Вперше в Україні проведено комплексне дослідження питання обгрунтування кримінально-правових заборон. На базі методології сучасної теорії кримінального права та діалектичного методу обрунтовано визначення процесу криміналізації, кримінальної та кримінально-правової політики. Розглянуто систему факторів, які необхідно враховувати в процесі встановлення кримінально-правової заборони, а також принципи, які впливають на формування кримінально-правової норми. Наведено визначення теорії криміналізації та аргументи щодо доцільності її відокремлення на рівні з теорією кваліфікації, пеналізації та призначення покарання. Досліджено процес формування кримінального законодавства України, виявлено окремі недоліки (відсутність легального визначення дефініцій, наявність значної кількості оціночних категорій, неузгодженість ідентичних понять, які використовуються в різних нормах).

Висвітлено особливості заохочувальних норм (ЗН) у кримінальному законодавстві України (КЗУ) як альтернативу кримінальній відповідальності (КВ) та покарання. Розглянуто питання формування та розвитку ЗН у КЗУ та зарубіжних державах. Описано метод заохочення в стимулюванні правомірної кримінально-правової поведінки, юридичну природу заохочувальних кримінально-правових норм, особливості спеціальних видів звільнення від КВ. Визначено соціальну обумовленість ЗН у КЗУ, шляхи підвищення їх ефективності.

Освещены особенности поощрительных норм (ПН) в криминальном законодательстве Украины (КЗУ) как альтернатива уголовной ответственности (УО) и наказания. Рассмотрены вопросы формирования и развития ПН в КЗУ и зарубежных государствах. Описаны метод поощрения в стимулировании правомерного криминально-правового поведения, юридическая природа поощрительных криминально-правовых норм, особенности специальных видов освобождения от УО. Определены социальная обусловленность ПН в КЗУ, пути повышения их эффективности.

Проведено аналіз наукових підходів до з'ясування правової реальності в процесі творення кримінально-правових норм. Наявна система виконання кримінальних покарань та попереднього ув'язнення не відповідає сучасному рівню розвитку суспільства й держави, а також задекларованим принципам поваги до прав і свобод людини в процесі виконання покарань. Тому питання формування державної політики в цій сфері набуває першочергової ваги.

Розкрито концептуальні засади дослідження кримінально-правової герменевтики. Охарактеризовано текст кримінального закону (КЗ) як предмет герменевтики, засоби і прийоми побудови тексту КЗ України та їх значення для герменевтики, змістовну еквівалентність КЗ України. Висвітлено розуміння і тлумачення як елементи герменевтики, її функції та принципи. Визначено шляхи формування кримінально-правових понять і їх значення для герменевтики, текстологічні особливості тексту КЗ України, його спеціальні категорії. Встановлено значення для кримінально-правової герменевтики нормотворчої техніки, юридичних конструкцій, законодавчих дефініцій, приміток статей. Охарактеризовано поняття, рівні й основні недоліки змістовної еквівалентності КЗ України, особливості герменевтики переліків та оцінних понять КЗ України.

Обгрунтовано, що у галузі кримінального права конституційні засади набувають специфіки, яка обумовлюється особливостями правового регулювання та охорони суспільних відносин. Зважаючи на велике не лише теоретичне, але і практичне значення конституційних засад кримінального права, особливої уваги потребує питання доцільності закріплення в КК України окремої статті чи розділу, у якому б комплексно визначались основні із таких засад. Найбільш перспективним у цьому сенсі є доктринальне дослідження значення конституційних засад розвитку кримінального права України.

Дисертація є першим у вітчизняній науці кримінального права спеціальним комплексним дослідженням джерел кримінального права у взаємозв'язку із кримінально-правовим регулюванням. Запропоновано виділяти в межах системи джерел кримінального права - джерела кримінально-правового регулювання, як обставини, що впливають на формування, встановлення, зміну, скасування і реалізацію конкретних забороняючих і регулятивних кримінально-правових норм при відсутності здійснення впливу на правоутворення та генезис кримінально-правових норм. Аргументовано диференційований підхід до розуміння поняття джерел кримінального права, в основі якого є загальнотеоретичне розуміння поняття джерел права, що визначається у поєднанні двох термінів - формальне джерело права та матеріальне джерело права з акцентом на примат матеріального джерела права. Виявлено здійснення в межах кримінально-правового регулювання кримінально-правової заборони як специфічної ознаки, що виокремлює кримінальне право від інших галузей права та запропоновано виділяти в системі джерел кримінально-правового регулювання - джерела кримінально-правової заборони. Аргументовано практичну необхідність і теоретичну доцільність викладення статті 3 та розділу І Прикінцевих і перехідних положень КК України в новій редакції з метою врахування та нормативного відображення положень щодо розмежування в кримінальному праві України кримінально-правової заборони та кримінально-правового регулювання і їх джерел та законодавчого оформлення інших від КК України джерел кримінально-правового регулювання в Україні, які здійснюють регулювання кримінально-правових відносин, окрім кримінально-правової заборони.

Досліджено європейські стандарти захисту та забезпечення прав суб'єктів кримінальних правопорушень, їх закріплення в Конституції України та вітчизняному кримінальному законодавстві. Визначено, що притягнення осіб, що вчинили кримінальні правопорушення, до відповідальності має базуватися на сукупності принципів, прописаних у кримінальному законодавстві України та міжнародно-правових актах, спрямованих на забезпечення дотримання прав людини й основоположних свобод.