Розглянуто історію органів внутрішніх справ з найдавніших часів до сьогодення. Проаналізовано особливості створення поліцейських систем у період буржуазних перетворень (кінець XVII - XIX ст.), а також міжвоєнний період (1921 - 1939 рр.). Проаналізовано сучасні поліцейські служби розвинутих держав світу. Висвітлено діяльність міліції в Україні за період 1921 - 1991 рр.

Рассмотрена история органов внутренних дел с древнейших времен до настоящего времени. Проанализированы особенности создания полицейских систем в период буржуазных преобразований (конец XVII - XIX вв.), а также межвоенный период (1921 - 1939 гг.). Проанализированы современные полицейские службы развитых государств мира. Освещена деятельность милиции на Украине за период 1921 - 1991 гг.

Висвітлено теоретико-правові й організаційно-тактичні засади одержання підрозділами ОВС України інформації з мереж мобільного зв'язку. Визначено роль засобів спеціальної техніки, які використовуються з цією метою. Наведено способи використання такої інформації у протидії злочинності. Розглянуто проблеми несанкціонованого доступу до мереж мобільного зв'язку в контексті забезпечення інформаційної безпеки його користувачів. Обгрунтовано необхідність більш широкого та різнобічного використання інформації, виявленої в мережах мобільного зв'язку, як доказів у кримінальних провадженнях та в процесі вирішення завдань протидії злочинності.

Розглянуто місце домашнього арешту в системі запобіжних заходів, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України. Розкрито поняття "домашній арешт". Проаналізовано підстави, умови та процесуальний порядок обрання домашнього арешту, наведено пропозиції щодо його вдосконалення. Висвітлено процесуальний порядок виконання домашнього арешту, який значною мірою залежить від того, чи покладено на підозрюваного обов’язок носити електронні засоби контролю. Зазначено, які органи та посадові особи можуть здійснювати контроль за виконанням домашнього арешту, які види контролю можна застосовувати. Розглянуто процесуальний порядок оскарження, продовження та зміни домашнього арешту, а також положення, які потребують удосконалення. Наведено відомості про застосування домашнього арешту в державах СНД та країнах далекого зарубіжжя. Наголошено, що окремі положення щодо процесуального регулювання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доцільно запровадити в кримінально-процесуальне законодавство України.

Досліджено процес підготовки та проведення реформи органів державного управління, судової та податкової системи Гетьманщини у період з 1722 - 1727 рр. Показано, що проведенню реформи передувало створення росіянами Малоросійського Приказу, пізніше інституту царських резидентів при гетьмані з правом використання російських військ, проведення слідства та прийняття судових рішень. Процес реформування проходив у чотири етапи. Створення Малоросійської колегії являло собою одну з ланок проведення колезької реформи в Російській імперії, яка грунтувалась на шведській камеральній моделі державного управління. Судова реформа П. Полуботка проводилася шляхом введення посад додаткових суддів - асесорів, боротьби з судовою тяганиною та хабарництвом. Внаслідок контрреформ російська влада ліквідувала її наслідки та з часом повністю підпорядкувала українські суди Малоросійській колегії. З позиції юридичної науки проаналізовано зміст двох пам'яток права, - "Дванадцять пунктів Вельямінова", - присвяченої реформі управління та податкової системи, а також "Анонімної записки про обмеження влади гетьмана", яка представляла проект майбутнього державного устрою Гетьманщини. Досліджено реформу фінансової системи Гетьманщини, яка проводилась російською владою шляхом введення нових податків, збільшення розміру раніше встановлених і ліквідації імунітету козацької старшини.

Розглянуто актуальні проблеми використання оперативно-технічних засобів (ОТЗ) підрозділами карного розшуку органів внутрішніх справ щодо протидії злочинам проти власності. Досліджено сутність ОТЗ, визначено теоретичні проблеми їх використання підрозділами карного розшуку. Сформульовано поняття й обгрунтовано в історичному аспекті значення ОТЗ в діяльності підрозділів карного розшуку, визначено класифікацію оперативної техніки та ОТЗ. Розкрито співвідношення між НСРД та ОТЗ крізь відношення їх до ОТЗ. Досліджено ''взаємодію підрозділів карного розшуку з іншими суб'єктами протидії злочинам проти власності щодо удосконалення використання оперативної техніки'' як приватну теорію оперативно-розшукової науки.

У статті розглядаються причини та основні етапи судової реформи 1722-1723 рр. в Козацько-гетьманській державі. Показано, що проведення реформи забезпечувалось, насамперед, трьома універсалами наказного гетьмана Павла Полуботка. Аналіз змісту цих нормативно-правових актів дозволив сформулювати мету реформи - встановлення чіткої процедури судочинства, запровадження принципу формальної рівності представників козацького стану, запровадження інституту асесорів та боротьба з корупцією у судовій сфері. Проведення судової реформи сприяло закріпленню автономії Гетьманщини та викликало протидію з боку російсько-імперської влади за посередництва Малоросійської колегії.

В статье рассматриваются причины и основные этапы судебной реформы 1722-1723 гг. в Казацко-гетманском государстве. Показано, что проведение реформы обеспечивалось, прежде всего, тремя универсалами наказного гетмана Павла Полуботка. Анализ содержания этих нормативно-правовых актов позволил сформулировать цель реформы - установление четкой процедуры судопроизводства, внедрение принципа формального равенства представителей казачьего сословия, введение института асессоров и борьба с коррупцией в судебнойсфере. Проведение судебной реформы способствовало закреплению автономии Гетманщины и вызвало противодействие со стороны российско-имперской власти при посредничестве Малороссийской коллегии.

The article discusses the causes and main stages of judicial reform 1722-1723's in the Cossack-Hetman state. It is shown that the reform was provided primarily by three universals hetman Pavlo Polubotok. Analysis of the content of the legal acts allowed to formulate the goal of reform - the establishment of clear procedures for justice, for the principle of formal equality representatives of the Cossack state, the adoption of the assessors and the fight against corruption in the judiciary. Judicial reform contributed to the consolidation of the autonomy of the Hetmanate and triggered opposition from Russia's imperial government brokered the Little Russian Collegium. Judicial reform in 1722 became one of the first attempts to introduce democratic principles of justice and the judicial system in the Cossack Hetman state. Thus democracy was limited to preserving the class structure of the courts, the interference of petty privileged stratum in the handling of cases, often they were judges in their owncases. The Russian government has used every opportunity to deal with judicial reform, viewing it as a threat of losing their influence on the political life of the Hetmanate. To this end, in the Hetmanate was put into effect a decree of the Little Russian Collegium «On new form of proceedings». Judicial reform provoked fierce opposition of the Russian government in Ukraine, which by means of intrigue and reports of ousted from power by its P. Polubotko contributed to his arrest and the consequent deathof hetman.

Висвітлено найважливіші теоретичні положення про сутність політичних і правових явищ, соціально-правових процесів, що відбуваються в Украні. Розкрито особливості функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій. Охарактеризовано партійну та виборчу систему України. Розглянуто структуру та функції політичної ідеології. Наведено класифікацію політичних партій. Увагу приділено шляхам формування громадянського суспільства в Україні, соціальній стратифікації суспільства, типам і призначенню соціальних інститутів.

Проведено аналіз тренінгових методик розвитку комунікативної компетентності державних службовців, охарактеризовано новітні технологічні прийоми побудови ефективної комунікації у сфері взаємодії органів державної влади та громадськості. Наведено перелік комунікативних здібностей, знань та вмінь, якими мають володіти державні службовці, щоб ефективно виконувати свої функціональні обов'язки; зазначено, що одним із засобів розвитку комунікативної компетентності є запровадження соціально-психологічних тренінгів, які мають забезпечуватись спеціальними інституційними структурами; охарактеризовано стратегію побудови системи діагностики комунікативної компетентності державних службовців.

Ідентифіковано основні фактори, які впливають на зміну компетентнісної структури професійної діяльності державних службовців і відповідно до яких має запроваджуватись методика вдосконалення комунікативної компетентності, розвитку комунікативної компетентності державних службовців. Розкрито комунікативні знання як структурну складову комунікативної культури державних службовців, які забезпечують формування комунікативних цінностей, на основі цього показано, що комунікативна культура визначає відповідний рівень їх комунікативної компетентності й професіоналізму. Удосконалено ідентифікацію компонентів комунікативної культури державних службовців і показано, що компоненти детерміновано взаємопов'язані між собою та забезпечують формування цілісної, динамічної структури комунікативної культури. Запропоновано методику вдосконалення комунікативної компетентності, що характеризує саморозвиток та самовдосконалення людини у процесі комунікативної діяльності на основі власних комунікативних прийомів. Систематизовано основні методичні прийоми вдосконалення комунікативної компетентності державних службовців.

і здійснено аналіз, ідентифіковано основні фактори, які впливають на зміну компетентнісної структури професійної діяльності державних службовців і відповідно до яких має запроваджуватись методика вдосконалення комунікативної компетентності, розвитку комунікативної компетентності державних службовців; запропоновано розмежування комунікативної компетентності та комунікативної компетенції. Розкрито комунікативні знання як структурну складову комунікативної культури державних службовців, які забезпечують формування комунікативних цінностей, на основі цього показано, що комунікативна культура, методологічно синтезуючи різні комунікативні виміри та форми професійної діяльності державних службовців, визначає відповідний рівень їх комунікативної компетентності й професіоналізму, що дозволяє сформувати ефективний комунікативний простір. Удосконалено ідентифікацію компонентів комунікативної культури державних службовців і на цій основі показано, що компоненти детерміновано взаємопов’язані між собою і забезпечують формування цілісної, динамічної структури комунікативної культури, яка надає державному службовцеві можливість здійснити ефективний вибір певних комунікативних цінностей, що забезпечують набуття ним відповідних знань і вмінь спілкування й визначають стиль діяльності. Запропоновано методику вдосконалення комунікативної компетентності, що характеризує саморозвиток та самовдосконалення людини у процесі комунікативної діяльності на основі власних комунікативних прийомів, виходячи з чого висококомпетентнісний державний службовець має володіти високим рівнем діагностики своєї комунікативної компетентності, яка включає її самоаналіз та самодіагностику. Систематизовано основні методичні прийоми вдосконалення комунікативної компетентності державних службовців. Ключові слова: комунікативна компетентність, комунікативна компетенція, компетентнісна структура професійної діяльності державних службовців, удосконалення комунікативної компетентності, комунікативні процеси, комунікативні знання, комунікативні цінності, комунікативна культура, комунікативний простір, комунікативна толерантність, комунікативна взаємодія, комунікативний стиль, комунікативний розвиток.

З урахуванням сучасних правових реформ, положень Конституції України, міжнародних правових актів, стану законодавства та прецедентної судової практики, а також наявної конкуренції правових норм і доктринальних надбань і досягнень правничої науки, на інтегративному рівні з урахуванням вимог юридичної визначеності витлумачено найбільш вживані у правовій сфері терміни та поняття, надано та розкрито актуальні концепти та їх взаємозв'язок. Висвітлено сутність таких понять, як акцесія, акціонерне право, гармонізація законодавства, захист суспільної моралі, національний спротив, персона нон грата, пруденційні нормативи, фемінократія, ядерний тероризм.