Розглянуто особливості виборів депутатів Європейського Парламенту за законодавством держав-членів Європейського Союзу. Висвітлено порядок формування національних парламентів 15 країн-членів Європейського Союзу. Наведено інформацію про ідеологічне спрямування основних політичних партій - учасниць виборчого процесу, результати голосування та кількість місць у національних парламентах та Європейському Парламенті, отриманих партіями на виборах. Розкрито структуру та повноваження Європейського Парламенту, основні етапи його створення й розвитку.

Висвітлено теоретичні підходи до формування критеріїв оцінки коштовностей, визначення поняття "коштовності" з урахуванням їх споживчих властивостей та культурної значущості. Проведено діагностику, товарознавчу експертизу та оцінку дорогоцінного каміння та металу. Наведено вимоги до якості ювелірних сплавів.

Освещены теоретические подходы к формированию критериев оценки драгоценностей, определению понятия "драгоценности" с учетом их потребительских свойств и культурной значимости. Проведена диагностика, товароведческая экспертиза и оценка драгоценных камня и металлов. Приведены требования к качеству ювелирных сплавов.

Розглянуто процедурні аспекти внесення змін до Конституції України крізь призму законодавчого забезпечення належної ролі громадськості у цьому процесі. Увагу приділено низці проблемних та актуальних питань формування правових механізмів, покликаних забезпечити реалізацію базових елементів безпосередньої та консультативної демократії в контексті зміни конституційних положень.

На прикладах відповідних розрахунків показано доцільність застосування методу LARES для розподілу на однорідні групи компонентів вектора глобальних пріоритетів, одержаного за методом аналізу ієрархій, з урахуванням можливих абсолютних похибок експертних оцінювань.

Розглянуто сучасний стан і завдання судово-товарознавчої експертизи харчових продуктів відповідно до змін чинної законодавчої бази. Розкрито предмет, об'єкт, суб'єкт судової товарознавчої експертизи харчових продуктів. Визначено коло питань, які ставляться перед експертом-товарознавцем судом або слідством, а також завдання, які вирішуються в межах її проведення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)120.17 + Х839(4УКР)112 + Х839(4УКР)211.121.11

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)53 + Х8(4УКР)-30

Рубрики:

Державне право окремих країн

Держава та право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати дослідження системи технічного регулювання в Україні. Реформування системи технічного регулювання спрямоване насамперед на технічну гармонізацію та технічне регулювання, які спричинюють ліквідацію торгових бар'єрів в міжнародній торгівлі. Технічні бар'єри у торгівлі виникають лише тоді, коли постають питання відносно вимог безпечності для запобігання імпорту продукції, яка виготовлена та сертифікована не у відповідності з національними технічними регламентами. Сучасна Україна стоїть на порозі змін, які ставлять серйозні завдання щодо підвищення конкурентоздатності українських виробників на світових ринках; необхідності покращення бізнес-середовища; удосконаленні державного управління. До очікуваних результатів від усунення технічних бар'єрів у торгівлі між Україною та ЄС можна віднести: доступ української продукції до ринку ЄС на умовах, що діють для держав-членів ЄС; повне визнання українських установ, що належать до системи технічного регулювання; набуття членство України в європейській системі ринкового нагляду. Для досягнення поставлених завдань, необхідно здійснити регуляторне наближення до системи ЄС. Без суттєвих регуляторних змін у системі технічного регулювання України, зокрема, у сфері стандартизації, акредитації, оцінки відповідності, метрології та ринкового нагляду, не можливо сподіватися на реальні пожвавлення бізнесових торгово-економічних відносин з європейським ринком, поліпшення якості та безпечності української продукції на внутрішньому ринку, захищеність споживача. Проте до сьогодні не було проведено потрібних реформ і тому прийняті нові Закони щодо системи технічного регулювання в силу їх неузгодженості з іншими нормативно-правовими актами, не здатні забезпечити втілення усіх норм технічного регулювання ЄС в бізнес-правову практику України. Здійснено аналіз впливу існуючої системи технічного регулювання на розвиток споживчого ринку, бізнесу, суспільство та державу в цілому. Проведено розбір процесу реформування української системи технічного регулювання в сфері горизонтального та вертикального законодавства. Визначено шляхи подальшого розвитку та вдосконалення системи технічного регулювання України на законодавчому та виконавчому рівні.

На підставі критичного огляду наукових джерел та аналізу діючих законодавчо-правових актів виявлено проблематику визначення та класифікації процедур податкового аудиту. Відмічено, що вільне тлумачення процедури в теорії та практиці наукових досліджень безпосередньо пов'язано з відсутністю інституційного закріплення цієї дефініції як на національному, так і міжнародному рівні. У контексті взаємозв'язку та певної трансформації понять "процедура" та "методичний прийом" компонентів методологічної бази фінансового контролю позначено власне розуміння дефініції "процедура", розкрито специфіку угрупування процедур у сфері податкового аудиту.

Розкрито проблемні аспекти визначення різниць за вимогами податкового законодавства під час коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток. Досліджено операції, котрі на законодавчому рівні не враховані, під час коригування фінансового результату в частині негосподарських витрат, штрафних санкцій, безнадійної дебіторської заборгованості. Обгрунтовано доцільність законодавчого врахування окремих різниць для справляння податку на прибуток.

Проаналізовано правове регулювання соціального забезпечення (СЗ) вимушених переселенців. З'ясовано сутність СЗ цих переселенців. Визначено поняття СЗ таких осіб, охарактеризовано його ознаки. Досліджено особливості сучасного стану правового регулювання СЗ вимушених переселенців. Охарактеризовано структуру механізму системи СЗ цих переселенців. З'ясовано специфіку форм і заходів СЗ вимушених переселенців. Виокремлено проблеми правового регулювання СЗ цих осіб та надано пропозиції щодо їх вирішення. Проаналізовано позитивний зарубіжний досвід правового регулювання СЗ вимушених переселенців, виокремлено напрями його запозичення в Україну.

