Розглянуто звичаєве право в Україні як джерело правової культури народу та продукт етнотворчості. Проаналізовано основні етапи кодифікації звичаєвих норм у законодавчих збірниках. Розглянуто систему звичаєвих норм у галузях кримінального та кримінально-процесуального права. Досліджено розвиток традицій звичаєвого права в різних його галузях. У контексті класичного розподілу обрядів на родинні та календарні визначено правову роль українських обрядів. Показано значення звичаю у становленні українського трудового права. Висвітлено правні обряди сімейно-родового життя українців. Розкрито правове значення календарно-трудових обрядодій.

Рассмотрено обычное право на Украине как источник правовой культуры народа и продукт этнотворчества. Проанализированы основные этапы кодификации обычных норм в законодательных сборниках. Рассмотрена система обычных норм в отраслях криминального и криминально-процессуального права. Прослежено развитие традиций обычного права в различных его отраслях. В контексте классического распределения обрядов на семейные и календарные определено правовое значение украинских обрядов. Показана роль обычая в становлении украинского трудового права. Освещены правовые обряды семейно-родовой жизни украинцев. Раскрыто правовое значение календарно-трудовых обрядодействий.

Висвітлено проблеми історії звичаєво-правової культури українського народу у контексті розвитку світової правової думки. Розкрито зміст понять звичаю та звичаєвого права (ЗП). Наведено порівняльну характеристику звичаю та закону. Розглянуто особливості ЗП зарубіжних країн, зокрема, ЗП романо-германської й англосаксонської правових сімей. Увагу приділено етапам розвитку ЗП на українських землях і його кодифікації.

Освещены проблемы истории обычно-правовой культуры украинского народа в контексте развития мировой правовой мысли. Раскрыта сущность понятий обычая и обычного права (ОП). Приведена сравнительная характеристика обычая и закона. Рассмотрены особенности ОП зарубежных стран, в частности, ОП романо-германской и англосаксонской правовых семей. Внимание уделено этапам развития ОП на украинских землях и его кодификации.

Встановлено, що спадковість правових традицій східних слов'ян починається з VI ст., коли стабільні норми звичаєвого права у формі "Закону Руського" були головним регулятором суспільних відносин до часу прийняття першого правового акту конституційного характеру. Наголошено, що правові норми звичаєвих елементів були кодифіковані у збірнику законів "Руська Правда", завдяки чому збереглися протягом наступних століть. Розроблено оригінальну концепцію про виявлення права у східних слов'ян до масової появи на їх землях норманів, висвітлено еволюцію від звичаю до кодифікованих правових норм.

Розглянуто місце правового звичаю як першоджерела права з огляду на специфіку українського державотворення. Звичаєве право подано як регулятор суспільних відносин, що містить основні правничо-філософські категорії та складає фундамент української правової культури. Висвітлено проблему соціального регулювання в додержавних суспільствах, перетворення політичних органів потестарної влади первісного ладу на органи державної влади, еволюцію соціальних норм тощо.

Висвітлено актуальні питання пізнання правового звичаю за сучасних правових систем. Досліджено суть, місце правового звичаю, архаїчні та надсучасні особливості, проведено логічний ланцюг розвитку та буття правових звичаїв у романо-германській англосаксонській правових системах, африканському, мусульманському, іудейському, індуському, далекосхідному праві, правовій системі України. Наведено визначення правового звичаю, шлях від звичаю неюридичного характеру до правового звичаю, поглиблений аналіз та бачення правового звичаю правових систем світу. Запропоновано введення світової звичаєвої практики до національних правових систем і збереження власних правових звичаїв.

Досліджено особливості підходу права Франції до звичаю як норми права та регулятора комерційних відносин, а також з'ясувано місце норм звичаєвого права в системі джерел права Франції.