Розкрито зміст політико-правового статусу національних меншин України у ХХ ст., проаналізовано законодавчі та нормативні акти, що визначали участь іноетнічного населення України в соціально-економічному та суспільно-політичному житті за часів Російської та Австро-Угорської імперій, Української Народної Республіки, гетьманату та Директорії, Української Радянської Соціалістичної Республіки та незалежної України. Досліджено історію та культуру національних меншин у контексті політичного і культурно-національного життя українського народу. Наведено рекомендації щодо подальшої активізації участі інонаціональних груп у державотворчому процесі, визначено шляхи забезпечення міжнаціонального миру і злагоди в Україні.

Досліджено процес правового регулювання вищої юридичної освіти та підготовки наукових кадрів в університетах і ліцеях українських губерній Росії протягом XIX ст. Узагальнено та систематизовано нормативно-правову базу вищої юридичної освіти, охарактеризовано основні етапи її розвитку, пов'язані насамперед зі статутами університетів і ліцеїв. Проаналізовано правове регулювання підготовки та комплектування науково-педагогічних кадрів на юридичних факультетах університетів українських губерній. Виявлено специфіку присудження наукових ступенів з юридичних спеціальностей. Охарактеризовано правове становище Рішельєвського та Ніжинського ліцеїв та визначено специфічні риси навчально-освітнього процесу у даних закладах. Обгрунтовано теоретичні та практичні рекомендації щодо модернізації системи освіти та підготовки наукових кадрів в Україні.

Висвітлено методологічні засади Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ) як глобального економіко-правового акта екологічної безпеки (ЕБ) і сталого розвитку цивілізації, історію зародження, становлення та розвитку ЕКЗ. Визначено екологічний федералізм у контексті регіонального та світового розвитку, генезу, зміст і шляхи реалізації концепції міжнародної ЕБ. Розкрито сутність і концептуальні засади ЕКЗ, її політико правові, еколого-економічні, соціальні та філософські аспекти. Описано сучасну конституційну модель реалізації екологічної функції держави в системі розподілу влади. Проаналізовано вплив інституційного середовища на забезпечення норм ЕКЗ. Розглянуто питання розвитку нових форм партнерської взаємодії науки і бізнесу з імплементації ідей ЕКЗ. Визначено інституційні передумови та перспективи створення світової екологічної організації.

Висвітлено питання моніторингу чинного законодавства України, реалізації інтелектуальних активів у контексті державної політики в ХХІ ст. Увагу приділено моніторингу мотиваційної складової оцінювання людських ресурсів у сфері державного управління (ДУ), партнерської взаємодії керівників, державних службовців та органів державної влади як основи успішності кар'єри на державній службі (ДС), управління мотивацією колективу як складової делегуючого лідерства, оцінки керівного персоналу та протидії корупційним проявам у системі ДС, реалізації ДУ в галузі охорони здоров'я. Проаналізовано проблеми формування національного законодавства про соціальний захист.

Проведено аналіз теоретичних підходів у науці державного управління з метою теоретичного осмислення та практичного вирішення наукового завдання державного регулювання розвитку ринку послуг вищої освіти. Удосконалено підхід до запровадження організаційно-економічного механізму вищої освіти. Розвинуто методичний підхід до побудови системи стратегічного управління діяльністю ВНЗ на ринку освітніх послуг. Проаналізовано систему регулювання діяльності ВНЗ України на ринку освітніх послуг і надано оцінку економічному механізму взаємодії ринку освітніх послуг вищої освіти та ринку праці. Виявлено основні переваги та недоліки впливу Болонського процесу на управління вищою освітою. Удосконалено механізм державного регулювання ринку послуг вищої освіти. Уточнено принципи побудови нової моделі управління системою вищої освіти. Удосконалено систему інформаційного доступу громадян до ресурсів системи вищої освіти України. Запропоновано практичні рекомендації з метою удосконалення механізмів державного регулювання розвитку ринку послуг вищої освіти в Україні.

Досліджено актуальні проблеми комерцізації інтелектуальної власності, трансфер технологій. Проведено аналіз економіко-правових відносин щодо об'єктів патентного права. Розкрито економічні властивості нематеріальних активів. Висвітлено особливості оцінки нематеріальних активів та об'єктів інтелектуальної власності. Наведено методичний інструментарій та інформаційно-аналітичну базу оцінки нематеріальних активів та об'єктів інтелектуальної власності. Подано інформацію про визначення вартості нематеріальних активів та об'єктів інтелектуальної власності на основі дохідного підходу. Запропоновано сучасні підходи до оцінки інтелектуального капіталу підприємства.

Досліджено систему гарантії прав і законних інтересів суб'єктів господарювання при застосуванні адміністративно-господарських санкцій (АГС), що забезпечує стабільність господарських відносин і сприяє утвердженню суспільного господарського порядку та загалом позитивно впливає на функціонування національної економіки й її інвестиційну привабливість. Визначено гарантії прав і законних інтересів суб'єктів господарювання при застосуванні АГС як сукупність основоположних господарсько-правових норм та інших елементів правової системи, закріплених об'єктивним правом, що забезпечують належну реалізацію, охорону, захист і відновлення суб'єктивних прав і законних інтересів суб'єктів господарювання при застосуванні до них АГС. Досліджено гарантії реалізації прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та гарантії їх охорони і захисту при застосуванні АГС. Розглянуто гарантійне значення строків застосування АГС, здійснено їх класифікацію. Охарактеризовано судовий і позасудовий порядки застосування АГС. Запропоновано ряд змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, закріплення у ГК загальних положень щодо позасудового порядку застосування АГС, які охоплювали б принципи застосування АГС, визначали права суб'єкта господарювання при здійсненні провадження щодо застосування АГС, перелік обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, підстави звільнення суб'єкта господарювання від неї тощо.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми реалізації гарантованої Конституцією України участі народу в здійсненні правосуддя у кримінальних справах. Досліджено сутність даного інституту, його генезу, реалізацію у законодавствах зарубіжних держав, проаналізовано проблеми, пов'язані із його функціонуванням у кримінальному судочинстві України. Запропоновано моделі участі народу в здійсненні правосуддя в Україні, розглянуто можливість поєднання двох форм суду присяжних у кримінальному судочинстві України. Охарактеризовано співвідношення суду присяжних англо-американського (класичного) зразка та суду за участю народних засідателів (суду присяжних континентального зразка) у здійсненні правосуддя в кримінальних справах в Україні, з'ясовано їх правову природу та можливі процедури реалізації у кримінальному процесі. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-прецесуального законодавства України у сфері процесуально-правової регламентації інституту участі народу в здійсненні правосуддя у кримінальних справах.

Розкрито організаційні засади системи управління охороною праці в аграрних ВНЗ. Увагу приділено організації навчання з охорони праці в аграрних ВНЗ. Висвітлено організаційні засади працеохоронної роботи у навчально-виховному процесі. Викладено порядок розслідування нещасних випадків, що сталися в аграрних ВНЗ. Висвітлено організаційні аспекти системи пожежної безпеки в аграрних ВНЗ. Акцентовано увагу на забезпеченні санітарно-гігієнічних нормативів у навчально-виховному процесі.

Комплексно досліджено конституційно-правові аспекти реалізації права людини на об'єднання у громадські організації. Проаналізовано основні питання розвитку юридичної думки щодо поняття та сутності права людини на об'єднання, в результаті чого сформульовано власне узагальнювальне визначення цього права. З'ясовано роль та значення права на свободу об'єднання, а також визначено його місце у системі конституційних прав. Досліджено питання створення та діяльності громадських організацій як важливого об'єкта конституційно-правового регулювання. Розглянуто конституційні основи регулювання реалізації права людини на об'єднання. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання реалізації права на об'єднання. Досліджено зарубіжний досвід правового регулювання реалізації права на об'єднання у громадські організації на прикладі Франції, Німеччини, Швеції та Великої Британії.

Узагальнено теоретичні засади організаційно-правового забезпечення діяльності керівника органу виконавчої влади й обгрунтовано наукові висновки та пропозиції щодо її удосконалення в практики державного управління в Україні. Запропоновано нову організаційно-функціональну модель взаємодії керівників органів виконавчої влади територіального та центрального рівнів, які містить два рівні аналізу: інституційний (адміністративні ролі керівників) та орієнтаційний (політичні ролі), та складається з трьох блоків: процесного, функціонального та результативного. На основі існуючої класифікації органів виконавчої влади (центральні, регіональні, місцеві) та їх функцій конкретизовано зміст організаційних основ діяльності керівників цих органів, що дозволило розкрити специфіку та визначити потреби та вимоги до організації діяльності керівника на різних рівнях органів виконавчої влади, визначити алгоритм розмежування політичної та професійної діяльності керівників органів виконавчої влади за умов децентралізації влади в Україні.

Розглянуто традиції самоврядування в історії краю, історико-культурну спадщину регіону. Висвітлено особливості "права магдебурзького" у Східній Брацлавщині, локальні фактори ідентифікації вінничан у контексті сприйняття культурного ландшафту міста. Наведено відомості про герби Вінниці, пам'ятки історії та культури Іллінецького району як джерело з історії краю.

Обгрунтовано новий підхід до дослідження об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), пов'язаний з аналізом системно-муніципальної природи даного інституту та дослідженням ОСББ як механізму безпосереднього здійснення населенням функцій місцевого самоврядування. На основі комплексного аналізу питань, які вирішуються ОСББ у сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ), доведено, що ОСББ є частиною системи місцевого самоврядування, відносно яких повинен застосовуватися інструментарій публічного управління й адміністрування. Через застосування багатофакторного підходу визначено основні механізми функціонування ОСББ в Україні, що забезпечило формування оптимальної організаційної моделі обслуговування житла на основі самоорганізації його власників. Із застосуванням системної методології визначено механізми, інструменти та форми взаємовідносин поміж ОСББ та іншими суб'єктами системи місцевого самоврядування. З'ясовано змістовні характеристики ОСББ та інші форми обслуговування житла на основі самоорганізації мешканців. Здійснено загальну характеристику державної житлової, комунальної політики та змісту проведення реформи ЖКГ. Поглиблено розуміння статусу органів самоорганізації населення (ОСН) у порівнянні з ОСББ із метою унеможливлення змішування двох інституцій. Надано характеристику організаційних механізмів самоорганізації жителів у сфері ЖКГ, у тому числі житлово-будівельних кооперацій (ЖБК), громадських інспекторів у сфері благоустрою тощо. Досліджено параметри оптимальної моделі обслуговування житлового фонду на основі ОСББ, визначено конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та відповідних механізмів управління.