Висвітлено комплексне дослідження сучасних кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії хуліганству. Здійснено кримінально-правовий аналіз складу хуліганства через призму дискусійних положень його ознак; досліджено кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього складу кримінального правопорушення. Визначено ключові критерії відмежування хуліганства від дрібного хуліганства. Розглянуто питання щодо розмежування хуліганства і суміжних складів кримінальних правопорушень. Надано кримінологічну характеристику хуліганства, на підставі чого розроблено комплекс заходів щодо запобігання цьому виду кримінальних правопорушень. Сформульовано рекомендації в аспекті вдосконалення кримінального законодавства. Окреслено кримінологічну детермінацію хуліганства та засоби запобігання цьому явищу, визначено причини та умови вчинення хуліганства. Схарактеризовано поняття жертва хуліганства та її роль у вчиненні злочину. Наведено основні напрями запобігання хуліганству в Україні.

Дисертація є комплексним і системним науковим дослідженням сучас¬них кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії хуліганству. В роботі охарактеризовано об’єкт хуліганства та розкрито сутність поняття «громадський порядок». Визначено об’єктивну сторону хуліганства, зокрема: проаналізовано поняття «особлива зухвалість» та «винятковий цинізм», запропоновано замінити їх ознакою «особлива нахабність»; здійснено класифікацію знарядь вчинення хуліганства та надано їх визначення. Охарактеризовано суб’єктивні ознаки хуліганства. Здійснено аналіз кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак складу хуліганства та визначено доцільність їх законодавчого закріплення у цьому складі кримінального правопорушення. Виявлено практичні проблеми кваліфікації хуліганства. Визначено ключові критерії відмежування хуліганства від дрібного хуліганства; розглянуто питання щодо розмежування хуліганства і суміжних складів кримінальних правопорушень та розроблено основні критерії такого розмежування. Надано кримінологічну характеристику хуліганства. Здійснено кримінологічну характеристику особистості злочинця-хулігана та сформовано його сучасний кримінологічний портрет. Розкрито причини й умови вчинення хуліганства. Охарактеризовано жертву хуліганства та її роль у вчиненні злочину, створено її типовий віктимологічний портрет та сформовано типологію жертв аналізованого злочину. Розроблено комплекс заходів запобігання хуліганству на загальносоціальному та спеціально-кримінологічному рівнях. Сформулювано рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства.

Мета роботи - визначення та дослідження природи ухилення від оподаткування, мотивів вчинення економічного злочину підприємствами та фізичними особами в Україні. Основними методами дослідження стали загальнонаукові підходи щодо визначення сутності, методи дедукції та індукції, порівняння, узагальнення тощо. Визначено основні методи уникнення та ухилення від сплати податків. Проаналізовано способи протидії цьому явищу в українському законодавстві. У ході роботи проаналізовано діяльність органів влади протягом 30 років і методи регулювання тіньового сектору економіки та виявлено тенденцію до зростання рівня тіньової економіки під час пандемії COVID-19. Запропоновано можливі рішення даної проблеми. Надано оцінку їх ефективності. Практична значимість проявляється при імплементації порад у податкове законодавство, що надасть змогу знизити рівень "тенізації" економіки та збільшить можливі надходження до бюджету.

У навчальному посібнику розглянуто питання пов'язані з технічним регулюванням процесів сертифікації та підтвердження відповідності в Україні на сучасному етапі. Висвітлено основні положення законодавчих, нормативно-правових та нормативно-технічних документів щодо здійснення та організації управління якістю, підтвердження відповідності та акредитації в Україні. Представлено основні етапи розвитку та формування національної системи сертифікації, мета, завдання, принципи державної політики, пріоритетні напрямки у сфері управління якістю та підтвердження відповідності та сучасний стан питання акредитації органів та персоналу з сертифікації в Україні.

Здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні. Доведено, що в Україні повинен бути запроваджений інститут омбудсмена, із самостійним, незалежним статусом, відповідно до цього статусу втрачається ознака "уповноваженості", що розширює права цього органу та надає можливість організації складної та багаторівневої системи спеціалізованих омбудсменів із представництвами на регіональних рівнях для широкого та швидкого реагування на виявлені порушення прав та свобод людини. На основі результатів дослідження інституту омбудсмена запропоновано авторську класифікацію інституту омбудсмена. Запропоновано систематизувати та удосконалити правовий статус чинного інституту захисту прав людини (омбудсмена) в Україні. Відзначено, що принципи діяльності інституту омбудсмена в Україні - це фундаментальні закономірності та ідейні засади, визначені в нормативно-правових актах України, що визначають зміст та особливості діяльності інституту омбудсмена, спрямованої на захист прав людини. Стверджено, що державна політика у сфері захисту прав людини - це система стратегічних підходів, програм, заходів та законодавчих ініціатив, спрямованих на гарантування, забезпечення прав і свобод людини та громадянина відповідно до конституційних та міжнародних стандартів. Визначено поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні. Виокремлено особливості адміністративно-правових відносин, які регулюють інститут омбудсмена в Україні. Відзначено, що ефективність адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні - це матеріалізоване відображення кількісних та якісних показників виконання омбудсменом своїх завдань та функцій, моніторинг діяльності омбудсмена, рівень задоволеності суб’єктів звернення діяльністю омбудсмена та швидкістю і результативністю вирішення питання. Виокремлено напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні.