Здійснено теоретичне узагальнення та викладено результати емпіричного дослідження наукової проблеми, що полягає в розкритті психолого-правових засад застосування працівниками міліції заходів необхідної оборони. Проведено порівняльний кримінально-правовий аналіз законодавств зарубіжних країн стосовно таких діянь та висвітлено особливості сприйняття інституту необхідної оборони громадянами в сучасній Україні. Обгрунтовано, що сьогодні необхідна оборона як кримінально-правовий феномен усе більше віддаляється від класичного уявлення про неї як самозахист чи захист третіх осіб за умови неочікуваного нападу. Аргументовано специфічність необхідної оборони в діяльності працівників міліції та доцільність корегування існуючої системи покарань за протиправні насильницькі діяння стосовно працівників міліції, а саме: доповнення санкцій ст. 342, 343, 345, 347 - 349 КК України мірою покарання згідно зі ст. 51, 56 КК України - громадські роботи. Запропоновано корегування ч. 1 ст. 36 КК України та доповнення стосовно особливостей класифікації у випадку конкуренції ст. 118, 124 КК України та ст. 116, 123 КК України.