Проаналізовано статті Бюджетного кодексу, норми якого регулюють матеріальні та процесуальні відносини в галузі Державного бюджету України та місцевих бюджетів усіх ланок. Викладено питання бюджетного регулювання, розподілу міжбюджетних трансфертів. Запропоновано класифікацію доходів і видатків, фінансування бюджету, визначено його складові частини. Проаналізовано джерела фінансування дефіциту бюджету, розкрито зміст понять бюджетних правопорушень, фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, міжбюджетних відносин. Наведено рекомендації щодо напрямів удосконалення Бюджетного кодексу України.

Проанализированы статьи Бюджетного кодекса, нормы которого регулируют материальные и процессуальные отношения в сфере Государственного бюджета Украины и местных бюджетов всех звеньев. Изложены вопросы бюджетного регулирования, распределения межбюджетных трансфертов. Предложена классификация доходов и расходов, финансирования бюджета, определены его составные части. Проанализированы источники финансирования дефицита бюджета, раскрыто содержание понятий бюджетных правонарушений, финансовых нормативов бюджетной обеспеченности, межбюджетных отношений. Приведены рекомендации о направлениях усовершенствования Бюджетного кодекса Украины.

Проаналізовано стан досліджень теорії та практики формування державної інноваційної політики та визначено її особливості, що враховуються сучасною науковою галуззю "Державне управління". Досліджено принципи реалізації державної інноваційної політики. Встановлено особливості механізму державної підтримки інноваційних процесів. Досліджено вплив інноваційної політики держави на структурні зрушення в реальному секторі економіки. Виявлено основні тенденції в державній інноваційній політиці України. Проаналізовано нормативно-правове регулювання інноваційної діяльності в Україні. Розроблено систему можливостей інноваційної політики України, визначено напрями інноваційного розвитку держави через створення та розвиток регіонального інноваційного кластера. Розроблено концепцію розвитку вітчизняних ТНК.

Проаналізовано розвиток взаємовідносин між УСРР і РСФРР та еволюцію державного статусу радянської України у 1920 р. Зроблено висновок про сумнівність панівних в історіографії поглядів на процес утворення СРСР як поступального об'єднання незалежних радянських республік і відповідного місця 1920 р. у даній схемі. Наголошено на тому, що розвиток радянської України протягом 1920 р. мав протилежні вектори - від повного підпорядкування України Кремлю включно з переходом її в автономний статус до набуття деяких ознак незалежності. Подано інформацію, що підсумком боротьби різних підходів став договір між УСРР і РСФРР від 28 грудня 1920 р., в якому вперше на офіційному рівні радянська Росія визнала незалежність УСРР.

Розглянуто процесуалізацію та трансформацію заходів і засобів оперативно-розшукової діяльності в негласні слідчі (розшукові) дії. Висвітлено основні особливості нормативно-правової регламентації проведення окремих різновидів зазначених дій. Подано інформацію про форми і нормативно-правові засади забезпечення оперативними підрозділами досудового розслідування доказовою інформацією. Наведено загальні методичні й організаційно-тактичні передумови проведення співробітниками уповноважених оперативних підрозділів негласних слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні. Охарактеризовано використання в кримінальному провадженні результатів, одержаних шляхом проведення таких дій. Описано процесуальне керівництво прокурором проведення негласних слідчих дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ. Приділено увагу судовому контролю за законністю й обгрунтованістю прйняття рішень органами розслідування щодо проведення цих дій.

Висвітлено коло питань, що характеризують нотаріат як правовий інститут та як систему правовідносин, що виникають у зв’язку з нотаріальною діяльністю (НД) та її організацією, а також нотаріальну дію як складову НД. Надано загальнотеоретичну характеристику нотаріату, а також правові підстави НД та розкрито механізм впровадження нотаріальної охорони цивільних прав та інтересів. Досліджено правову природу нотаріальної дії виходячи з її місця та значення в механізмі правового регулювання цивільних відносин. Запропоновано доктринальне визначення поняття "нотаріальне посвідчення договору". Сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації щодо праворозуміння, удосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Розроблено теоретичні положення, що розкривають поняття, значення, особливості взаємодії слідчих та оперативних підрозділів під час реалізації таємної інформації та формування на цій основі пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінального процесуального законодавства України. Сформульовано поняття таємної інформації та класифіковано її види, що використовуються у кримінальному провадженні. Сформульовано поняття реалізації таємної інформації у кримінальному процесі та охарактеризовано її використання під час доказування. Виділено основні умови взаємодії слідчих та оперативних підрозділів під час реалізації таємної інформації у кримінальному провадженні. Виокремлено форми та види взаємодії слідчих та оперативних підрозділів у разі реалізації таємної інформації у кримінальному провадженні. Охарактеризовано взаємодію слідчих та оперативних підрозділів під час одержання таємної інформації у кримінальному провадженні. Визначено основні етапи реалізації таємної інформації під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Сформульовано й обгрунтовано пропозиції стосовно вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства в частині, що стосується реалізації таємної інформації у кримінальному провадженні.

Розглянуто правові, організаційно-економічні основи племінної справи у тваринництві в світлі Закону України "Про племінну справу у тваринництві". Запропоновано заходи щодо реформування системи селекції з урахуванням змін майнових і земельних відносин на селі. Особливу увагу приділено організації переходу до міжнародно визнаних стандартів використання племінних (генетичних) ресурсів, зокрема обов'язкової ідентифікації та реєстрації тварин, офіційного обліку продуктивності, класифікації за типом, визначення племінної цінності, а також уніфікації вимог до сперми та ембріонів. Розкрито особливості діяльності за нових умов власників і споживачів племінних ресурсів.

Висвітлено сутність, предмет, об'єкти та функції господарського контролю. Проаналізовано класифікацію господарського контролю та місце в ній внутрішньогосподарського контролю. Досліджено розвиток і вдосконалення внутрішньогосподарського контролю як складової частини системи управління. Розглянуто ревізію як одну з форм фінансово-господарського контролю, її види та характеристику. Наведено методику контролю операцій з грошовими коштами підприємств на поточних і валютних рахунках, відкритих в установах банків.

Проаналізовано теоретичні та методологічні засади, а також історичні джерела державного управління інвестиційно-інноваційними процесами в Україні. Розкрито тенденції еволюції теорії державного управління в інвестиційно-інноваційній сфері. Обгрунтовано методологію державного управління у цій сфері, узагальнено світові тенденції та національні особливості, які впливають на формування вітчизняного досвіду розбудови державного управління інвестиційно-інноваційними процесами. Обгрунтовано пріоритетні напрями модернізації такого управління в Україні. Визначено сутність категорій "інвестиційно-інноваційний процес", "державне регулювання інноваційного розвитку", "державне управління інвестиційно-інноваційними процесами".

Проаналізовано Сімейний кодекс України, інші акти законодавства України, які регулюють сімейні відносини, судову практику їх застосування, дискусійні питання в юридичній науці. Висвітлено поняття та принципи сімейного права, особисті та майнові правовідносини подружжя, правовий режим їх майна, права та обов'язки батьків і дітей, форми забезпечення прав та інтересів дітей, влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. Приділено увагу охороні та захисту прав суб'єктів сімейних правовідносин. Наголошено на сімейних відносинах з іноземним елементом.

У статті розглянуто актуальні проблеми в сфері оформлення повноважень адвоката в цивільному процесі. Проаналізовано правовий статус адвоката, його функції та завдання на підставі діючих нормативних актів. Встановлено процедуру видачі документів на представництва адвоката. Зроблено висновок про те, що основною функцією адвоката в цивільному процесі є представницька, у межах якої додатково реалізуються консультативна, превентивна, відновлювальна та охоронна функції. Адвокат в цивільному процесі виступає особливим суб’єктом процесуальних правовідносин, допущеним до участі судом з кола визначених законом осіб з метою захисту і забезпечення належної реалізації прав і обов’язків осіб, зацікавлених у результатах розгляду справи. Пропонується визначення значення інституту судового представництва як процесуальної форми участі адвоката в цивільному процесі на підставі договору або доручення.

В статье рассмотрены актуальные проблемы в сфере оформления полномочий адвоката в гражданском процессе. Проанализирован правовой статус адвоката, его функции и задачи на основании действующих нормативных актов. Установлена процедура выдачи документов на представительства адвоката. Сделан вывод о том, что основной функцией адвоката в гражданском процессе является представительская, в рамках которой дополнительно реализуются консультативная, превентивная, восстановительная и охранная функции. Адвокат вгражданском процессе выступает особым субъектом процессуальных правоотношений, допущенным к участию судом из круга определенных законом лиц с целью защиты и обеспечения надлежащей реализации прав и обязанностей лиц, заинтересованных в результатах рассмотрения дела. Предлагается определение значения института судебного представительства как процессуальной формы участия адвоката в гражданском процессе на основании договора или поручения.

