Розглянуто основні положення законодавчого регулювання розірвання (припинення) договору про надання послуг електрозв'язку. За результатами проведеного дослідження розроблено теоретичні положення, спрямовані на обгрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення правових норм, що регулюють розірвання (припинення) договору про надання послуг електрозв'язку. Визначено перспективні напрями подальших розвідок з досліджуваних питань.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми правової регламентації цивільно-правових відносин з надання телекомунікаційних послуг. Розкрито сутність телекомунікаційної послуги, надано її класифікацію, визначено правову природу договору про надання телекомунікаційних послуг. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері надання телекомунікаційних послуг.

Комплексно досліджено Інтернет-послуги як об'єкт цивільно-правових відносин. Досліджено ознаки Інтернет-послуг та їх правову природу. Запропоновано визначення поняття "Інтернет-послуга". Проаналізовано передумови й особливості надання Інтернет-послуг. Узагальнено та систематизовано їх види: послуги з надання доступу до мережі Інтернет (Інтернет-провайдинг); послуги в мережі Інтернет (послуги реєстрації доменних імен, послуги хостингу); послуги, опосередковані мережею Інтернет (дистанційне навчання, Інтернет-банкінг, реклама, розміщення контенту тощо), де поділ наводиться з урахуванням кінцевого результату, який досягається внаслідок надання Інтернет-послуги (доступ до мережі, місце виконання зобов'язання (послуги), Інтернет - як інструмент для надання інших послуг). З'ясовано зміст цивільно-правових відносин, які виникають внаслідок надання й одержання Інтернет-послуг, та охарактеризовано суб'єктів цивільних правовідносин з надання та одержання таких послуг. Розкрито цивільно-правову відповідальність сторін за порушення права на Інтернет-послуги та визначено цивільно-правові способи захисту прав на них. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід застосування цивільно-правових способів захисту порушених прав у сфері зазначених послуг, а також тенденції розвитку у напрямі їх вдосконалення.

На підставі дослідження монографічних джерел, аналізу чинного законодавства сформульовано визначення понять телекомунікацій, господарської діяльності в телекомунікаційній галузі, предмета правового регулювання. Визначено правовий статус учасників відносин, що виникають у зв'язку з господарською діяльністю в телекомунікаційній галузі, систематизовано та досліджено правові джерела регулювання господарської діяльності. Визначено види та зміст господарсько-договірних зобов'язань. Виявлено та досліджено також підстави та умови для захисту суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в телекомунікаційній галузі та підстави й форми притягнення цих суб'єктів до господарсько-правової відповідальності.

Висвітлено питання щодо наукової формалізації системи принципів телекомунікаційного права (ТКП) у розумінні його триєдиної суті: як системи правових норм, як напряму наукових досліджень, як навчальної дисципліни. При цьому ТКП розглядається як підгалузь спеціальної частини такої комплексної галузі права, як інформаційне право, що містить у собі взаємопов'язані публічно-правову та приватно-правову складові підсистеми. Наведено методологічні положення щодо доктринальних позицій ієрархії принципів ТКП за концепцією теорії множинних, великих систем у праві (теорії гіперсистем права). Сформовано пропозиції щодо подальшого розвитку теорії принципів ТКП.