі публічної влади.