The success of democratic transformations in Ukraine is impossible without effective legal regulation of activities of the subjects, authorized to provide legal aid. One of these subjects is a lawyer, to whose principal tasks belong Ukrainian citizens', foreign citizens', juridicial persons', individuals' without citizenship protection of rights assistance, representation of their legitimate interests and other legal aid rendering. The tasks enumerated are also performed by a lawyer in the course of civil procedure. Although, the activities of lawyers as participants of civil procedure contain a range of disadvantages, with adversely affect the level of public confidence. In particular, the overwhelming majority of lawyers perform the role of an observer in a judicial proceeding, what influences negatively the quality of rendering legal aid to citizens and juridicial persons as well as their legitimate interests representation and other legal aid provision. Lawyers'activity, being a variety of social-legal activity, is performed mainly in private interests, having generally public character. Public legal tasks oblige lawyers to provide free legal service in cases determined by legislation. Traditionally, lawyers participate in civil procedure in accordance with contractual processual representation or voluntary representation. Contractual representation is a variety of representation, the reason of appearance of which is a representative's and a mandator's will. In other words, it is based on a contract. In a civil procedure, a lawyer is a subject of a voluntary processual representation. An obligatory condition for such position in a civil procedure acquiring is processual juridicial personality possession. Since the moment of acquiring the status of a voluntary representative in the law proceeding, the subject mentioned possesses not only general rights and responsibilities, determined by the legislation for the sphere of lawyer activities, but also special processual rights and duties. The legalization of the powers in course of civil procedure is performed under the authority of a power of attorney. A contract about legal aid providing is a variety of a power of attorney. The asset 1007 of The Civil Codex of Ukraine presupposes the duty ofa mandator to give to a representative a power of attorney to accomplish juridicial actions, enumerated in a letter of attorney. Thus, a client should confer, when necessary, a power of attorney, and it is under its authority (but not under the authorityof a warrant), that lawyers, who work individually or as a member of a board, should act.

Викладено результати наукового дослідження організаційно-правових засад підвищення рівня професійної компетентності державних службовців. Представлено теоретико-методологічних засади оцінювання результатів службової діяльності державних службовців та узагальнено досвід матеріального та соціального забезпечення працівників державних органів у зарубіжних країнах. Виокремлено напрями вдосконалення підвищення рівня професійної компетентності, оцінено результати службової діяльності та системи матеріального забезпечення працівників фіскальних органів. Охарактеризовано міжнародний досвід організаційно-правових засад функціонування системи професійної підготовки державних службовців. Визначено правове регулювання оцінювання результатів діяльності державних службовців. Проаналізовано концептуальні основи вдосконалення правового регулювання підвищення рівня професійної компетентності посадових осіб органів ДФС України за умов реформування державної служби.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми правових засад обліку та звітності під час виконання Державного бюджету України. Зокрема, розглянуто сучасний розвиток цього фінансово-правового інституту та джерельну базу дослідження. З метою вирішення теоретичних проблем уточнено визначення понять "бюджетний облік", "метод бюджетного обліку", "бюджетна звітність", "фінансовий контроль"; запропоновано авторське бачення наведених понять. Визначено зміст, завдання та функції бюджетного обліку та звітності; розглянуто правові основи методів обліку та звітності під час виконання Державного бюджету України. Проаналізовано принципи бюджетного обліку та звітності у контексті вітчизняних і міжнародних стандартів. Детально розглянуто правове регулювання бюджетного обліку щодоі контрольної діяльності Державної казначейської служби України. Запропоновано шляхи удосконалення правового регулювання обліку та звітності під час виконання Державного бюджету України.

Висвітлено актуальні питання методології проведення галузевих юридичних досліджень. Особливу увагу приділено загальнотеоретичній характеристиці методології наукового знання, організації та плануванню наукового дослідження, інституту академічної доброчесності, а також алгоритму підготовки наукових кадрів за спеціальністю 081 "Право". Розкрито методологічні проблеми галузевих юридичних досліджень.

Зауважено, що 15 квітня 2021 року у Київському регіональному центрі Національної академії правових наук України проведено Міжнародну науково-практичну конференцію, в якій прийняли участь науковці, викладачі, аспіранти, та працівники з практичним досвідом роботи. Представлено збірник тези їх доповідей і повідомлень учених, викладачів, практикуючих юристів, представників юридичних клінік тощо.