Метою роботи є розгляд актуального питання розширення Європейського Союзу та ставлення його держав-членів щодо перспективи членства Туреччини в ЄС. Досліджено політико-правові позиції деяких держав-членів ЄС щодо прагнення Туреччини вступити до Європейського Союзу. Охарактеризовано та проаналізовано основні аргументи, якими оперують противники та прихильники турецької європейської інтеграції. Зроблено висновки про те, що на цей час не існує єдиної європейської думки стосовно членства Туреччини в Європейському Союзі. З прийняттям Лісабонського Договору ЄС 2009 року почала діяти нова правова система, ціль якої є створення більш ефективного та демократичного Європейського Союзу. Її втілення та боротьба з соціальними та економічними наслідками фінансової кризи є основними викликами для ЄС. Складність та важливість цих питань навряд чи поставить питання про подальше розширення ЄС на перші позиції порядку денного, але зміна бази Договору, на яку очікували ще з моменту східного розширення ЄС в 2004 році та надія на подолання наслідків економічної кризи, також можуть слугувати каталізатором для стимулювання дебатів щодо залучення Туреччини до ЄС.

Целью работы является рассмотрение актуального вопроса расширения Европейского Союза и отношение его государств-членов относительно перспективы членства Турции в ЕС. Исследованы политико-правовые позиции некоторых государств-членов ЕС в отношении стремления Турции вступить в Европейский Союз. Охарактеризованы и проанализированы основные аргументы, которыми оперируют противники и сторонники турецкой европейской интеграции. Сделаны выводы о том, что в настоящее время не существует единой европейской мысли относительно членства Турции в Европейском Союзе. С принятием Лиссабонского Договора ЕС 2009 года начала действовать новая правовая система, целью которой является создание более эффективного и демократического Европейского Союза. Ее воплощение и борьба с социальными и экономическими последствиями финансового кризиса являются основными вызовами для ЕС. Сложность и важность этих вопросов вряд ли поставит вопрос о дальнейшем расширении ЕС на первые позиции повестки дня, но изменение базы Договора, котрого ожидали еще с момента восточного расширения ЕС в 2004 году и надежда на преодоление последствий экономического кризиса, также могут служить катализатором для стимулирования дебатов относительно привлечения Турции к ЕС.

This paper investigates the political and legal positions of the Member States of the European Union and their political parties on Turkey's accession to the EU. The author notes that at present there is no single European opinion on Turkey's membership in the European Union. Thus, Spain is one of the all European countries, has a very clear and unambiguously positive attitude towards Turkey's accession to the EU. It is also one of the EU member states support a population this issue in recent years has significantly increased, while most European countries have such a decline in popular support. With the full support of Spain felt a degree of reluctance to adopt the new Member State of the EU, especially among conservative politicians and certain segments of the public sector. It is shown that in Germany there is a growing negative attitude towards Turkey's membership in the EU, especially in light of growing criticism from France, which is divided into ideological grounds between rightist and leftist parties. Together with Germany and France, the least favorable opinion about Turkey expressed Austria, for which the basic reluctance to see Turkey as an EU member state, there are cultural and historical issues than legal or technical. One of the countries that send conflicting signals regarding Turkish membership is Italy. Especially strongly minded people of this country is that in recent years demonstrates the increasingly skeptical stance on this issue, based on religious grounds and the possible Islamophobia , which can affect the «Christian public opinion». The author believes that the adoption of the Lisbon Treaty in 2009, when launched the new legal system, whose purpose is to create a more effective and democratic European Union, its implementation and the fight against social and economic effects of the financial crisis is a major challenge for the EU. The complexity and importance of these issues are unlikely to raise the issue of further enlargement of the EU for the first item of the agenda, but the change of the base of the Treaty, which were expecting more after the eastern enlargement of the EU in 2004 and hope to overcome the economic crisis, can also act as a catalyst to stimulate debate on the involvement of Turkey to the EU.

Комплексно досліджено теоретико-прикладних аспекти протидії злочинам проти правосуддя. На підставі порівняльно-правового дослідження виявлено недоліки українського та азербайджанського законодавства у відповідній сфері, запропоновано шляхи їх подолання. Сформульовано концепцію криміналізації злочинів проти правосуддя, підґрунтям якої є необхідність кримінально-правової охорони правосуддя як визначеної законодавством діяльності по забезпеченню правопорядку, що полягає у вирішенні спорів і розв’язанні суспільних конфліктів шляхом законного і справедливого рішення у конституційному, цивільному, господарському, адміністративному і кримінальному судочинстві, постановленого судом за участю осіб, діяльність яких сприяє зібранню належних і допустимих доказів стосовно обставин справи.

Досліджено міжнародні та міждержавні відносини між Турецькою Республікою та Європейським Союзом з питання вступу Турецької Республіки до Європейського Союзу в їх історико-правовій ретроспективі та сучасних реаліях. Розкрито механізм формування політичних рішень міжнародно-правового характеру правлячою політичною партією в умовах авторитарного політико-правового режиму Турецької Республіки та їх втілення у відповідні нормативні приписи. Висвітлено особливості конституційних реформ, законодавчих ініціатив уряду Турецької Республіки та їх нормативно-правової реалізації у контексті наближення національного законодавства до стандартів правової системи Європейського Союзу. Зроблено висновок відносно впливу європейського вектору турецької політики на міжнародно-правову позицію щодо спірних і конфліктних питань як історії, так і сучасності (проблема Кіпру, Егейська суперечка, геноцид вірмен та ін.). Визначено співвідношення внутрішніх і зовнішніх чинників на процес формування сучасної політики безпеки й оборони Турецької Республіки та її нормативно-правове закріплення; її внесок в безпеку європейського континенту.

Представлено навчальний посібник, який підготовлено відповідно до програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту за спеціальностями 081 "Право" та 293 "Міжнародне право" на другому (магістерському) рівні вищої освіти, що затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 08 жовтня 2021 року № 1076. Розміщено окремі розділи / теми, вивчення яких допоможе засвоїти здобувачам вищої освіти спеціальних (фахових, предметних) компетентностей, визначених стандартами вищої освіти.